30 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 160/10768/24
адміністративне провадження № К/990/44509/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником Дяченком Олексієм Володимировичем, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 (суддя-доповідач Шлай А.В., судді: Бишевська Н.А., Круговий О.О.),
I. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 28.03.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 29.10.2021, виплаченого 28.03.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на її користь компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 28.03.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 29.10.2021, виплаченого 28.03.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2024 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22 відповідач виплатив на користь позивачки перераховане грошового забезпечення в сумі 51597,59 грн із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою (додаток №4 до позовної заяви). Проте відповідачем у порушення статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь позивачки компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 позовну заяву задоволено.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, ураховуючи наявність факту виплати 28.03.2024 позивачці грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 (з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт) в розмірі 51597,59 грн, що підтверджується випискою про операції за рахунком, позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
4.1. У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 28.03.2024 компенсації, відповідно до приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 в цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Суд апеляційної інстанції мотивував зазначене судове рішення тим, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати їй компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", а також доказів відмови їй військовою частиною НОМЕР_1 у виплаті цієї компенсації, тому право позивачки у відповідній частині ще не порушено, тому звернення до суду з цим позовом є передчасним.
6.1. Також суд апеляційної інстанції покликався на правові висновки Верховного Суду, зокрема в постановах від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а, відповідно до яких необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання в судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Саме з моментом отримання листа-відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
7. У касаційній скарзі представник Сергієвої С.О., покликавшись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 скасувати, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 залишити в силі.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
8.1. У контексті зазначеного представник позивачки покликався на правову позицію Верховного Суду в постановах від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 та від 28.10.2024 у справі №420/2598/24.
8.2. Також представник позивачки наголосив, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не зроблено відповідачем, чим уже було порушено право позивачки. Отже, ОСОБА_1 оскаржується не лист-відмова відповідача у виплаті позивачці компенсації втрати частини доходів, а бездіяльність відповідача щодо невиконання пункту 5 Порядку №159, внаслідок чого відповідачем не виплачено позивачці компенсацію разом із виплаченою на виконання рішення суду заборгованістю.
9. Ухвалою від 05.12.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. До Верховного Суду надійшов від представника військової частини НОМЕР_1 відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач погодився з висновками суду апеляційної інстанції та просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 залишити без змін.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
12. ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29.10.2015 по 29.10.2021.
13. Відповідно до наказу від 29.10.2021 №238 позивачку з 29.10.2021 звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
14. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22 військову частину НОМЕР_1 зобов'язано:
- здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 29.10.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
15. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22 відповідачем 28.03.2024 виплачено на користь позивачки перерахунок грошового забезпечення у сумі 51597,59 грн із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
V. Позиція Верховного Суду
16. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.
18. Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).
19. Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
19.1. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
20. Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
20.1. Водночас використане в зазначеній статті формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, від 22.05.2025 у справі №160/19149/23 та ін.).
21. За приписами статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
22. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
23. З аналізу зазначеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 встановлюють обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам, провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, та не покладають на особу, якій не виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до роботодавця за її виплатою.
25. Повертаючись до справи, що розглядається, суд апеляційної інстанції мотивував відмову в задоволенні позову, головним чином, тим, що право ОСОБА_1 щодо виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати ще не порушено, оскільки позивачка із заявою про виплату такої компенсації до відповідача не зверталася, а відповідач, відповідно, не відмовляв у її виплаті.
25.1. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов на підставі правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема в постановах від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а та вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ.
26. Водночас Суд зауважує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) в постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 вирішував питання щодо початку обчислення строку звернення до суду з позовом про зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії відповідно до Закону №2050-ІІІ.
27. Так, Судова палата відступила від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20, від 17.11.2021 у справі №460/4188/20, від 27.07.2022 у справі №460/783/20, від 11.05.2023 у справі №460/786/20, відповідно до яких перебіг строку для звернення до суду з позовними вимогами про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати починається з моменту отримання листа-відповіді, яким відмовлено позивачу у виплаті такої компенсації, та сформувала висновки, зокрема, про те, що:
27.1. з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду;
27.2. отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, відповідно, з указаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
28. Також Суд звертає увагу, що Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
29. У контексті вирішення питання щодо початку обчислення строку звернення до суду Судова палата також зробила висновок щодо відсутності в особи, якій не виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку звернення до роботодавця з окремою заявою про таку виплату.
29.1. Такого висновку Судова палата дійшла з огляду на те, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
29.1. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
29. Таким чином, Судова палата у справі №560/8194/20 сформувала новий підхід щодо початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про компенсацію втрати частини доходів, який полягає в тому, що цей строк починає обчислюватися з першого дня місяця, наступного за місяцем виплати заборгованості, а не з моменту отримання відмови у виплаті компенсації.
30. З огляду на сформовану Судовою палатою у справі №560/8194/20 правову позицію, Верховний Суд вважає, що право ОСОБА_1 на звернення до суду з відповідними вимогами виникло незалежно від факту її звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації та отримання офіційної відмови, оскільки невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості вже свідчить про відмову з боку відповідача, навіть без прийняття окремого рішення.
31. Відтак твердження суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки ґрунтуються на висновках Верховного Суду, від яких було здійснено відступ, про те, що право на звернення до суду виникає лише за умови звернення позивачки та офіційної відмови відповідача у виплаті спірної компенсації.
32. На противагу суду апеляційної інстанції суд першої інстанції, ураховуючи наявність факту виплати 28.03.2024 позивачці грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №160/10846/22 в розмірі 51597,59 грн, дійшов обґрунтованого висновку про те, що, позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
33. З огляду на викладене постанова суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не враховує правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, що підтверджує доводи касаційної скарги.
34. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
35. За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Дяченком Олексієм Володимировичем, задовольнити.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 скасувати.
3. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 залишити в силі.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов