Справа №286/247/24
Категорія 67
2/295/630/25
29.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи (ССД Овруцької міської ради) Соботюк Р.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Овруцької міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що відповідач по справі є батьком її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з нею та перебуває на її утриманні. Також, відповідно до рішення суду з ОСОБА_2 на утримання сина стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від його заробітку, однак із серпня 2020 року і до даного часу відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 124 907,85 грн. станом на 01.11.2023 року. Крім цього, ОСОБА_1 окремо наголошує у позові на тому, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, з дня народження і до теперішнього часу дитину жодного разу не бачив та не намагається спілкуватися з ним. Вихованням та матеріальним забезпеченням сина займається позивач.
З огляду на викладене, позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 37 048,84 грн.
Ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області Вачко В.І. від 15.04.2024 року цивільну справу №286/247/24 передано за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 11 червня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що дитину виховує сама, син батька не знає, фактично відповідач лише вказаний у свідоцтві про народження. Батько ніколи не приймав участі у вихованні дитини, останній раз бачив сина у 2011-2012 роках. Матеріального забезпечення дитині не надає, крім аліментів. У вихованні дитини допомагає дочка позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог. Пояснив, що хотів бачити сина, їздив до нього, але позивач не давала бачити сина, виганяла з хати. Хотів брати більшу участь у вихованні дитини. На запитання головуючого відповів, що останній раз їздив до дитини, коли сину було 5 років. Коли син був маленький, то купував йому іграшки, цукерки на Новий рік. На даний час, крім аліментів, іншої матеріальної допомоги не надає. Зі слів відповідача, заборгованості по сплаті аліментів за 2020-2023 роки немає, тільки місяць чи два. Аліменти сплачував по пошті, а квитанції відправляв державному виконавцю. З пенею не погоджується.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Овруцької міської ради як орган опіки та піклування в судовому засіданні пояснила, що відповідач викликався на засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Овруцької міської ради 14 квітня і 16 травня та обидва рази не з'являвся.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала пояснення про те, що знає позивача з 2011 року, проживала по сусідству з позивачем і тільки 6 років тому з'їхала з тієї квартири. Натомість відповідача жодного разу не бачила, навіть не знає як він виглядає. Постійно бачить ОСОБА_5 з мамою і сестрою. ОСОБА_5 в м. Овруч і садочок відвідував, і в школу ходить. Не чула, щоб відповідач присилав якісь речі, гроші, одяг, продукти харчування. Не знає чи вітає батько дитину з Днем народження.
Свідок ОСОБА_6 (донька позивача) в судовому засіданні пояснила, що відповідач не приймає участі у вихованні ОСОБА_5 як батько. Останній раз бачила його 10-12 років тому. Він не цікавиться дитиною, не вітає його з Днем народження, не телефонує, не надсилає подарунків. Дитина навіть не знає як батько виглядає, не запитує про нього нічого. Останні 10-12 років свідок проживає з позивачем і ОСОБА_5 , однак не бачила в м. Овруч ОСОБА_2 . Виїхали з Житомира, де проживали з відповідачем, коли ОСОБА_5 був 1 місяць.
Суд, керуючись статтею 71 СК України, намагався з'ясувати думку дитини при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав відповідача, проте син сторін не виявив бажання висловити свою думку в засіданні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3).
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 28.04.2012 року у справі №617/4242/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 березня 2012 року по 22 вересня 2029 року включно, тобто до досягнення повноліття (а.с. 4).
Із наявних у матеріалах справи довідки ЦНАП виконкому Овруцької міської ради про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.12.2023 №4502, витягу з Реєстру територіальної громади від 13.12.2023 та акту обстеження умов проживання від 20.12.2023 убачається, що дитина сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю (а.с. 5, 6, 14).
За змістом довідки Овруцького ліцею ім.. А.Малишка Овруцької міської ради від 13.12.2023 №5950, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється учнем 6-В класу ліцею та його батько, ОСОБА_2 контакту з навчальним закладом не підтримує, успішністю дитини не цікавився, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с. 15).
Відповідно до довідки КНП «Овруцький центр первинної медико-санітарної допомоги» від 13.12.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в КНП з народження. Лікуванням та доглядом за дитиною, відвідуванням лікувальних закладів займалась мама. Батько жодного разу не був присутній з дитиною на амбулаторному прийомі (а.с. 16).
З довідки-розрахунку Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.11.2023 року №143394 слідує, що станом на 01.11.2023 року борг ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 124 907,85 грн. (а.с. 10-11).
Служба у справах дітей Овруцької міської ради, зважаючи на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вказаний висновок був затверджений рішенням виконавчого комітету Овруцької міської ради №129 від 20.05.2025 року (а.с. 125-127).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
В ході судового розгляду встановлено, що малолітній син сторін ОСОБА_5 , 2011 р.н., проживає разом із матір'ю у м. Овручі. Батько дитини - ОСОБА_2 проживає окремо у м. Житомирі, із 2016 року (останній раз, коли відповідач їздив до дитини за його словами) фактично не підтримує контактів з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини.
Служба у справах дітей Овруцької міської ради як орган опіки та піклування під час розгляду справи у суді у своєму висновку від 20.05.2025 року, врахувавши, зокрема, думку дитини ОСОБА_5 , який повідомив, що біологічний батько не спілкується з ним, не вітає з днем народження, ніколи не приїздить до нього, не телефонує, та з огляду на невиконання біологічним батьком своїх батьківських обов'язків, неявки ОСОБА_2 на засідання, вважала за доцільне позбавити відповідача його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24 та враховуються Богунським районним судом м. Житомира при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, натомість ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкод для своєчасної сплати аліментів.
Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов висновку про те, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №359/240/21 (провадження №61-16327 св 23).
З приводу розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд зважує на постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц, в якій міститься висновок про те, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня, - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Суд погоджується із здійсненим позивачем розрахунком, що був долучений до позовної заяви, та з огляду на встановлені в ходу розгляду справи обставини суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_2 неустойки (пені) у розмірі 37 048,84 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, що підтверджено документально, та в дохід держави підлягає стягненню 1 211,20 грн. судового збору за подання позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 89, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37 048,84 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 1 211,20 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа 1: Служба у справах дітей Овруцької міської ради як орган опіки та піклування, адреса: м. Овруч, вул. Т. Шевченка, 31а.
Третя особа 2: Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, адреса: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2.
Суддя