29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9854/23 пров. № А/857/24722/24
А/857/24724/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Лебідко Ю.І.
представника відповідача Романів М.М.
представника апелянта Біликівської А.Р.
представника апелянта Дацко О.І.
представника третьої особи Ящинського А.Л.
представника третьої особи Кравчук Ю.А.
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» про відвід судді Качмара Володимира Ярославовича, заяву Громадської організації «Народна дія Львів» про підстави для самовідводу суддів Затолочного Віталія Семеновича, Качмара Володимира Ярославовичау справі № 380/9854/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореста» про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 380/9854/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ореста» про визнання дії та бездіяльності протиправними.
29.09.2025 в судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» Кравчук Ю.А. заявлено відвід судді Качмара Володимира Ярославовича від розгляду справи № 380/9854/23.
Вказана заява обґрунтована тим, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» Кравчук Ю.А. та суддя Качмар В.Я. разом навчалися в одній групі у НУ «Львівська політехніка», що не заперечується останніми.
Також в судовому засідання представником Громадської організації «Народна дія Львів» подано заяву про підстави для самовідводу суддям Затолочному В.С. та Качмару В.Я., яка обґрунтована упередженістю вказаних суддів.
Оглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина четверта статті 40 КАС України передбачає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частина перша статті 36 КАС України передбачає, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
З вищенаведеного вбачається, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
В інакшому випадку особиста безсторонність суду презюмується.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста», колегія приходить до висновку, що таку слід задовольнити, оскільки наявні підстави для відводу судді Качмара В.Я., визначені статтями 36, 37 КАС України, що можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Щодо наявності підстав для самовідводів суддів Затолочного В.С. та Гудима Л.Я., колегія суддів зазначає наступне.
Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (стаття 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина перша статті 14) гарантують право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду.
Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Наявність безсторонності визначається в тому числі і наявністю суб'єктивних та об'єктивних критеріїв, які б давали підстави для сумніву в безсторонності суду (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України»).
Таким чином, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
На неупередженість судді як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також у тому випадку, коли у сторони могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, підставою для відводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з зазначеними нормами, унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду будь-яких сумнівів щодо його неупередженості.
Враховуючи те, що суддям Затолочному В.С. та Гудиму Л.Я. апелянтом Боярським О.М., його представником, представниками апелянта ГО «Народна дія Львів» неодноразово заявлялися відводи з різних підстав під час розгляду даної справи, колегія суддів приходить до переконання, що в даних учасників процесу особи суддів викликають несприйняття, неспокій, сумніви у неупередженості, що в даному випадку є підставою для самовідводу суддів Затолочного В.С. та Гудима Л.Я.
З метою усунення сумніву в учасників справи в неупередженості суддів Затолочного В.С. та Гудима Л.Я., у відповідності до статей 36 та 40 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає наявними підстави для самовідводів зазначеним суддям у справі № 380/9854/23 і що такі самовідводи підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 229, 248, 311, 321, 325 КАС України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» про відвід судді Качмара Володимира Ярославовича у справі № 380/9854/23 задовольнити.
Заяви про самовідвід суддів Затолочного В.С. та Гудима Л.Я. задовольнити.
Відвести суддів Затолочного В.С., Гудима Л.Я. та Качмара В.Я. від розгляду справи № 380/9854/23.
Адміністративну справу № 380/9854/23 передати для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар