30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №340/5876/24
адміністративне провадження №К/990/37368/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та Державної судової адміністрації України (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період: з 17 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з 01 січня 2024 року по 30 червня 2024 року (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період: з 17 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з 01 січня 2024 року по 30 червня 2024 року (включно), виходячи з встановленого на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17 червня 2022 року по 30 червня 2024 року (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. без застосування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградської області провести нарахування та виплату судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період: з 17 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року - 2481 грн із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року - 2684 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті; з 01 січня 2024 року по 30 червня 2024 року (включно), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року - 3028 грн. із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 за період з 17 червня 2022 року по 30 червня 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн. з урахуванням регіонального коефіцієнту.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 17 червня 2022 року по 30 червня 2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн, з 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн та з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн. з урахуванням регіонального коефіцієнту.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 17 червня 2022 року по 30 червня 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів:
- за період з 17 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно виходячи з базового розміру посадового окладу судді в 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року в сумі а саме 2481,00 грн, з урахуванням виплачених сум;
- за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно виходячи з базового розміру посадового окладу судді в 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року в сумі а саме 2684,00 грн, з урахуванням виплачених сум;
- за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2024 року включно виходячи з базового розміру посадового окладу судді в 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року в сумі а саме 3028,00 грн з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
12 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, залишити рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості повернуто особі, яка її подала.
14 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просила поновити строк, скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, залишити рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 340/5876/24 повернуто особі, яка її подала.
10 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла втретє касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просила поновити строк, скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, залишити рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року без змін.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 28 травня 2025 року Третій апеляційний адміністративний судом судом прийнято постанову в порядку письмового провадження, а скаргу подано втретє 05 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі позивачка просить поновити строк на подання касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Так, ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 340/5876/24 повернуто особі, яка її подала.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвалу Верховного Суду від 30 червня 2025 року доставлено до електронного кабінету позивача 02 липня 2025 року о 20:57, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 340/5876/24 повернуто особі, яка її подала.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвалу Верховного Суду від 19 серпня 2025 року доставлено до електронного кабінету позивача 19 серпня 2025 року о 20:42, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
В той же час, з втретє поданою касаційною скаргою скаржниця звернувся лише 05 вересня 2025 року та подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та черговим поданням касаційної скарги, вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржниці у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не вказано поважних причин пропуску на касаційне оскарження, не надано доказів щодо вжиття заходів для вчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з поданням цієї касаційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір ії подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Отже, заявниці необхідно подати клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає про відсутність висновку статей 55, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо неправильного застосування вищевказаних норм судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також, Суд зазначає, що пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Кіровоградським окружним адміністративним судом справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак рішення у цій справі можуть бути оскаржені до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України
У касаційній скарзі заявник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що питання підтвердження факту громадянства неповнолітнім особам та, при цьому, права їх вибору на форму такого підтвердження у контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має загальнонаціональне значення і неабиякий суспільний інтерес, з огляду на кількість таких осіб та їх соціальну вагу у сучасній Україні. Відтак, питання єдності судової практики у спірних правовідносинах - це питання стабільності інституту громадянства в Україні, її демографічного суверенітету і суспільного відтворення.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Просте зазначення у касаційній скарзі щодо зацікавленості значної кількості громадян щодо розгляду справи без наведення конкретних прикладів та надання доказів на підтвердження зазначеного не може свідчити про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи.
Водночас касаційна скарга й не містить доводів які б вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд зауважує, результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об'єму доказів. А отже, вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. Таким чином, обставини, на які посилається скаржник, не свідчать про наявність такого критерію як "суспільний інтерес".
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними, зазначені Кіровоградською обласною прокуратурою, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько ,
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду