29 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/110/25 пров. № А/857/19892/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі № 300/110/25 (головуючий суддя Григорук О.Б., м. Івано-Франківськ, письмове провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.10.2024 №23874/2412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким ГУ ДПС в Івано-Франківській області нараховано штраф в сумі 2698,57 грн та пеню в сумі 50585,27 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. На підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 2698,57 грн та пеню в сумі 50585,27 грн. Позивач зазначає, що контролюючим органом здійснено нарахування пені без врахування того, що позивачем вже здійснювалось погашення пені за період з 22.01.2013 по 29.06.2022, крім цього всупереч п.9-11.1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI нарахована пеня в тому числі, за період з 1 березня 2020 року по 29 червня 2022 року, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19).
За таких обставин, позивач вважає рішення від 29.10.2024 №23874/2412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.10.2024 №23874/2413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таке скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт зазначає - що за даними бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 по платежу - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність станом обліковувалась заборгованість, яка виникла внаслідок несплати позивачем єдиного соціального внеску та була погашена 29.06.2022. Відповідно податковим органом прийнято рішення від 29.10.2024 №23874/2412 про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 53283,84 гривень.
19.06.2025 ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року у справі № 300/110/25 без змін.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Позивач обліковується в ГУ ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
У період з 17.03.2004 по 27.02.2017 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та була платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказах судом встановлено, що ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність, обліковувалась заборгованість, яка була нею сплачена 29.06.2022 року.
Після сплати заборгованості Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 29.10.2024 №23874/2412 про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 53283,84 гривень, в тому числі штраф в сумі 2698,57 грн та пеня в сумі 50585,27 грн.
Вважаючи рішення від 29.10.2024 №23874/2412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наданий контролюючим органом розрахунок штрафної санкції не дає можливості виокремити суму застосованого до позивача штрафу та нарахованої пені та штрафу за період до 01.03.2020 та з 22.06.2022, тобто суд позбавлений можливості встановити точні суми штрафу та пені, застосування/нарахування яких є правомірним та протиправним відповідно. Зважаючи на вказані обставини та те, що суд не вправі підміняти собою контролюючий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми санкцій, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 29.10.2024 №23874/2413 в цілому з наведених підстав належить задовольнити.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Статтею 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з частиною 5 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Згідно з частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а згідно з пунктом 2 частини одинадцятої цієї статті, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Крім того, пункт 11 ст.25 Закону №2464-VІ передбачає застосування до платника єдиного внеску органом доходів і зборів штрафної дикції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відтак законодавчо врегульований порядок застосування фінансових санкцій, відповідно до якого сума штрафу у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (недоїмки) обраховується з наступного дня після граничного строку сплати єдиного внеску за відповідний звітний період.
Пеня нараховується з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу з наступного дня після граничного строку сплати єдиного внеску за відповідний звітний період до дня фактичної сплати недоїмки (за весь період прострочення платежу до дня усунення порушення).
При цьому, відповідно до п.9-11.1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19): - несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); - несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.
Абзаци другий та третій пункту сім частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) року, не застосовується.
Пунктом 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Отже, питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульоване окремими підпунктами розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, які визначають різний підхід під час застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Зокрема, пеня не підлягає нарахуванню протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.
З рахуванням викладеного за період з 01.03.2020 по 29.06.2022 контролюючим органом здійснене нарахування пені позивачу без належних правових підстав.
Долучений до матеріалів справи відповідачем розрахунок штрафної санкції свідчить про те, що період та кількість днів прострочення платежу, що вплинуло на суму пені та штрафу, обраховувався, у періоді з 01.03.2020 по 29.06.2022 (а.с. 16, 75).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що період нарахування пені, так і період нарахування штрафу згідно із оскаржуваним рішенням охоплює періоди (з 01.03.2020 і по 29.06.2022) протягом яких відповідно до пунктів 9-11.1 , 9-11.2, 9-21, 9-22 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464-VI, не застосовуються, а пеня платникам єдиного внеску не нараховується.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов'язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №300/110/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар