Справа № 753/3365/25 Суддя (судді) першої інстанції: Маркєлова В.М.
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишина О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Рух справи.
17.02.2025 представник позивача адвокат Столяренко Т.П. засобами «Електронний суд» подала до суду позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- поновити строк на оскарження Постанови про притягнення до адміністративної відповідальності № 632 від 04.11.2024;
- скасувати Постанову № 632 від 04.11.2024, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченою ч. 3 ст.210-1 КУпАП;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що представник позивача 07.02.2025 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 76818917 дізнався про ухвалення ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постанови № 632 від 04.11.2024 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме щодо відмови без поважних причин від проходження медичного огляду.
Позивач наголосив, що він перебуває на військовому обліку, що підтверджено відповідним витягом з електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформований 13.07.2024, та був дійсний до 13.07.2025, проте 02.11.2024 працівники патрульної поліції затримали його на вулиці в м. Києві, вигадавши те, що позивач нібито знаходиться у розшуку, після чого позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначив, що ні працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні працівники поліції не склали протокол про його затримання, не надали йому можливість скористуватися допомогою адвоката і наполягали на проходження ВЛК.
Позивач наголосив, що він не порушував порядку військового обліку, проте незаконно був затриманий і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо протиправності спірної постанови позивач зазначив наступне, що про складання відповідачем відносно нього протоколу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП йому не було відомо, будь який протокол у його присутності не складався, підпису чи пояснень у протоколі він не робив, і у подальшому протокол чи постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не отримував.
Крім того, позивач пояснив, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 наполегливо та у грубій формі пропонували пройти ВЛК, проте через відсутність у нього в цей день медичних документів при собі, наполягав на отриманні повістки на ВЛК, де він зможе пред'явити всі наявні в нього медичні документи щодо стану його здоров'я.
Позивач наголосив, що відповідачем було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме складання протоколу відбулось за його відсутності, без роз'яснення його прав та обов'язків, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності також складалась без належного його повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, без можливості надати особисті пояснення з приводу складеного протоколу за ч.3ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2025 р. позов задоволено частково: змінено захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 за результатом розгляду матеріалів справи № 632 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 25 500,00 грн., - зі штрафу розміром однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн - на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та просить його скасувати в цій частині, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Крім того, в апеляційній скарзі наголошено, що судом першої інстанції не проаналізовано нормативно-правовий акт, яким мав керуватися відповідач при складанні протоколу та ухвалені спірної постанови, а саме Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3, що є порушенням судом першої інстанції норм закону, через що судове рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 позивачу було поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою суду від 10.06.2025 справу призначено до слухання у відкрите судове засідання, а ухвалою від 09.07.2025 вирубувано у відповідача додаткові документи, зокрема: докази формування повістки про виклик позивача на ВЛК для проходження відповідного огляду, докази вручення позивачу про виклик на ВЛК., докази реєстрації відповідного направлення щодо позивача в журналі реєстрації направлень на ВЛК за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560, та докази отримання її позивачем чи відмови від її отримання; копію наказу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо повноваження помічника начальника по правовій роботі на складання протоколу про адміністративне правопорушення та витягу з журналу щодо реєстрації цього наказу.
Вказана ухвала суду від 09.07.2025 про витребування доказів відповідачем була виконана частково.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Крім того, слухання справи з поважних причин продовжувалося.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як військовозобов'язаний, перебуває на військовому обліку, що підтверджено відповідним витягом військово-облікового документа з електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформований у мобільному додатку «Резерв +» (а.с.12).
Даний витяг був сформований 02.11.2024 о 19г.32хв., був дійсний до 13.07.2025, і відміток про розшук позивача не містив.
Згідно вказаного витягу, позивач знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Чорнобай).
Тобто, позивач станом на 02.11.2024 знаходився в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів і у розшуку не знаходився.
02.11.2024 позивач працівниками поліції був затриманий і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04.11.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 за результатом розгляду матеріалів справи відносно громадянина ОСОБА_1 прийняв Постанову № 632 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 25 500,00 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної Постанови № 632 від 04.11.2024 позивач 02.11.2024 отримав направлення за № 2056 на проходження медичного огляду в позаштатній військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте після отримання медичного направлення не дотримався вимог абз. 3ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію » (№ 3543-ХІІ від 21.10.1993 р.), а саме відмовився без поважних причин від проходження медичного огляду (ВЛК), тим самим не виконав свій військовий обов'язок, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вказані обставини підтверджені належними та достатніми доказами.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що таке військовий обов'язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч.1 цієї статті).
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).
Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" (ч.4).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5).
Стаття 25-1 Закону № 2232-ХІІ визначає підстави ведення Державного реєстру військовослужбовців.
Так, згідно ч.1 та ч.2 цієї статті, Державний реєстр військовослужбовців - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для забезпечення збирання, зберігання, накопичення, актуалізації, обліку, обробки, захисту, знеособлення та гарантування унікальності записів даних про військовослужбовців Збройних Сил України та військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту.
Збирання, зберігання, накопичення, актуалізація, облік, обробка, захист даних про військовослужбовців здійснюються відповідно до Порядку ведення Державного реєстру військовослужбовців, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Метою створення Реєстру військовослужбовців є: 1) створення єдиної бази даних про військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту; 2) автоматичне присвоєння єдиного унікального електронного ідентифікатора для однозначної ідентифікації військовослужбовця та використання в інформаційно-комунікаційних системах, зокрема на Державному вебпорталі електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, а також для надання публічних (електронних публічних) послуг військовослужбовцям та членам їх сімей, особливості надання яких у сфері національної безпеки і оборони визначені окремим законом.
Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст. ст. 33 Закону № 2232-ХІІ).
Згідно ч.5 ст.33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон № 3543-ІХ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 22 Закону № 3543-ІХ визначає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно частини 1 Закону № 3543-ІХ громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (надалі - Порядок №1487) затверджено порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Цей Порядок № 1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок № 560).
Цей Порядок № 560 визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Так, відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку №560 (в редакції, чинній на час прийняття спірної постанови) громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Пунктом 74 Порядку № 560 визначено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 було затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (надалі - Інструкція № 3).
Вказана Інструкція № 3 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 3641381).
Ця Інструкція (в редакції на день складання протоколу 02.11.2024) визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (п.2 Інструкції № 3) .
Згідно п.1 ІІ Розділу Інструкції № 3 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.3, 4, 5 цього ж Розділу ІІ Інструкції № 3 у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.
Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків.
Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.
Пунктом 7 цього ж Розділу визначає, що складений протокол та матеріали про адміністративне правопорушення не пізніше наступного дня після складання протоколу реєструються в журналі обліку протоколів про адміністративні правопорушення (додаток 2) (далі - журнал обліку протоколів). Нумерація протоколів проводиться в межах кожного календарного року окремо.
Журнал має бути прошитий, пронумерований, підписаний посадовою особою та скріплений печаткою, внесений до номенклатури справ.
Ведення журналу здійснює посадова особа, призначена наказом керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Так, згідно змісту спірної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме отримавши медичне направлення № 2056 від 02.11.2024 не дотримався вимог абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону № 3543-ІХ - не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, з наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Так відповідач на підтвердження своєї позиції надав направлення № 2056 від 02.11.2024 на ім'я ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я.
Вказаний документ не містить ні підпису позивача, ні дати отримання позивачем.
Відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав докази щодо формування повістки про виклик ОСОБА_1 для проходження відповідного огляду та вручення її позивачу і докази щодо реєстрації відповідного направлення щодо ОСОБА_1 в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формами згідно з додатками 11 та 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та докази отримання її позивачем чи відмови від її отримання.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази щодо належного вручення позивачу Направлення на ВЛК, оскільки суду відповідач не надав журнал реєстрації направлень на військово-лікарську комісію (за формою згідно з додатком 12), в якому при врученні військовозобов'язаному направлення на ВЛК вручається під особистий підпис.
З огляду на викладене, саме цей доказ мав би підтвердити факт вручення позивачу направлення на проходження ВЛК.
Крім того слід відмітити, що протокол, складений відповідачем 02.11.2024 № 632 відносно позивача, не містить підпису позивача чи будь яких його пояснень з приводу складення протоколу.
Відповідач на спростування доводів апелянта не надав суду журналу обліку протоколів про адміністративні правопорушення, який має вестися відповідачем, як то передбачено п.7 Інструкцією № 3 ( додаток 2).
Тобто, у матеріалах справи відсутні докази формування повістки позивачу про виклик його для направлення для проходження медичного огляду, докази вручення позивачу направлення для проходження ВЛК, докази складання протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення позивача зі змістом протоколу.
Вказані обставини залишились поза уваги суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав обов'язок доказування, який на нього покладено згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не було зроблено Відповідачем, а тому наявність підстав для притягнення Апелянта до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - не доведена.
Аналізуючи всі доводи сторін, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у цій справі в повному обсязі.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Відповідно до ч.6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, оскільки колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового про задоволення адміністративного позову у цій справі, наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача понесених ним судових витрат зі сплати судового збору у загальному розмірі 1513,60 грн.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 р. - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 632 від 04.11.2024, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченою ч. 3 ст.210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за адміністративною відповідальностю, передбаченою ч. 3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1513,60 грн (одна тисяча п'ятсот тринадцять грн 60 коп).
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:О.В. Карпушова О.В. Епель
О.М. Кузьмишина