Справа № 547/304/24 Номер провадження 22-ц/814/2587/25Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
18 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Лобова О.А., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Мороченця Ярослава Ігоровича, представника ОСОБА_2 - адвоката Венерської Ганни Іванівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мороченця Ярослава Ігоровича на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Харченка В.Ф., повний текст судового рішення виготовлено 26.03.2025р.
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Семенівської селищної ради, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Заваллівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,-
Зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мороченця Я.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 24.03.2020р. У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після розірвання шлюбу донька проживає разом із матір'ю (позивачем) в смт. Завалля Голованівського району Кіровоградської області, там відвідує заклад дошкільної освіти "Берізка". Відповідач жодного разу в садочок не приходив, розвитком дитини не цікавився, з вихователями не спілкувався та не підтримував контакту. Позивачка займається її навчанням та вихованням, піклується про життя та здоров'я дитини, дбає про створення належних умов для її проживання, утримує матеріально. Відповідач з дочкою взагалі не спілкується впродовж останніх років, не бачить її, не цікавиться її розвитком, станом здоров'я, потребами, в добровільному порядку матеріально не допомагає дитині. 01.11.2022 Гайворонським районним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 частки заробітку платника аліментів, починаючи з 07.10.2022 по даний час, але відповідач з моменту присудження аліментів жодного разу їх не сплачував. Має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 10069,50 грн. станом на березень 2024 року. Дана бездіяльність в обов'язку батька щодо виховання, утримання та забезпечення всім необхідним говорить про ухилення його від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання доньки. Позивачка вважає, що право доньки порушується зі сторони батька ОСОБА_2 , який не спілкується з дитиною, добровільно не утримує її матеріально, свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Семенівської селищної ради, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Заваллівської селищної ради про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що відповідач постійно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Докази надані позивачем на обґрунтування вимог заявленого позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не є достатніми для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_1 - адвокат Мороченець Я.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з народження доньки сторін - ОСОБА_3 , відповідач не приділяє належної уваги дитині, а саме, за 6 років бачив її лише декілька разів, тривала розлука має наслідком розрив психоемоційних зв'язків між батьком та донькою. Він не займається її фізичним, духовним та моральним розвитком. Також батько не піклується про здоров'я своєї доньки. Так як ОСОБА_3 хворіє на бронхіальну астму, всі турботи щодо її лікування, відвідування медичних закладів лягли на матір дитини.
ОСОБА_2 жодного разу не був у дитячому садку, що відвідувала його донька. У вересні 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пішла в перший клас, однак батько жодного разу не відвів її до школи, не займався з нею домашніми завданнями, не спілкувався з її вчителем, не цікавився її розвитком. Така поведінка відповідача не сприяє створенню умов для отримання нею освіти.
Такі дії відповідача свідчить про умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків та є підставою для позбавлення батьківських прав, що передбачено ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що відповідач з моменту народження дитини лише декілька разів бачив її фізично, при цьому дочка сторін має шість повних років, - за один рік перебування справи на розгляді суду відповідач не виявив бажання приїхати до дочки, посилаючись як на поважну причину, уникнення зустрічей з ТЦК;
Окрім того:
- за час розгляду справи розмір аліментів на утримання дочки не зменшився, а зріс;
- жодним чином відповідач не приймав та не приймає участі у вихованні доньки, її навчанні;
- відповідач не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
- не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
- не сприяє засвоєнню донькою загальновизнаних норм моралі;
- жодним чином не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини;
- взагальні не створює умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини через винну поведінку батька, оскільки він свідомо нехтує своїми обов'язками.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мороченця Ярослава Ігоровича, представника ОСОБА_2 - адвоката Венерської Ганни Іванівни,дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 9).
24.03.2020 рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 10).
Судовим наказом Гайворонсокого районного суду Кіровоградської області від 01.11.2022 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з 07.10.2022 до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 11).
Начальником відділу Семенівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову від 11.01.2023 № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження за вказаним судовим наказом (т. 1 а.с. 12, 13).
Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.01.2023 складає 10069,50 грн та обрахована за 3 місяці: жовтень, листопад і грудень 2022 року (т. 1 а.с. 14).
Згідно довідки ФОП ОСОБА_5 № 2 від 08.01.2024 ОСОБА_2 працює на посаді інженера перевірки димових та вентиляційних каналів з 26.06.2020 згідно наказу № 3 від 26.06.2020 по теперішній час (т. 1 а.с. 77).
Заявою від 23.02.2024 ОСОБА_2 повідомив начальника Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та просив передати виконавче провадження № НОМЕР_2 за його місцем роботи у Перший відділ ДВС м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т. 1 а.с. 78).
Постановою від 11.04.2024 виконавче провадження № НОМЕР_2 передано із Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Першого відділу ДВС м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т. 1 а.с. 79-81).
Передача виконавчого провадження відбулася з ініціативи відповідача до звернення позивачки з позовом до суду (т. 1 а.с. 78).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 70689242станом на 01.04.2024 заборгованість становить 14046,86 грн (а.с. 82).
Квитанцією АТ "ПриватБанк" від 01.04.2024 ОСОБА_2 перераховано власні кошти - аліменти у сумі 3050,00 грн на картку НОМЕР_1 , квитанцією від 27.03.2024 ОСОБА_2 перераховано на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 власні кошти - аліменти у сумі 2300,00 грн, квитанцією від 23.02.2024 ОСОБА_2 на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 перераховано власні кошти - аліменти у сумі 1600,00 грн, квитанцією від 19.12.2023 ОСОБА_2 перераховано на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 перераховано власні кошти у сумі 2000,00 грн, квитанцією від 02.06.2024 ОСОБА_2 перераховано на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 власні кошти - аліменти у сумі 500,00 грн, квитанцією від 10.06.2023 ОСОБА_2 перераховано на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 власні кошти - аліменти у сумі 500,00 грн, квитанцією від 27.05.2023 ОСОБА_2 перераховано на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 власні кошти - аліменти у сумі 1000,00 грн (т. 1 а.с. 83-89).
Станом на 24.03.2025 заборгованість відповідача за аліментами складає 21854,25 грн, на що вказує розрахунок державного виконавця Першого відділу ДВС у м. Чернівці. Розрахунок вказує на заборгованість за жовтень, листопад і грудень 2022 року у загальній сумі 4025,00 грн, що спростовує первинний розрахунок заборгованості більш як у 2 рази. Розрахунок відображає щомісячних 18 платежів відповідача і 11 неплатежів. Порівняно із датою звернення з позовом до суду заборгованість зросла із 12932,32 грн до 21884,25 грн. До березня 2024 року відповідач здійснив 11 платежів за аліментами; не здійснив 7 платежів (т. 2 а.с. 54, 55).
Згідно довідки КЗ "Заваллівський заклад дошкільної освіти "Берізка" від 06.11.2023 № 101 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує Заваллівський дитячий садочок "Берізка" з червня 2021 року по теперішній час. Дитина регулярно відвідує дитячий садочок, завжди охайна і доглянута. Мати дитини постійно спілкується з вихователем, цікавиться вихованням дитини в межах садочка та її навчанням. Батько дитини ОСОБА_2 жодного разу в садочок не приходив, розвитком дитини не цікавиться. Контакту із вихователем не підтримував, і не спілкується. Дитину до дитячого садочка завжди приводить і забирає мати (т. 1 а.с. 15).
Згідно акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 умови проживання в квартирі - чисто та затишно, зроблений сучасний ремонт, є всі необхідні меблі та побутова техніка. В дитини є окреме шкільне місце, шафа для одягу та іграшок. ОСОБА_3 забезпечена сезонним одягом та взуттям. Сім'я повністю забезпечена продуктами харчування. Для виховання та розвитку дитини створено ідеальні умови (т. 1 а.с. 16).
Згідно довідки Заваллівської селищної ради № 454 від 09.11.2023 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з 22.11.2019 по даний час за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею за вищевказаною адресою проживає її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка перебуває на її повному утриманні (т. 1 а.с. 18).
Згідно епікризу із медичної картки № 4719 стаціонарного пацієнта (пульмонологічне відділення) від 17.07.2020, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 17.01.2022, консультативного висновку спеціаліста від 25.04.2023, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 26.07.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на астму (т. 1 а.с. 51-53). Дитина отримувала медичну допомогу 17.01.2022 і 26.07.2023 (т. 1 а.с. 52, 53).
З переписки у меседжері Viber між сторонами вбачається що відповідач просив 05.08.2023 і 07.08.2023 у позивачки спілкуватися із дочкою, але відповіді не одержав; 13.03.2023 відповідач отримав умову позивачки про спілкування із дочкою: "будуть аліменти, будеш говорити"; 15.03.2023 відповідач цікавиться здоров'ям дочки; 02.04.2024 тривалість відеодзвінка склала 07:38 хв.; 05.04.2024 позивачка підтверджує отримання 1489,51 грн як аліменти із зауваженням про належну суму 3500,00 грн; 26.05.2023 не прийнято 2 відеодзвінка відповідача до позивачки; 22.05.2023 відеодзвінок тривалістю 14:07 хв.; 27.05.2023 відеодзвінок тривалістю 46:43 хв.; 02.06.2023 листування щодо недостатнього перерахування аліментів; 25.06.2023 відеодзвінок тривалістю 01:19 хв.; 29.06.2023 спілкування щодо придбання продуктів; 18.07.2023 спілкування щодо хвороби дитини; 18.07.2023 відповідач запевняє що надасть кошти на лікування на що отримує відповідь що більше нічого не знатиме про здоров'я дитини; 22.07.2023, 23.07.2023, 26.07.2023, 30.07.2023, 31.07.2023 відповідач отримує відмови позивачки на прохання поговорити з дочкою; 02.11.2023 перерахував позивачці для дочки 3015,08 грн; 17.12.2023 просив поспілкуватися із дочкою (т. 1 а.с. 90-103).
Зазначене є беззаперечним доказом спілкування відповідача із дочкою, опікування її здоров'ям і життям, створенням відповідачкою передумов для розмов із дочкою та емоційним реагуванням обох сторін щодо дочки і, як наслідок, спростовує доводи позову про не спілкування відповідача із дочкою упродовж останніх років, не цікавлення її життям і здоров'ям, відсутністю добровільної матеріальної допомоги.
В суді першої інстанції сторони не заперечували, що на долучених до матеріалів справи фотографіях є спільні зображення відповідача з донькою; фотографії зроблені 30.06.2019 у м. Кузнецовськ (м. Вараш) Рівненської області, у 2020 році у селищі Заваллівка Кіровоградської області (т. 1 а.с. 104-108).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на момент їх знайомства був розлучений та мав маленьку доньку. Ініціатором розлучення була його колишня дружина, яка більше не хотіла проживати з ним разом. Спочатку вона ще дозволяла ОСОБА_2 спілкуватися з донькою, але з часом все погіршилося.
ОСОБА_2 завжди був готовий до компромісу з колишньою дружиною, бо дуже хотів бачити доньку яка теж завжди була рада бачити батька хоч по вайберу, але ОСОБА_1 обмежувала спілкування, а потім заблокувала його номер телефону. Вказане триває більше чим півроку. ОСОБА_2 висилав гроші дитині на лікування постійно та на інші потреби. Просив завжди повідомляти про стан здоров'я дитини, але вказаного не отримував. Тому він завжди скаржився ОСОБА_6 , був засмучений та просив поради. (т. 1 а.с. 108, 109).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_7 від 16.04.2024, брата відповідача ОСОБА_2 , у 2018 році у ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 , після її народження він переїхав до м. Чернівці та почав проживати окремо, оскільки ОСОБА_1 не бажала проживати далі разом. Через деякий час вона подала на розлучення хоча брат до останнього просив її щоб не руйнувала родину і він міг виховувати ОСОБА_3 і жити разом. Потім, через деякий час ОСОБА_1 подала на аліменти. Під час спілкування з братом останній часто ділився тим, що у нього складаються важкі стосунки з колишньою дружиною, що вона не дає йому спілкуватися з донькою. ОСОБА_1 знала що ОСОБА_2 проживає у Чернівцях і він звав її до себе щоб жити разом родиною, але вона відмовилася. ОСОБА_2 просив ОСОБА_1 щоб вона дала йому можливість спілкуватися з дочкою хоча б через Вайбер Також ОСОБА_2 «скидав» їй гроші для дочки. ОСОБА_2 міг тижнями просити поговорити з дитиною, ОСОБА_1 завжди відповідала, що зайнята чи дитина не хоче говорити, а потім взагалі заблокувала його номер щоб він не міг телефонувати до неї. Вже пів року як ОСОБА_1 обмежила спілкування ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 111, 112).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_11 від 16.04.2024, подруги відповідача ОСОБА_2 , познайомилися вони у 2020 році, ОСОБА_2 повідомив, що він розлучений і має маленьку дочку, яка живе з його колишньою дружиною в іншому місті, тому спілкувався з дочкою по Вайберу та й то в тих випадках коли була можливість та коли дозволяла мати доньки. ОСОБА_2 розповідав, що колишня дружина не дає йому спілкуватися з дитиною через свою зайнятість та ніби небажання самої дівчинки. Зазначала, що ОСОБА_2 «скидав» гроші для дитини на лікування коли та хворіла та потрапила в лікарню, неодноразово їздив до дитини та казав що дівчинка до нього тягнеться та хоче спілкуватися. Неодноразово питав поради що робити з цією ситуацією, бо останні пів року колишня дружина взагалі заблокувала номер телефону та не дає йому спілкуватися з дочкою, а коли телефонував з чужого номеру і вона чула його голос, то казала щоб він залишив їх у спокої та не турбував, бо він їм не потрібен (т. 1 а.с 114).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказані пояснення не можливо взяти до уваги оскільки свідків не було приведено до присяги.
Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , який є додатком до рішення виконавчого комітету Заваллівської сільської ради від 25.06.2024 № 65, встановлено, що після розірвання шлюбу сторін їх дочка ОСОБА_3 залишилася проживати із матір'ю (позивачкою). Дитячий садок, у якому виховується дочка повідомив, що її батько жодного разу у садок не приходив, з вихователями не спілкувався, проблемами життя дитини не цікавився. ОСОБА_2 тричі був запрошений на засідання комісії з захисту прав дитини при виконавчому комітеті Заваллівської селищної ради (перший раз - листом з повідомленням, за вказаним місцем реєстрації, другий раз - у телефонному режимі, третій раз - листом з повідомленням за місцем роботи). ОСОБА_2 на засідання комісії не з'явився, із заявою до органу опіки та піклування про встановлення годин спілкування батька з дитиною не звертався. Комісією у складі працівників служби у справах дітей Заваллівської селищної ради 08.11.2023 було проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . В квартирі наявне електропостачання, водопостачання, автономне електроопалення. Помешкання складається з 1-ї кімнати, кухні, ванної кімнати та коридору. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання. Дитина в повній мірі забезпечена одягом, взуттям, шкільним приладдям та іншими необхідними речами та ліками. Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків ОСОБА_2 .. Тому комісія прийшла до висновку, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 65, 150-152).
Відмовляючи у позбавленні батьківських прав суд першої інстанції оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та зазначив, що відповідач наполегливо бажає спілкуватися зі своєю донькою, проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, має окремі перешкоди у телефонному спілкуванні з донькою, не повною мірою сплачує аліменти для утримання доньки, ініціює перебування у нього доньки. За таких обставин доводи позову про повну не сплату аліментів та повну (абсолютну) не участь відповідача у житті дитини не підтверджено матеріалами справи, а останні свідчать, що між сторонами склалися тривалі неприязні стосунки через віддалене проживання відповідача від дочки і неповну сплату ним аліментів на її утримання. У сукупності встановлене судом не є тими обставинами із якими закон пов'язує наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його доньки.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.
У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України та вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Надані докази щодо позбавлення батьківських прав, а саме висновок Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.06.2024 № 65 не містить вказівки на врахування чи відхилення органом опіки та піклування доводів відзиву на позов, які були у розпорядженні виконавчого комітету Заваллівської сільської ради, зокрема листування і способу спілкування сторін стосовно їх дочки, актуальних відомостей про сплату відповідачем аліментів поза рахунками (розрахунків) органу державної виконавчої служби тощо. Сторона відповідача стверджувала, що не отримувала запрошення на засідання виконавчого комітету. Доказів на спростування цього судові не надано.
Колегія суддів зазначає, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (висновки постанов Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 320/5094/19, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).
У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Таким чином, місцевий суд, зважаючи на встановлені належним чином фактичні обставини у справі на підставі наданих доказів, а також враховуючи принципи диспозитивності, змагальності та пропорційності, зважаючи на найкращі інтереси дитини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороченця Ярослава Ігоровича залишити без задоволення.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 24 березня 2025 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді О.А. Лобов
В.П. Пікуль