Справа № 640/18174/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.Б. Головко
24 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представника позивача Вельми М.А., представника відповідача Чорної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Рух справи.
06.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (надалі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом, який у подальшому через ліквідацію останнього був направлений на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду, до Державної аудиторської служби України, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Змін до деяких наказів Державної аудиторської служби України, затверджених наказом Державної аудиторської служби України від 08.07.2020 року № 188 "Про затвердження Змін до деяких наказів Державної аудиторської служби України", та виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з Переліку підконтрольних установ (об'єктів контролю), на яких планується проведення інспектування за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ півріччя 2020 року, що є Додатком 23 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ півріччя 2020 року;
- визнати протиправними дії Державної аудиторської служби України щодо проведення 20.07.2020 року планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та зобов'язати утриматись від вчинення дій щодо повторної організації та проведення ревізії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" санкцій, передбачених законодавством; притягнення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірним наказом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було включено до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІ півріччя 2020 року на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 16.12.2019 року № 43691/1/-19. Вважає, що відповідач безпідставно визначив позивача як підконтрольну установу, помилково зазначаючи, що позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, оскільки входить до Групи Нафтогаз. Зазначає, що єдиним засновником та учасником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Статутом ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" визначено, що товариство є юридичною особою приватного права, створеною у формі товариства з обмеженою відповідальністю за законодавством України, та набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації (пункт 2.1); метою діяльності Товариства є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від провадження господарської діяльності, а також задоволення потреб вітчизняних та іноземних споживачів у відповідних товарах, послугах у безпечний, надійний та економний спосіб (пункт 3.1); товариство не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників та за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями Товариства (пункти 4.6, 4.7). Після внесення ДК "Газ України" своєї частки до статутного капіталу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", саме ДК "Газ України", як єдиний учасник ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", отримало корпоративні права щодо останнього, а зараховані кошти статутного капіталу стали власністю ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Вважає, що при прийняті оскаржуваного наказу відповідач помилково ототожнив позивача з НАК "Нафтогаз України", оскільки ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" і НАК "Нафтогаз України" самостійні юридичні особи з окремо визначеними цивільною право- та дієздатністю. Крім того, НАК "Нафтогаз України" не є учасником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", а отже ні НАК "Нафтогаз України", ні тим більш його засновник не здійснюють управління корпоративними правами щодо ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Звертав увагу, що період проведення перевірки та перелік питань, визначених до перевірки, не відповідає дорученню Прем'єр-міністра України від 16.12.2019 року № 43691/1/-19. Крім того, зазначає, що відповідачем було порушено строк повідомлення про проведення ревізії, у направленні невірно зазначена дата початку проведення ревізії, а також порушено порядок оформлення та вручення акту про неможливість проведення ревізії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючі вказане рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено обгрунтованість позовних вимог належними та достатніми доказами.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Апелянт наполягає, що на момент прийняття відповідачем спірного наказу позивач не відносився до жодної підконтрольної установи органу державного фінансового контролю, через що вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню як прийняте без належного на те обґрунтувань.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує висновки суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 витребувано справу зі суду першої інстанції, ухвалою від 22.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено у відкрите судове засідання на 24.09.2025.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.
Обставини встановлені судом.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Наказом Державної аудиторської служби України від 26.06.2020 року № 179 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ півріччя 2020 року (частині інспектувань).
Держаудитслужба отримала доручення Прем'єр-міністра України від 16.12.2019 року №43691/1/-19 щодо забезпечення виконання завдань, визначених пунктами 1-3 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.12.2019 року, введеного в дію Указом Президента України від 02.12.2019 року № 874/2019, згідно з яким Держаудитслужбі необхідно здійснити перевірку стану додержання у 2017 - 2019 роках вимог законодавства у сфері видобутку, постачання та реалізації вугілля і природного газу, зокрема для забезпечення природним газом населення та суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, за результатами яких вжити відповідних заходів реагування.
Наказом Державної аудиторської служби України від 08.07.2020 року № 188 відповідно до пункту 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року № 43, Порядку планування заходів державного фінансового контролю Державною аудиторською службою та її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 року № 955, затверджено Зміни до деяких наказів Державної аудиторської служби України.
Розділ VIII Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ півріччя 2020 року (частині інспектувань), затвердженого наказом Держаудитслужби від 26.06.2020 року № 179, доповнено новим пунктом: 8.23 Ревізія окремих питань фінансово - господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
На підставі пункту 8.23 Плану проведення проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ півріччя 2020 року оформлені направлення на проведення ревізії від 16.07.2020 року № 717, № 718, № 719, № 720, № 721, № 722.
За наслідками виходу на проведення ревізії окремих питань Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" начальником відділу Держаудитслужби П.Ільківим складений акт про неможливість проведення ревізії від 20.07.2020 року.
Позивач не погодився із пунктом 2 Змін до деяких наказів Державної аудиторської служби України, затверджених наказом Державної аудиторської служби України від 08.07.2020 року № 188 "Про затвердження Змін до деяких наказів Державної аудиторської служби України", а також з діями щодо проведення ревізії та оскаржив їх до суду.
Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (надалі - Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).
Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2 статті 2 Закону №2939-XII).
Згідно частини 1 статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно статті 11 Закону №2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
Згідно частини 2 статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Відповідно до пункту 2 загальної частини Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно пункту 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (пункт 5 Порядку № 550).
Висновки суду.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції вказав, що Законом №2939-XII Держаудитслужбі надані повноваження на проведення заходу державного фінансового контролю шляхом інспектування у формі виїзної ревізії, а згідно положень статті 2 Закону №2939-XII органам державного фінансового контролю підконтрольні, зокрема, суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства, установи та організації, які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне майно.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з положеннями статуту ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" засновником та єдиним учасником Товариства є дочірня компанія "Газ України" АТ "НАК "Нафтогаз України", яка володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу Товариства.
Засновником та єдиним акціонером АТ "НАК "Нафтогаз України" є держава, яка володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу Товариства. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.
ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" входить до складу Групи Нафтогаз. Інтереси Товариства співпадають з інтересами АТ "НАК "Нафтогаз України" як корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Звітність Товариства включається до консолідованої звітності Групи Нафтогаз. Внутрішні документи Групи Нафтогаз є обов'язковими для Товариства після їх затвердження загальними зборами Товариства.
Таким чином, держава Україна в особі Кабінету Міністрів України опосередковано володіє ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" і має вирішальний вплив на господарську діяльність товариства, який здійснюється через АТ "НАК "Нафтогаз України".
Отже, такий висновок суду першої інстанції грунтується на нормі закону і колегією суддів визначається як правильний.
Згідно частини 7 статті 22 Господарського кодексу України держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів, і оскільки ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, тому позивач є підконтрольною установою органу державного фінансового контролю в розумінні статті 2 Закону №2939-XII.
З огляду на зазначені висновки, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що Держаудитслужбою правомірно та в межах повноважень було затверджено Зміни до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІ півріччя 2020 року.
Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи. Позиція апелянта не підтверджена належним, достатніми та допустимими доказами.
З огляду на вказане, колегія суддів не приймає до уваги усі доводи апелянта, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Повний текст виготовлено 29.09.2025.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.М. Кузьмишина
В.В. Файдюк