Справа № 296/10303/25
1-кс/296/4585/25
Іменем України
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
24 вересня 2025 рокум. Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград - Волинський, Житомирської області громадянина України, неодруженого, має 1 неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця В/Ч НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42024062360000159 від 11 листопада 2024 року,-
До слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні № 42024062360000159 від 11.11.2024 .
Клопотання обгрунтовано тим, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42024062360000159 від 11.11.2024 за фактом, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем за мобілізацією в/ч НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, приблизно о 12 год. 00 хв. 27.10.2024 самовільно залишив місце служби розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що розташоване на території військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків у військовій частині та визначених місцях служби до 11.09.2025, коли був зупинений патрулем ВСП в АДРЕСА_4 , чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 та визначених місцях служби з 26.10.2024 по 11.09.2025 військовослужбовець ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та його причини не повідомляв та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
12.09.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину підтверджується зібраними у ході розслідування доказами, що додані до клопотання.
Поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення орган досудового розслідування вважає, що у кримінальному провадження існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу, а саме у вигляді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення вважає, що запобігання наведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 можливе винятково у разі застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Під час судового розгляду прокурор клопотання повністю підтримав та просив його задовільнити з підстав та мотивів, що викладені у ньому. Прокурор вказав, що підозра обгрунтована та наявні два ризики, переховувавання від органів досудового розслідування чи суду та продовження вчинення кримінального правопорушення чи вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 категорично заперечували проти задоволення клопотання .
Так захисник - адвокат ОСОБА_5 пояснив, що батько підозрюваного потрапив в реанімацію та пережив клінічну смерть. ОСОБА_4 був з батьком, коли він виходив з лікарні його схопили працівники ТЦК, примусоводоставили на ВЛК , яке він пройшов хоча мав ряд захворювань та потребував лікування. ОСОБА_4 залишив службу бо йому треба було надати допомогу батьку. Також вказував, що відсутні будь які ризики в даному кримінальному провадженні. Ризик переховування відсутній оскільки ОСОБА_4 є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні де відносно нього діє застава в сумі понад 280000,00 грн, яку за підозрюваного вніс брат. Він не допускав порушень протягом 2 років та йому нема сенсу переховуватися. Ризик вчинення нових злочинів чи продовження вчинення теж нічим не підтверджується оскільки підозрюваний раніше не судимий. Також захисник зазначив, що якщо слідчий суддя дійде висновків про необхідність застосування запобіжного захожу щодо ОСОБА_4 визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника дослідивши та оцінивши матеріали клопотання, додані захисником докази, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 177 КПК України" метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час судового розгляду встановлено, що органом досудового розслідування розслідується кримінальне провадження № 42024062360000159 від 11 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України де підозрюваним є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що на цій, стадії кримінального провадження, підозра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні № 42024062360000159 від 11 листопада 2024 року є обґрунтованою, про це свідчать в своїй сукупності докази, що долучені до клопотання, а саме копії:
- повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про кримінальне правопорушення від 01.11.2024;
- наказу командира військової частини НОМЕР_1 про службове розслідування від 27.10.2024 №7149;
- акту службового розслідування командира 1 навчального возводу -викладача 3 навчальної роти 4 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_8 ;
- витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2024 №306, від 27.10.20244 №307;
- книги обліку тимчасово відсутнього і тимчасового прибулого до військової частини особового складу в/ч НОМЕР_1 ;
- наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2024 №2328;
- військового квитка виданого на ім'я ОСОБА_4 ;
-протоколів допиту свідків від 02.08.2025, 29.07.2025,
Щодо наявності ризиків передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 .
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є наступне.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно військовослужбовцем Збройних Сил України, який зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, а також професійно виконувати свої службові обов'язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
На сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил рф, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, гинуть за нашу незалежність, однак дії, які інкримінуються ОСОБА_4 є неприпустимими та викликають реальний суспільний резонанс.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 - ч. 5 ст. 407 КК України, згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою , проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а також, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, , що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння. Так, ЄСПЛ з прав людини в рішенні викладеному у справі «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Слідчий суддя вважає, що в даному конкретному випадку наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності цього ризику (переховування) через те, що підозрюваний ОСОБА_4 має статус обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні № 12022060000000117 від 02.04.2022 за ч.4 ст.189 КК України де вже понад 3 роки перебуває під заставою у великому розмірі - 297720,00 грн. а тому переховування може призвести до порушень, які мають наслідком звернення застави в дохід держави.
На думку слідчого судді це лише свідчить про те, що підозрюваний знаючи, що його обвинувачують у вчиненні особливо тяжкого злочину знову вчинив дії, які дозволяють "обгрунтовано підозрювати" його у вчинення тяжкого злочину та певною мірою складають його репутацію в суспільстві, але аж ніяк не свідчать про відсутність ризику переховування.
Також слідчий суддя вважає, що існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик продовжитивчиненн кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному чи вчинити інше .
Так військовослужбовець ОСОБА_4 свідомо самовільно залишив місце служби в с. Перлявка, Житомирського району Житомирської області, про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органу не повідомляв, проводявчас на власний розсуд за період більш як 11 місяців. Після пред'явлення підозри - 12.09.2025 і до дня розгляду клопотання - 24.09.2025 так і під час розгляду клопотання підозрюваний не заявляв, що має намір повернутися до служби. Отже, він продовжує і на день розгляду клопотання вчиняти злочин передбачений ч.5 ст.407 КК України.
Підозрювани ніде не працює, його джерело доходів невідоме, проте він раніше не судимий, а тому є недоведеним, що він може вчинити злочин з метою отримання доходів
Слідчим суддею, також взято до уваги особу підозрюваного в цілому.
Так ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, ніде не працює, хоча є здоровим працездатним, молодим чоловіком -36 років, неодружений, є батьком малолітньої дитини (яка проживає окремо з матір'ю), має місце реєстрації в Закарпатській області проте там не проживає. Підозрюваний стверджує, що проживає без реєстрації в м.Звягелі, Житомирської області з батьками, проте доказів цьому не має.
Твердження сторони захисту, що підозрюваний має на утриманні батька інваліда 2 групи, якому треба догляд також не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання. Так ОСОБА_9 хоча і має 2 групу інвалідності проте є опікуном малолітнього ОСОБА_10 2018 року народження що свідчить про те, що він здатен обслуговувати не тільки себе, а й малолітню дитину.
Підозрюваний стверджував, шо ОСОБА_10 2018 року народження є його сином проте доказів цьому не надав.
Слідчому судді, стороною захисту надано нібито позитивні характеристики ОСОБА_4 , які датовані 2019 роком, які є явно не актуальними оскільки з того часу минуло понад 5 років з огляду на що вони не приймаються до уваги.
Натомість, сторона обвинувачення долучила до клопотання характеристику згідно якої ОСОБА_4 негативно характеризується за місцем несення служби у ВЧ НОМЕР_1 так він зарекомендував себе, як недисциплінований військовослужбовець, який не прагне розвитку навичок та вмінь, не хоче навчатися та вдосконалюватися та знати обов'язки.
Отже прокурором та слідчим під час розгляду клопотання доведено слідчому судді, що ризики відносно ОСОБА_4 за п.. 1 та 5 ( в частині продовжити вчиняти інкримінуєме кримінальне правопорушення) ч. 1 ст. 177 КПК України, існують.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Слідчий суддя уважно проаналізував медичну документацію надану стороною захисту та не знайшов доказів того, що стан здоров'я підозрюваного є критичним чи тяжким та не дозволяє утримувати його в умовах ізоляції. Так підозрюваний з 12.09.2025 до 24.09.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, доказів, що він потребує подальшої госпіталізації не надано. При цьому, в умовах ізоляції також надається медична допомога та за потреби, підозрюваний не позбавлений права на її отримання
Отже, будь-яких медичних протипоказань що б унеможливлювали утримання ОСОБА_4 в умовах ізоляції від суспільства, а саме в СІЗО слідчим суддею не встановлено.
Щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Сторона захисту клопоче про заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день розгляду клопотання становить 60560,00 грн
Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави слідчий суддя враховує, що застава спрямована на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні.
За приписами ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так п.1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 1 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюзюється за ч.5 ст.407 КК України, отже, слідчий суддя врахувавши особу підозрюваного, його вік, поведінку, відсутнісь намірів повернутися на службу, репутацію, яка в нього склалася, характеристики зі служби, а також те, що перебування під заставою у іншому кримінальному провадженні у такому великому розмірі, як 297720,00 грн не стримало його від вчинення дій у яких він "обгрунтовано підозрюється" вважає за необхідне не визначати розмір застави, як те передбачено п.1 ч.4 ст.183 КПК України.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Підозру ОСОБА_4 вручено 12.09.2025, він не затримувався, отже він може утримуватися під вартою не довше 10.11.2025 (включно).
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Житомирській області майора поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 10.11.2025 (включно), що в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали оголошено 29.09.2025
Слідчий суддя ОСОБА_1