Справа № 320/2335/19 Суддя першої інстанції: Парненко В.С.
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Мєзєнцева Є.І., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Верде» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо Верде» (далі - позивач, ТОВ «Ріо Верде») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС, у подальшому заміненої на правонаступника - Київську митницю (далі - відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС від 13.02.2019 №UA125000/2019/000148/2 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що визначені у спірному рішенні зауваження митного органу щодо неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору є необґрунтованими і такими, що спростовуються поданими декларантом документами. Крім того, суд підкреслив, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було взяти до уваги ряд недоліків у наданих для митного оформлення документів, що унеможливили визначення строку оплати перевезення. Наголошує, що позивачем на виконання вимог митного органу не були надані всі запитувані документи, що, у сукупності з виявленими недоліками зумовило виникнення обґрунтованих підстав для коригування митної вартості за другорядним методом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024, постановленою у складі судді-доповідача Заїки М.М., суддів Ганечко О.М., Штульман І.В., відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ріо Верде» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що мотиви апеляційної скарги жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, що підтверджується відповідною практикою Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Ганечко О.М., Штульман І.В.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Мєзєнцев Є.І., Штульман І.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 прийнято справу до провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Ріо Верде» (Покупець) і Компанією «Bradas» Adam i Jan Tyrala Spolka Jawna» 46-300 Olesno ul. M. Konopnickiej 5 (Польща) (Продавець) укладено контракт від 05.02.2016 №016PL (далі - Контракт). Відповідно до п. 5 Контракту умови поставки визначені FCA м. Олесно, Польща (Ікотермс-2010), або буде визначатися додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватися в рахунках.
Пунктом 7 Контракту визначено умови платежу, зокрема, Покупець повинен перевести на рахунок Продавця 100 % вартості партії товару згідно рахунку Продавця відповідно реквізитів (п. 13.1 даного контракту) на протязі 730 днів після митного оформлення товару Покупцем. Базові умови поставки можуть бути змінені по взаємній письмовій згоді сторін як доповнення до цього договору. Фактом оплати є дата відправки грошового переказу, яка зазначена в платіжному дорученні. За домовленістю сторін умови платежу може бути змінені та зазначені в доповненнях до цього контракту. Фактом митного оформлення товару вважається оформлення імпортної вантажної митної декларації покупцем. Продавець має право вимагати забезпечити платіж на іншу компанію або на інший рахунок, та такі зміни мають бути погоджені на взаємній основі сторонами як доповнення до цього договору.
Термін дії контракту: до 31 грудня 2018 р. включно, до повного виконання зобов'язань обох сторін контракту. Строк контракту може буде продовжено за вказаною згодою сторін (п. 3.3 Контракту).
Позивачем 11.02.2019 до відповідача подано електронну митну декларацію №UA125110/2019/402523, де вартість товару визначена за ціною контракту.
На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UA125110/2019/402523 відповідно до вимог МК України подано Контракт та доповнення 1, 2, 3 до нього; інвойс №ЕХ/HU/24/2019 від 06.02.2019; переклад інвойсу №ЕХ/HU/24/2019 від 06.02.2019; пакувальний лист; специфікація до інвойсу №ЕХ/HU/24/2019 від 06.02.2019; експортну митну декларацію Республіки Польща (№ 19PL 331020Е00667679 від 07.02.2019); сертифікат походження №PL/MF/AN 0127792 від 11.06.2019р; сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AN0127733 від 06.02.2019; сертифікат походження EURO-1 № PL/MF/AN0147298 від 06.02.2019; заявку на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 від 01.02.2019; довідку про транспортні витрати №1 від 06.02.2019; рахунок на оплату транспортування вантажу №14 від 06.02.2019 на суму 38 000 грн.
На виконання вимог повідомлення від 12.02.2019 про необхідність надання додаткових документів позивачем були подані митному органу: податкові декларації на аналогічний товар в 2018-2019 роках (№11 від 31.01.2019, №3 від 06.11.2018, №4 від 07.09.2018, №10 від 17.07.2018); видаткові накладні на аналогічний товар в 2018-2019 роках (№р-0185 від 17.06.2018, №p-0212 від 07.09.2018, №р-0237 від 06.11.2018, №р-008 від 25.01.2019); ВМД UA125110/2018/460040 від 15.01.18, ВМД UA125110/2018/403454 від 27.02.2018, ВМД UA125110/2018/404196 від 12.03.2018, ВМД UA125110/2018/405371 від 26.03.2018, ВМД UA125110/2018/406924 від 16.04.2018, ВМД UA125110/2018/407788 від 27.04.2018, які містять інформацію, що митниця на аналогічний товар в 2018 році ціну не завищувала; експертний висновок Київської Торгово-Промислової Палати про підтвердження цін контракту за №Ц-199 від 13.02.2019; лист з підтвердженням, що страхування вантажу не проводилось; копію платіжного доручення №1117 від 11 лютого 2019 про сплату послуг перевізника Олесно (Польща), Київ.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000148/2 від 13.02.2019, за яким митна вартість імпортованого позивачем товару скоригована за резервним методом 2-ґ.
Підставою прийняття цього рішення визначено те, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість, зокрема, інвойс на поставку складний польською мовою, у ньому відсутні умови поставки, у той час як відповідно до п. 5 Контракту умови поставки повинні бути зазначені в інвойсах чи додатках (у додатках відсутні). Пунктом 3.2 договору перевезення обумовлено, що строк оплати зазначається у заявці, при цьому у заявці він не зазначений. З поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості, а надані позивачем додаткові документи подані не у повному обсязі та не усувають виявлених митним органом розбіжностей.
Джерело інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар №5 - 3,86 USD/кг (МД від 30.01.2019 №UA500120/2019/944); товар №22 - 11,94 USD/кг (МД від 12.02.2019 №UA100010/2019/315282). Розрахунок 11,94 USD/кг * 1290,35 (вага нетто): 17400 пар = 0,8854 USD/пара; товар №23 - 10,48 USD/кг (МД від 03.02.2019 №UA500010/2019/2422; МД від 28.01.2019 №UA100050/2019/277774). Розрахунок 10,48 USD/кг * 105,6 (вага нетто) 3360 пар = 0,3294 USD/пара; товар №37 - 8,01 USD/кг (МД від 06.02.2019 №UA500010/2019/2735; МД від 08.02.2019 №UA100150/2019/102388); товар №38 - 6,16 USD/кг (МД від 11.02.2019 №UA100110/2019/163023; МД від 09.02.2019 №UA500010/2019/3041).
Не погоджуючись із вказаним рішенням Київської митниці ДФС з підстав його протиправності та необґрунтованості, ТОВ «Ріо Верде» звернулося до суду за захистом своїх прав.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та мотивам відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України; тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 ст. 53 МК України закріплюють, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у редакції, чинній на час подання митної декларації органу доходів і зборів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки:
- інвойс на поставку складений польською мовою та у ньому відсутні умови поставки, у той час як відповідно до п. 5 Контракту умови поставки повинні бути зазначені в інвойсах чи додатках (а у додатках відсутні);
- пунктом 3.2 договору на перевезення обумовлено, що строк оплати зазначається у заявці, при цьому в заявці він не визначений.
Відповідачем встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною. Методи визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.
Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару - інші митні декларації.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно п. 5 Контракту умовами поставки є FCA м. Олесно, Польща («Iнкотермс-2010»), або буде визначатися додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватися в рахунках.
Отже, всупереч твердження митного органу, умови поставки визначаються як Контрактом, так і додатковими угодами до нього або в інвойсах.
Із змісту наявної у матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №698157 (т. 1 а.с. 103) вбачається, що місцем навантаження товару визначено місто Олесно, що свідчить про те, що поставка здійснювалася за умовами Контракту, а відтак додаткового зазначення умов поставки в інвойсах чи інших документах не вимагалося.
З приводу посилання Київської митниці на те, що пунктом 3.2 договору на перевезення вантажу обумовлено, що строк оплати зазначається в заявці, при цьому в заявці строк оплати не обумовлений, колегія суддів зазначає, що платіжне доручення від 11.02.2019 №1117 про сплату транспортних послуг в сумі 38 000 грн було надано ТОВ «Ріо Верде» митному органу у складі пакету додаткових документів (т. 1 а.с. 105). Відтак відсутність у заявці строку оплати жодним чином не могло вплинути на неможливість перевірки митним органом правильності обчислення такої складової митної вартості як витрати на транспортування. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Приписами ч. 8 ст. 55 МК України визначено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Так, частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажу на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил).
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З наведеного випливає, що позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Київського окружного адміністративного суду про відповідність поданих документів положенням МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.
Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 у справі №21-91а12, від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ТОВ «Ріо Верде» товару за першим методом - за ціною договору.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді Є.І. Мєзєнцев
І.В. Штульман
Повне судове рішення виготовлено 30 вересня 2025 року.