про відмову у відкритті апеляційного провадження
30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6108/24 пров. № А/857/37007/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шавеля Р. М.
суддів -Запотічного І. І.
Шинкар Т. І.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 500/6108/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, спонукання до вчинення дій,
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків, встановлених ст.295 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України, та невідповідністю апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору; встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 23 вересня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підвереджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання ухвали суду скаржником скеровано на адресу суду апеляційної інстанції платіжну інструкцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що копію оскаржуваного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримало 22 серпня 2025 року.
Вирішуючи подану заяву, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п.4 ч.1 ст.299 КАС України).
Однак, зазначені апелянтом обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду з огляду на наступне.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.
У той же час, жодних доказів на поважність причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого Кодексом строку звернення до суду, відповідачем не представлено.
Із матеріалів справи слідує, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року було прийняте в порядку письмового провадження без участі учасників справи.
За правилами ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Положеннями ч.5 ст.251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Відповідно до п.17 вказаного Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно інформації в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області в електронній формі.
Зокрема, відповідно до довідки Тернопільського окружного адміністративного суду копію оскаржуваного рішення було доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 19 лютого 2025 року о 12:37 год.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Положеннями ч.6 ст.251 КАС України також передбачено, що у випадку, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно інформації в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копію рішення суду від 19 лютого 2025 року було доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 19 лютого 2025 року о 12:37 год.
Доказів, які б спростовували зазначену обставину, апелянт не надав.
Отже, днем отримання відповідачем оскаржуваного рішення є 19 лютого 2025 року.
Відтак, тридцятиденний строк від 19 лютого 2025 року припадає на 21 березня 2025 року.
Разом з тим, відповідачем апеляційна скарга на вказане судове рішення була подана 01 вересня 2025 року (згідно із відомостями ярлика на поштовому відправленні), тобто із значним пропуском строку на апеляційне оскарження.
При цьому, апелянт не надав жодних доказів на підтвердження збоїв у роботі підсистеми "Електронний суд" у вказаний період та не надходження у зв'язку з цим до Електронного кабінету відповідача надісланих судом документів.
Апеляційний суд зауважує, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Наведене спростовує наведені твердження апелянта про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою і підстав для поновлення такого строку.
Колегія суддів також враховує, що будь-які обставини, які пов'язані з адміністративно-організаційною діяльністю суб'єкта владних повноважень, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 19 лютого 2025 року (дата ухвалення рішення судом першої інстанції) і до 01 вересня 2025 року (дата подання апеляційної скарги) Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не надало.
Твердження відповідача про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин, з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст.44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не підтверджені документально, не є об'єктивними та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.
Таким чином, апелянтом не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, зокрема, не наведено поважних причин значного пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та як наслідок відмовити апелянту у відкритті апеляційного провадження у вказаній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 КАС України
Визнати неповажними наведені Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 500/6108/24 та залишити заяву про поновлення цього строку без задоволення.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 500/6108/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, спонукання до вчинення дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Р. М. Шавель
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар