30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №380/25981/21
адміністративне провадження № К/990/18680/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року (колегія у складі суддів Курильця А.Р., Кузьмича С. М., Мікули О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Історія справи
Рішенням від 23 жовтня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов ОСОБА_1 та стягнув на його користь з військової частини НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) у розмірі 81283 грн 18 коп. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.
Відповідач оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 05 листопада 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/25981/21 без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання суду апеляційної інстанції документа про сплату судового збору в розмірі 1089,60 грн.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав в електронному кабінеті 06 листопада 2024 року.
У встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 недоліків апеляційної скарги не усунула.
Ухвалою від 21 листопада 2024 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржникові.
27 лютого 2025 року військова частина НОМЕР_1 за допомогою системи "Електронний суд" знову подала апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року.
Ухвалою від 04 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив цю апеляційну скаргу без руху з мотивів: порушення відповідачем строку на апеляційне оскарження; недолучення підтвердження направлення апеляційної скарги та документів, що до неї додаються в паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет (відповідний опис вкладення, квитанція та накладну); незазначення вимог особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції та обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, тобто вимоги визначені пунктами 5, 6 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржникові установлено десятиденний строк для усунення цих недоліків.
10 березня 2025 року на виконання вимог цієї ухвали відповідач подав заяву, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою від 17 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 , відмовив у її задоволенні та, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в справі №380/25981/21.
Суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання відповідача на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору, зазначивши, що ці обставини стосуються його адміністративно-організаційної діяльності. За висновком апеляційного суду, будь-які обставини, які пов'язані із цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Послуговуючись судовою практикою Верховного Суду, суд нагадав, що обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку. Зазначив, також, що скаржник не надав жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України. Сама ж собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначив та не надав.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Скаржник вважає висновки апеляційного суду надмірно формальними, а неприйняття судом апеляційної скарги з наведених заявником апеляційної скарги підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, на його думку, є непропорційним і нівелює конституційний принцип апеляційного оскарження. Відповідач також доводить, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 299 КАС України, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду та позбавляє його можливості ефективного захисту своїх прав і законних інтересів в суді апеляційної інстанції, яке гарантовано процесуальним законодавством України та підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги.
01 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, подану нею касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору. Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року в цій справі повернуто особі, яка її подала.
02 травня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року цю касаційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної скарги заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами.
07 травня 2025 року на виконання вимог ухвали від 05 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 надала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року визнано поважними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року в цій справі та відкрито касаційне провадження за поданою відповідачем касаційною скаргою.
Ухвалою від 29 вересня 2025 року справу призначено до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із частиною п'ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку письмового провадження, повний текст цього рішення 24 жовтня 2024 року доставлено до електронного кабінету військової часини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою відповідного змісту.
28 жовтня 2024 року, у межах передбаченого КАС України строку, військова частина НОМЕР_1 оскаржила це рішення до суду апеляційної інстанції.
З огляду на несплату скаржником судового збору в розмірі 1089,6 грн, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 листопада 2024 року залишив цю апеляційну скаргу без руху, встановивши 10-денний строк для усунення вказаного недоліку. Позаяк скаржник вимог ухвали суду не виконав, суд апеляційної інстанції ухвалою від 21 листопада 2024 року повернув відповідачеві подану ним 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу.
Копію ухвали суду про повернення апеляційної скарги від 21 листопада 2024 року доставлено до електронного кабінету відповідача 22 листопада 2024 року о 19:13.
27 лютого 2025 року військова частина НОМЕР_1 за допомогою системи "Електронний суд" повторно подала апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в справі №380/25981/21.
Ухвалою від 04 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив цю апеляційну скаргу без руху з мотивів, зокрема, пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судового рішення та установив скаржникові десятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
10 березня 2025 року на виконання вимог цієї ухвали відповідач подав заяву, у якій просив поновити цей строк та зазначив, що першу апеляційну скаргу подав вчасно 28 жовтня 2024 року, однак її було повернуто з мотивів несплати судового збору. Вказав, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів та для сплати судового збору проходить процедуру замовлення коштів у командуванні вище, у зв'язку з малим фінансуванням, кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, проте це не повинно бути підставою для позбавлення військової частини НОМЕР_1 права на захист свої прав. Повторно апеляційну скаргу було подано в найкоротший термін після надходження коштів для сплати судового збору, а саме 27 лютого 2025 року. На переконання скаржника, ці обставини вказують на поважність причин пропуску строку.
Оспорюваною ухвалою від 17 березня 2025 року Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 , відмовив у її задоволенні та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року в справі №380/25981/21.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Військова академія (м. Одеса) подала з дотриманням процесуального строку, однак відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору, що не залежало від волі скаржника, призвело до того, що повторну апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, від 21 вересня 2023 року у справі №160/15387/22, від 09 листопада 2023 року у справі №560/11237/22, від 20 листопада 2023 року у справі №120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, установлених нею ж.
Тут варто зауважити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12 вересня 2025 року в справі №240/7212/24.
До того ж, позаяк необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, слід констатувати, що відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.
У контексті вирішення питання поважності причин пропуску процесуального строку Суд враховує, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, становив 1089,6 грн, тобто не був таким, що об'єктивно міг вплинути на тривалість процедури сплати чи виділення відповідних асигнувань.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 липня 2023 року в справі №200/3692/21 та від 07 вересня 2023 року в справі №120/3679/22, процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
За обставинами цієї справи, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (ухвала від 21 листопада 2024 року), скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня серпня 2024 року лише 27 лютого 2025 року, що, на думку Суду, не можна вважати зверненням ані в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, оскільки на цей час минуло більше трьох місяців від дня закінчення строку на апеляційне оскарження, ані упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, оскільки після повернення апеляційної скарги до повторного звернення минуло більше трьох місяців.
Тут варто зауважити, що та обставина, що відповідач звернувся вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Із цього приводу Верховний Суд у справі №560/15534/21 зазначив, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Так само, немає підстав вважати, що скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження, а повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.
В цьому контексті доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що вона повторно звернулася з апеляційною скаргою у найкоротший термін після отримання коштів на сплату судового збору, не свідчать про те, що в спірний період військова частина вчинила всі можливі та необхідні дії для реалізації наданих їй законом процесуальних прав з метою апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Така поведінка суб'єкта владних повноважень не може бути визнана сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду. Суд повторює, що відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", державний орган має дотримуватися такої процедури.
Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують необґрунтованості порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 17 березня 2025 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року в справі №380/25981/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду