Справа № 620/1584/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 дорівнює 3028,00 гривень;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській виготовити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що передбачено пунктами 1-7 розділу IV постанови Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці), із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі довідки про суддівську винагороду, що порушує право судді у відставці на отримання довічного грошового утримання у розмірі, визначеному спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Територіальне управління ДСА України у Чернігівській області не має правових підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці без застосування норм статті 7 Закону №3460-ІХ, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, такі норми є чинними, неконституційними не визнавались та не скасовувались, тому підлягають виконанню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2025 та від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалі справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Вищої ради правосуддя від 02.03.2017 №402/0/15-17 ОСОБА_1 звільнений з посади голови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом від 03.03.2017 №483/120/17 позивач відрахований зі штату Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з 03.03.2017.
На звернення позивача про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 з прожитковим мінімумом 3028,00 гривень, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області листом від 27.01.2025 №03-32/194/25-вих повідомило позивачу про відсутність підстав для видачі такої довідки, оскільки статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді становить 2102 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Суд першої інстанції зауважив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, позивачу неправильно визначалася розрахункова величина посадового окладу та застосувалася в розрахунку інша величину, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заміна однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) є неправомірним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн з урахуванням відповідних доплат.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Статтею 4 Закону №1402-VIII, визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок №3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Пунктом 2 розділу IІ Порядку №3-1, передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі - довідка про суддівську винагороду) видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачена Додатком 2 до Порядку № 3-1.
Згідно з додатком 2 до Порядку №3-1, довідка має містити розмір винагороди діючого судді за відповідною посадою, який складається з: посадового окладу, доплати за вислугу років, доплати за науковий ступінь, доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної доплати відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже відповідач, як розпорядник бюджетних коштів місцевих судів, видає довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, згідно з Додатком 2 до Порядку № 3-1.
Частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII), базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Закон України від 15.07.1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV, визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача у спірних правовідносинах, ТУ ДСА України в Чернігівській області діяло на законних підставах.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 2021 року, такої величини як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», неодноразово було предметом розгляду Касаційним адміністративним судом України.
Разом з тим, з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Разом з тим, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З урахуванням висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 дорівнює 3028,00 грн, є правомірною.
Таким чином, враховуючи зміну правової позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Отже, вимоги апелянта є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі №620/1584/25 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова