30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4989/25 пров. № А/857/24965/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Глушка І.В., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м. Львів) у справі № 380/4989/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування до стажу судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. І. Франка; зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 24.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. І. Франка з 31.07.1984 по 29.06.1989, що складає 2 роки 5 місяців, та період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 21.05.1982 року по 30.05.1984 року, що складає 2 роки 00 місяці 09 днів, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення судом норм матеріального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що cтаттею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено посади, що зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Вказує, що зазначеним переліком не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання та період проходження строкової військової служби. Таким чином вважає, що немає підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, для обчислення щомісячного довічного утримання зазначених періодів.
Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вища рада правосуддя 13.08.2020 прийняла рішення № 2387/0/15-20 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку», яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного суду.
Відповідно до наказу Львівського апеляційного суду № 05.14/21/2020 від 04.09.2020 ОСОБА_1 , суддю Львівського апеляційного суду, 07.09.2020 відраховано зі штату суду у зв'язку із поданням заяви про відставку (а.с. 10).
Львівський апеляційний суд видав ОСОБА_1 розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 № 05.61/5/2020 від 07.09.2020 (а.с. 15 зворот), відповідно до якого відповідний стаж становить 33 роки 02 місяці 05 днів, у тому числі:
- служба в армії з 21.05.1982 по 30.05.1984 - тривалістю стажу 02 роки 00 місяців 09 днів;
- навчання в Львівському ордена Леніна державному університеті ім. І. Франка з 31.07.1984 по 29.06.1989 (зараховано 1/2 строку навчання) - 02 роки 05 місяців 00 днів;
- суддя Залізничного районного суду міста Львова з 09.12.1993 по 11.04.2000 - 06 років 04 місяці 01 день;
- суддя Апеляційного суду Львівської області з 11.04.2000 по 01.10.2018 - 18 років 05 місяців 20 днів;
- суддя Львівського апеляційного суду з 02.10.2018 по 07.09.2020 - 01 рік 11 місяців 05 днів;
- з урахуванням вимог ч. 2 ст. 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 - 02 роки 00 місяців.
ГУ ПФУ у Львівській області призначило ОСОБА_1 з 08.09.2020 року щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 62% суддівської винагороди (а.с. 11).
24.02.2024 позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою, де, крім іншого, просив провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці із включенням до розрахунку стажу роботи судді періоду проходження служби в армії, половини строку періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського ордену Леніна державного університету ім. І. Франка, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 36).
За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Полтавській області та прийняло рішення № 134450008486 від 05.03.2025 про відсутність правових підстав для зарахування до стажу судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, календарного періоду проходження строкової військової служби на посадах судді, оскільки зарахування цієї роботи (служби, навчання) до стажу роботи на посаді судді не передбачено статтею 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (а.с. 15).
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19, окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIIІ передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути на те, що згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення позивача на посаду судді (9 грудня 1993 року) зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення позивача суддею, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, періоду проходження строкової служби.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі № 490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 31.08.2022 у справі №695/2602/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.05.1982 по 30.05.1984 проходив строкову військову службу тривалістю 02 роки 00 місяців 09 днів. З 31.07.1984 по 29.06.1989 навчався у Львівському ордена Леніна державному університеті ім. І. Франка.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді, який застосовується для встановлення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання ОСОБА_1 за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а саме - 02 роки 05 місяців та період проходження строкової військової служби, тривалістю - 02 роки 00 місяців 09 днів.
Всі інші доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди скаржників з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 380/4989/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. В. Глушко
І. М. Обрізко