Справа № 640/13303/21 Суддя (судді) першої інстанції: Волошин Дмитро
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 по справі № 640/13303/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
Рух справи.
14.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, який у подальшому був направлений на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, в якому, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2021 № 91 «ОС»;
- поновити позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області або посаді, рівнозначній тій, з якої його було звільнено наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.03.2021 № 91 "ОС";
- стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Державної інспекції архітектури та містобудування України) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 16.03.2021 по дату ухвалення судового рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Позов обґрунтовано тим, що спірний наказ про звільнення позивача прийнято відповідачем з порушено приписи ст. 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон №889-VIII), оскільки на момент звільнення позивача із займаної посади останній знаходився на лікарняному, попереджаючи позивача про звільнення та до моменту прийняття спірного наказу позивачу не було запропоновано жодної посади.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2021 № 91 «ОС»; поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області з 24 квітня 2021 року; стягнуто з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 24.04.2021 по 29.05.2025, у сумі 470270,42 грн.; допущено негайне виконання судового рішення у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 13334,70 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зробив висновок, що позивачу, перед тим, як видати оскаржуваний наказ, відповідач не пропонував рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Відповідач доказів на спростування таких тверджень позивача не подав.
Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції дійшов їх обґрунтованості як похідних від основної позовної вимоги про скасування спірного наказу.
Відповідачі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 в частині задоволених позовних вимог не оскаржували.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмовлених позовних вимог, і просить скасувати судове рішення в цій частині, через порушення норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
11.07.2025 апелянт уточнив доводи своєї скарги, зокрема позивач не згоден з висновками суду першої інстанції щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області з 24 квітня 2021 року та стягнення з Державної інспекції архітектури та містобудування України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 24.04.2021 по 29.05.2025, у сумі 470270,42 грн.
Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції було невірно здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призвело до зменшення суми стягнення і невірно визначено судом першої інстанції посади та орган, в якому позивач підлягає поновленню.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 640/13303/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження і ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 640/13303/21 передано на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2025 апеляційна скарга ОСОБА_1 прийнята до провадження судді Карпушової О.В. та призначено у відкрите судове засідання на 24.09.2025.
Відповідачами відзив на апеляційну скаргу позивача не подавався.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 11.01.2021 по 23.04.2021 перебував на посаді заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції в Одеській області, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.26-27).
Листом голови комісії з ліквідації Державної архітектурно-будівельної інспекції України 11.01.2021 позивача було ознайомлено із попередженням про наступне звільнення, про що свідчить підпис позивача (а.с.49).
У період з 15.03.2021 по 24.03.2021 перебував на лікуванні (режим - амбулаторний), з 25.03.2021 по 22.04.2021 перебував у стаціонарі, що підтверджується листом непрацездатності (а.с.23).
Наказом від 16.03.2021 №91 "ОС" позивача звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (а.с.24).
Вказаним наказом передбачено вважати датою звільнення позивача перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.
Наказом від 27.04.2021 №176 "ОС" передбачено вважати 23.04.2021 датою звільнення позивача з посади заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (а.с.25)
Позивач вважає, що відповідачем було порушено приписи ст. 87 Закону №889-VIII України, оскільки на момент звільнення позивача із займаної посади останній знаходився на лікарняному, а також відповідач не запропонував позивачу жодної посади та не вжив жодних заходів з метою працевлаштування, що свідчить про порушення встановленого Кодексом законів про працю та Законом №889-VIIІ порядку звільнення.
Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Частиною другою статті 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначено Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України «Про державну службу», у редакції, яка діяла на момент видання оскаржуваного наказу про звільнення).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Частиною четвертою статті 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Відповідно до частини п'ятої статті 87 Закону України «Про державну службу» наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Згідно з нормами частин першої та п'ятої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-VI міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
13 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 13 березня 2020 року №218 (далі - Постанова №218), відповідно до пункту 1 якої, постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 218 постановлено утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.
Пунктом 3 цієї постанови затверджено Положення про Державну сервісну службу містобудування України.
Відповідно до статті 1 КЗпП України вказаний кодекс регулює відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі також - Порядок№ 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
При цьому, згідно з пунктом 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Висновки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача.
13.03.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 13 березня 2020 року №218 (далі - Постанова №218), відповідно до пункту 1 якої, постановлено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 218 постановлено утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.
Пунктом 3 цієї постанови затверджено Положення про Державну сервісну службу містобудування України.
Згідно пункту 4 Постанови № 218, Державна архітектурно-будівельна інспекція мала продовжувати здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
13.03.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219 (далі - Постанова № 219), пунктом 1 якої постановлено утворити:
- Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду;
- Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування.
Отже, на підставі зазначених постанов Кабінетом Міністрів України № 218 та № 219 на виконання своїх управлінських повноважень ліквідовано центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, та утворено замість нього три нові органи з метою реалізації ними державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду у певній сфері, зокрема, Державну сервісну службу містобудування України, Державну інспекцію містобудування України та Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України.
23.12.2020 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 23 грудня 2020 року № 1340 (далі - Постанова № 1340), пунктом 1 якої також передбачено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Пунктом 2 вказаної постанови затверджено Положення про Державну інспекцію містобудування України.
Пунктом 3 Постанови № 1340 постановлено ліквідувати Державну інспекцію містобудування та Державну сервісну службу містобудування.
Тобто, Державна сервісна служба містобудування, до завершення здійснення заходів з утворення якої Державна архітектурно-будівельна інспекція повинна була продовжувати свої повноваження та функції була ліквідована Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 цієї Постанови № 1340 постановлено визначити Державну інспекцію архітектури та містобудування суб'єктом управління індивідуально визначеного майна Державної інспекції містобудування та Державної сервісної служби містобудування, Державної архітектурно-будівельної інспекції, які ліквідовуються.
Далі, Кабінетом Міністрів України 29 березня 2021 року було прийнято постанову «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 29 березня 2021 року № 303, пунктом 2 якої постановлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» від 15 вересня 2021 року №960 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Указаною постановою, зокрема, визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 61, ст. 1688).
Відтак, з 15 вересня 2021 року повноваження і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції України перейшли до Державної інспекції архітектури та містобудування.
Отже, згідно інформації із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України з 16 вересня 2021 року розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування (відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна інспекція архітектури та містобудування зареєстрована як юридична особи 20 травня 2021 року).
Згідно з пунктами 1 та 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Матеріалами справи підтверджено, що спірним наказом від 16.03.2021 №91 "ОС" позивача звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (а.с.24).
Судом першої інстанції було встановлено та зроблено висновок, що позивачу перед звільненням та прийняттям спірного наказу відповідач не пропонував ні рівнозначну посаду, ні нищу посаду.
Цей висновок сторонами не оспорюється.
Проте, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо його поновлення на не тій посаді.
З огляду на вищенаведені норми закону та судову практику колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки висновки суду гуртуються на нормі закону, позивач підлягає поновленню лише на тій посаді, з якої був незаконно звільнений, а питання щодо виконання судового рішення розглядається у іншому порядку норм КАС України, в тому числі і у разі ліквідації чи реорганізації юридичної особи, в якій підлягає поновленню особа.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Щодо доводів апелянта про не правильний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що за наказом від 16.03.2021 позивача звільнено з посади заступника директора департаменту - начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, а за наказом від 27.04.2021 №176 датою звільнення вважати 23.04.2021.
Державною архітектурно-будівельною інспекцією було долучено до матеріалів справи довідку про доходи позивача від 01.06.2021 №40-602-14/199, проте позивач надав архівні довідки №1125/6-12 від 16.04.2025, №1124/6-12 від 16.04.2025 та №1128/6-12 від 16.04.2025 про розмір заробітної плати позивача, які суд прийняв до уваги при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що на думку колегії суддів є правильним.
Крім того, враховуючи показники, зазначені у цих довідках, та положення Порядку № 100, колегія суддів дійшла висновку про відсутність помилок у цьому розрахунку.
А саме, відповідно до наданих довідок судом установлено, що сумою заробітної плати за лютий 2021 є 19516,06 грн, за березень - 6709,09 грн. Загальна сума становить 26225,15 грн. Кількість днів у лютому 2021 становить 28, у березні 2021 - 31. Загальна кількість днів - 59. Отже, середньоденна заробітна плата становить 444,49 грн (26225,15 грн/59 днів). Тривалість вимушеного прогулу позивача з 24.04.2021 по 29.05.2025 включно становить 1058 робочих днів (2021 рік - 172 робочих днів, 2022 рік - 257 робочих днів, 2023 рік - 260 робочих днів, 2024 рік - 260 робочих днів, 2025 - 107 робочих днів).
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в тій частині, в якій не погоджується позивач.
Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта-позивача, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують уваги.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Повний текст виготовлено 29.09.2025.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 по справі № 640/13303/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина