Номер провадження 22-ц/821/1427/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/1219/25 Категорія: 310000000 Стеценко О. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
23 вересня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Дмитренко В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Гайдай Тетяна Олександрівна;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник позивача - адвокат Гайдай Тетяна Олександрівна;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Тетяни Олександрівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
13.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з лютого 2020 року проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі, що належала матері відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Наприкінці квітня 2023 року позивач завагітніла, повідомила про це відповідача, на що останній негативно сприйняв цю новину, сказав їй, що походження дитини від нього визнає виключно після народження дитини та проведення з його ініціативи ДНК тесту. У зв'язку з такою позицією відповідача їх стосунки остаточно було припинено, позивач прийняла рішення проживати окремо від відповідача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дівчинку, повідомила про це відповідача у електронному застосунку «Viber», надіславши фото доньки з пологового будинку, останній відповів на повідомлення: «Вітаю...», з пологового будинку не забирав.
26.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів.
21.10.2024 року рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2446/24 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
На підставі вказаного рішення суду, 19.12.2024 року позивачу видано виконавчий лист, який було пред'явлено до примусового виконання до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де було відкрите виконавче провадження № 76820075.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Першим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.02.2025 року, сукупний розмір заборгованості відповідача з 26.02.2024 року по 31.01.2025 року становить - 130354,00 грн.
Незважаючи на судове рішення, відповідач уникає сплати аліментів і це при тій умові, що виконавчий лист знаходиться на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Вказує, що ОСОБА_2 аліменти на користь позивача не сплачує.
Факт обізнаності відповідача про необхідність сплати аліментів на утримання доньки підтверджується як змістом судового рішення Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2446/24, так і заявою скерованою відповідачем до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій від 04.02.2025 року.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що відповідач зовсім не сплачував у період з 26.02.2024 року по 31.01.2025 року аліменти на утримання дитини і на сьогоднішній день не погасив борг та продовжує не сплачувати поточний розмір аліментів, позивач звернулася до суду та просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 26.02.2024 року по 31.01.2025 року у сумі 130 354,00 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.06.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість у сумі 130354 грн. виникла не внаслідок вини відповідача, а внаслідок її обчислення державним виконавцем за минулий період. Суд зазначив, що під час розгляду справи № 712/3446/24 у відповідача не виник обов'язок утримувати дитину ОСОБА_5 , оскільки спір стосувався визнання батьківства, а отже і обов'язок по сплаті аліментів у відповідача виникав лише після визнання його батьком дитини.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай Т.О. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, судом при розгляді справи не дотримано норм матеріального та процесуального права, не взято до уваги надані позивачем мотиви та докази по суті предмету спору. Висновки суду є формальними, нічим не обґрунтовані та такими, що не відповідають обставинам справи, не узгоджуються з нормами процесуального права.
Вказує, що позивач ще до розгляду справи в Соснівському районному суді м. Черкаси про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів дізнався, що він є біологічним батьком доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає твердження суду стосовно того, що заява відповідача від 04.02.2025 року про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій свідчить про те, що відповідач негайно після відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів вчинив дії щодо виконання рішення є необґрунтованими, неправдивими, оскільки даний факт свідчить лише про можливість відповідача уникнути заходів примусового виконання рішення та мати можливість вільно користуватися коштами на банківських рахунках.
Факт обізнаності відповідача про необхідність сплати аліментів на утримання доньки підтверджується як змістом судового рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/2446/24, постановою Черкаського апеляційного суду по справі № 712/2446/24, так і заявою скерованою відповідачем до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій від 04.02.2025 року після того як йому заблокували банківські рахунки за наявну заборгованість по аліментам.
Вказує, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме з вини відповідача, оскільки ОСОБА_2 до розгляду справи в суді про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів дізнався, що він є біологічним батьком доньки - ОСОБА_7 і навмисно відмовився визнавати дитину без судового рішення, щоб затягнути час. Наявність у відповідача інвалідності не може слугувати підставою щодо працевлаштування на роботу з метою найшвидшого погашення заборгованості зі сплати аліментів та належного виконання батьківських обов'язків.
08 липня 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.06.2025 року без змін.
Відзив мотивований тим, що в апеляційній скарзі скаржник не наводить конкретних порушень і обставин, які судом не дотримано чи не досліджено, а вдається лише до трактування тексту рішення суду першої інстанції. Обгрунтування апеляційної скарги носять декларативний характер та не підтверджені належними доказами.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачка сама підтвердила про сплату мною наявної заборгованості і аліментів та надала платіжні квитанції про надходження коштів.
Скаржник своїми твердженнями вводить суд в оману та спотворює на свій лад фактичні обставини справи, оскільки факт сплати судових витрат понесених ОСОБА_1 під час проведення експертизи та сплата визначених аліментів на утримання дитини останньої трактується як ухилення від сплати аліментів та не сплата заборгованості.
Вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, поданою з порушенням вимог ЦПК України, та не містить доказів, які б спростовували законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.10.2024 у справі № 712/2446/24, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .; внесено зміни до актового запису № 102 від 26.01.2024 року про народження дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язано відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 102 від 26.01.2024 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі "Батьки" вказати "Батько"- ОСОБА_2 ", ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-13).
Рішення набрало законної сили 21.11.2024 року.
На виконання зазначеного рішення суду, позивачу видано 19.12.2024 року виконавчий лист та 20.01.2025 року відкрито виконавче провадження ВП № 76820075 відповідно до постанови державного виконавця від 20.01.2025 року (а.с.14-15).
Відповідно до розрахунку, складеного 03.02.2025 року державним виконавцем у рамках виконавчого провадження ВП № 76820075, заборгованість ОСОБА_2 за період з лютого 2024 року по січень 2025 року становить 130 354 грн. (а.с.16).
Відповідно платіжної інструкції відповідач 21.01.2025 року сплатив 18212,90 грн., отримувач - Перший ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) (а.с.41).
03.02.2025 року державним виконавцем винесено боржнику ОСОБА_2 повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників (а.с.66).
Згідно постанови ВП № 76820075 від 03.02.2025 року державним виконавцем здійснено відрахування аліментів із суми доходів боржника ОСОБА_2 у розмірі 36,67%, з яких 20% на погашення заборгованості, яка складає 130 354 грн. станом на 01.02.2025 року, та 16,67% на поточний платіж на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.43).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08.04.2025 року у справі № 712/2446/24 ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси у даній справі від 24.02.2025 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.10.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження та стягнення аліментів, в частині щодо сплати заборгованості по виплаті аліментів - відмовлено.
Згідно з наданими позивачем скріншотів, останнім 12.03.2025 року сплачено аліменти у сумі 8614,85 грн., 11.04.2025 року - 8614,49 грн., 12.05.2025 року - 8657,78 грн. (а.с.68-70).
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Черкаській області від 23.04.2025 року станом на 01.05.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 119 139,87 грн. (а.с.61).
Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Предметом даного спору є стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків
від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються
у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, його майнове покарання за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватися судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. З аналізу судової практики вбачається, що обставинами, які виключають вину платника аліментів у виникненні заборгованості, вважаються хвороба, несвоєчасна виплата зарплати, затримка або неправильне перерахування аліментів банками, помилка державного виконавця у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (постанова Верховного Суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19).
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів, тощо.) Аналогічний правовий висновок викладений у поставної Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 761/893/23.
Як роз'яснено у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що у справі № 712/2446/24 предметом спору було не лише стягнення аліментів з відповідача, а й визнання батьківства ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-13), а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що між сторонами був наявний спір щодо батьківства ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вирішувався між сторонами з лютого 2024 року по 21 жовтня 2024 року (дата ухвалення рішення суду).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що протягом розгляду вказаної вище справи у відповідача не виник обов'язок по сплаті аліментів, оскільки його батьківство, розмір аліментів, які підлягали стягненню, потребували доказування та доведення у судовому порядку.
За виконавчим листом позивач звернулась до суду лише 19.12.2024 року (а.с.14). Виконавче провадження про примусове стягнення аліментів з ОСОБА_2 відкрито 20.01.2025 року (а.с.15).
Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Статтею 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, державний виконавець здійснює виконавче провадження по стягненню аліментів за минулий період і фактично заборгованість відповідача по сплаті аліментів у сумі 130354 грн. виникла станом на 03.02.2025 року (розрахунок заборгованості від 03.02.2025 року (а.с.16), та була нарахована лише з 20.01.2025 року, тобто з часу відкриття виконавчого провадження і пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті аліментів у сумі 130354 грн. виникла за період з 26.02.2024 року по 03.02.2025 року, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач про вказану заборгованість мав дізнатися лише після її нарахування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів звернулася до суду 13.02.2025 року, тобто протягом місяця після відкриття виконавчого провадження (а.с.1,15).
Як зазначалося вище, з листа ГУ ПФУ в Черкаській області від 23.04.2025 року з доходів відповідача відповідно до постанови державного виконавця від 03.02.2025 року здійснюються відрахування аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 36,67%, станом на 01.05.2025 року залишок заборгованості по аліментах становить 119139,87 грн. (а.с.61).
Вказане свідчить, що відповідач сплачує аліменти та погашає заборгованість зі сплати аліментів, що і було зазначено судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість у сумі 130354 грн. виникла за весь період розгляду справи № 712/2446/24, що об'єктивно виключає вину відповідача та спростовує доводи позивача, що відповідач ухилився від сплати аліментів на час подання позову у справі № 711/1219/25 так як предметом позову зокрема було встановлення батьківства.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що заява ОСОБА_2 від 04.02.2025 року про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій свідчить про те, що відповідач негайно після відкриття виконавчого провадження по стягненню з нього аліментів вчинив дії щодо виконання рішення суду, з чим і погоджується колегія суддів. (а.с.18).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку, що заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 130354 грн. виникла не внаслідок вини відповідача, а внаслідок її обчислення державним виконавцем за минулий період. Під час розгляду справи № 712/3446/24 у відповідача не виник обов'язок утримувати дитину ОСОБА_5 , оскільки спір стосувався визнання батьківства, а отже і обов'язок по сплаті аліментів у відповідача виникав лише після визнання його батьком дитини.
Доводи апеляційної скарги , що позивач ще до розгляду справи про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів дізнався, що він є біологічним батьком доньки - ОСОБА_6 , 16.01.2024 року не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки у справі № 711/1219/25 зокрема предметом спору між сторонами було визнання батьківства та у вказаній справі ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.04.2024 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Отже, протягом розгляду зазначеної справи, визнання батьківства ОСОБА_2 та стягнення аліментів з останнього потребувало доказуванню у судовому порядку.
Не приймаються до уваги колегією суддів також доводи апеляційної скарги, що відповідач навмисно уникає погашення заборгованості, з моменту відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 не сплачує аліменти, оскільки вказані твердження спростовуються листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 23.04.2025 року згідно якого з доходів відповідача відповідно до постанови державного виконавця від 03.02.2025 року здійснюються відрахування аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 36,67%. Про самостійну сплату аліментів за рішенням суду свідчать надані відповідачем «скріншоти» про сплату аліментів з призначеннями платежів «перший відділ ДВС у м. Черкаси, аліменти згідно справи «712/2446/24» (а.с.68-70).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, оскільки з моменту пред'явлення виконавчого листа до виконання відповідач сплачує аліменти та погашає заборгованість.
При розгляді даної справи суд правильно встановив фактичні обставини справи, відповідні їм правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Тетяни Олександрівни - залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2025 року.
Судді