Справа № 320/49038/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
30 вересня 2025 року м. Київ
Карпушової О.В., суддів: Кузьменка В.В., Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометеус Ріс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометеус Ріс» до Головного Управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рух справи.
26.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометеус Ріс» (надалі - ТОВ «Прометеус Ріс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» №17785/0709 від 26.09.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення є протиправними, оскільки перебіг строку за умовами контракту щодо поставки товару не розпочався, через те, що не було здійснено залишок платежу і не здійснвалась поставка товару резиденту.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду доказів належних та достатніх доказів на підтвердження того, що через введенення військового стану на території України неможливо поставити контрагенту товар позивачу.
Крім того, суд відмовив у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що вони не грунтуються на нормі закону.
Позивач подав апеляційну скаргу та просить скасувати судове рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Крім того апелянт наголосив, що виходячи із обставин введення воєнного стану у державі товариство з об'єктивних причине не могло виконати вимоги валютного законодавства в частині дотримання граничних строків розрахунку за контрактом, оскільки контрагент не поставив товар на територію України, і платніжними інструкціями від 14.05.2024 та 02.04.2024 в іноземній валюті позивач повернув кошти іноземному замовнику.
Відповдіачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено про правильність висновків суду першої інстанції, зокрема те, що позивачем не було подано ні під час перевірки ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, сертифікат Торгово-промислової Палати України, який би засвідчував неможливість виконання позивачем зобов'язань за конкретним контрактом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
21.04.205 справу прийнято до провадження судді Карпушової О.В.
Слухання справи відбулося у письмовому провадженні без виклику сторін, термін розгляду справи продовжувався.
Апелянтом подавалась заява про слухання справи у відкритому судовому засіданні, проте колегія суддів вважає, що підстав для розгляду справи в такому порядку відсутні з огляду на положення ст.257 та 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Обставини, встановлені судом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 11.08.2023 № 5755/10-36-07-09, наказу ГУ ДПС у Київській області № 1427-п від 03.08.2023, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прометеус Ріс» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 03.11.2021 № 21-0002 REV00 з компанією «I.M.F.srl.» (Італія) за період з 03.11.2021 по 07.08.2023 та за результатами цієї перевірки було складено акт перевірки № 17979/10-36-07-09-04/44200527 від 24.08.2023 (а.с.17).
Згідно висновків акту, позивачем порушено ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» в частині порушення граничних строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 03.11.2021 № 21-0002 REV00 з нерезидентом «I.M.F.srl.» (Італія) на загальну суму 37500 евро.
На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 17785/0709 від 26.09.2023, яким визначено суму пені за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 929919,37 грн. (а.с.14).
Після оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, скарга позивача залишена без задоволення, а спірне рішення без змін (а.с.26).
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
Це Положення, відповідно до пункту 1, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Отже, у разі імпорту товарів, їх поставка має бути здійснена у визначені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків 365 днів з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). При цьому, у разі якщо строк поставки умовами договорами не визначений також застосовується граничний строк розрахунків, що встановлений Національним банком України.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473-VIII за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.
Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.
Згідно з п. 7 розд. II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.
Отже, зі системного аналізу вищевказаних норм можна зробити висновок, що на відповідача покладено здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства, а у разі імпорту товарів, їх поставка має бути здійснена у визначені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків 365 днів з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). При цьому, у разі якщо строк поставки умовами договорами не визначений також застосовується граничний строк розрахунків, що встановлений Національним банком України.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ПРОМЕТЕУС РІС» було укладено контракт від 03.11.2021 № 21- 0002 REV00 з компанією «I.M.F.srl.», Італія, на придбання товару (обладнання COFFEE ROASTER PM60A-60kg). Валюта контракту евро. Загальна сума контракту - 125 000,00 евро. Умови поставки EXW (Інкотермс 2020). Товар повинен бути готовий до доставки Покупцеві протягом 180 робочих днів з дати отримання узгодженого залишку платежу вчасно згідно з умовами цього контракту. Умови оплати: 10% підтверджуючий перший внесок, 20% після 60 днів з моменту першого платежу, залишок 70% після повідомлення про готовність товару.
На виконання умов імпортного контракту від 03.11.2021 № 21-0002 REV00 за перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕТЕУС РІС» з валютного рахунку в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» перераховано кошти нерезиденту «I.M.F.srl.» (Італія) на загальну суму 37 500,00 евро (еквів. 1 175 653,75 грн).
Нa виконання умов контракту, ТОВ «Прометеус Ріс» перерахувало грошові кошти компанії нерезиденту «I.M.F.sri.» (Італія) у сумі 37500 евро: 08.11.2021 на суму 12500 евро (граничний термін отримання імпортного товару-07.11.2022); 14.02.2022 на суму 25000 евро (граничний термін отримання імпортного товару - 13.02.2023).
ТОВ «ПРОМЕТЕУС РІС» від нерезидента «I.M.F.srl.» (Італія) на територію України не надійшов товар.
Листом від 28.02.2022 року № 28/02/1 Покупець ТОВ «МАРКО КАВА повідомив Продавця ТОВ «ПРОМЕТЕУС РІС» про те, що через настання обставин непереборної сили збройної агресії Російської Федерації проти України, а також через запровадження на території України військового стану, покупець не зможе виконати свої зобов'язання щодо сплати залишку договірної суми обладнання у разі постачання його протягом періоду, обумовленого у Договорі, у зв язку із чим, просив призупинити виконання умов Договору на невизначений термін.
Вказані обставини апелянтом не спростовано.
Отже, апелянт посилається на те, що строки за умовами контракту щодо поставки товару не розпочалися у зв'язку з тим, що було здійснено лише авансовий платіж, а залишок платежу здійснено не було.
Проте, такий аргумент не заслуговує уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем була здійснена часткова оплата вартості товару (08.11.2021 на суму 12500 евро - граничний термін отримання імпортного товару 07.11.2022 та 14.02.2022 на суму 25000 евро (граничний термін отримання імпортного товару - 13.02.2023), що відповідно до п. 7 розд. II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів є датою відліку граничних строків розрахунків за контрактом.
Таким чином, всі доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на нормі закону.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність спірного рішення відповідача.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., на який послався апелянт, не є належним доказом з огляду на положення ст.ст.70,71 КАС України, оскільки саме сертифікат Торгово-промислової Палати України, відповідно до чинного законодавства, може бути належним доказом про засвідчування неможливості виконання позивачем зобов'язань за конкретним контрактом.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометеус Ріс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометеус Ріс» до Головного Управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко