Справа № 554/6992/24 Номер провадження 22-ц/814/2575/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
18 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Панченка О.О.,
Суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.
при секретарі: Філоненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 рокуухвалене у складі головуючого судді Сініцина Е.М., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-
Зміст позовних вимог
У липні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №484592-КС-001 від 27.12.2023 року, що укладений між відповідачем та ТОВ «Бізнес Позика», станом на 26.06.2024 року у розмірі 212814,48 грн., з яких 49000,00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 156464,48 грн. сума прострочених платежів по процентам та 7350,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі сплати судового збору 2553,77 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Кредитним договором №484592-КС-001 від 27.12.2023 року, станом на 24.06.2024 року, у розмірі 212814,48 грн., з яких 49000,00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 156464,48 грн. сума прострочених платежів по процентам та 7350,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 2553,77 гривень.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, кредитних коштів вона не отримувала, також посилається на незастосування судом першої інстанції правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії є безпідставними, оскільки така умова договору є нікчемною.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони будучи належним чином повідомленими в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту № 484592-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 49 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.
Тип кредиту: кредит; строк кредиту: 24 тижні; стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка в день 1,15069995, фіксована; комісія за надання кредиту: 7 350,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 49 000,00 грн.; термін дії договору: до 12.06.2024 року; орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 127 440,00 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка: 9 127,54 процентів.
Згідно із візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 484592-КС-001 від 27.12.2023 року в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, 27.12.2023 року клієнт зайшов в особистий кабінет, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та акцептував кредитний договір шляхом його підписання.
Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/) від 25.06.2024 року ОСОБА_1 , зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 49 000,00 грн., дату отримання кредиту 2712.2023 року, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_1 .
Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-2646.
Відповідно до інформаційної довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» від 29.06.2024 останньою, згідно договору № 41084239 14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів, на номер картки НОМЕР_1 були перераховані кошти в розмірі 25 000,00 грн. та 24 000,00 грн. (а.с.51 т.1)
З огляду на вказане ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 49 000 грн. шляхом перерахування на банківську карту Позичальника № НОМЕР_1 (котрий Позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Проте, ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 26 червня 2024 року становить 212 814,48 грн., що складається з: 49 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 156 464,48 грн. - заборгованості за відсотками та 7 350 грн. - заборгованості за комісією.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих стороною позивача доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, а також комісії, що у свою чергу відповідно до закону та умов договорів є підставою для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за тілом кредиту, відсотків та комісії на загальну суму 212 814,48 грн.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення Договору №484592-КС-001 від 27.12.2023 про надання кредиту (споживчий кредит).
Заповненням Анкети клієнта на отримання кредиту та підписанням договору №484592-КС-001 від 27.12.2023 відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора та номера кредитної картки, такий правочин не був би укладений.
Отже зібрані докази вказують на те, що між сторонами укладено в електронній формі договір №484592-КС-001 від 27.12.2023 року про надання кредиту, на виконання якого ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредит у розмірі 49 000,00 грн., які відповідач зобов'язалася повернути через 24 тижні і сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 2,00000000% на день.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49 000,00 грн.
Отже доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором через відсутність, на думку відповідача, належних доказів укладення договору та надання кредитних коштів спростовуються наданими позивачем доказами та матеріалами справи.
Щодо доведеності розміру заборгованості за відсотками за договором 484592-КС-001 від 27.12.2023 про надання кредиту.
Відповідно до пункту 2.1 договору про надання кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Стандартна процентна ставка в день становить 2.00000000, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,15069995, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору (пункт 2.4 договору).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом станом на 26 червня 2024 року ОСОБА_1 має перед ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість в сумі 212 814,48 грн., з яких 49 000,00 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту, 156 464,48 грн. сума прострочених платежів по процентам та 7 350,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач з відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.
У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, «що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів».
З огляду на зазначене, враховуючи, що у даній справі заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором № 484592-КС-001 від 27.12.2023про надання кредиту по процентам 154 464,48 грн. не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 49 000,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до рівня заборгованості за тілом кредиту до 49 000 грн.
Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту виходячи з наступного.
Пунктом 2.5 Договору № 484592-КС-001 від 27.12.2023 передбачена комісія за надання кредиту - 7 350,00 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
Так в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.
Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № 484592-КС-001 від 27.12.2023 щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача 7 350,00 грн. комісії є помилковим.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №484592-КС-001 від 27.12.2023 в розмірі 73 000,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49000,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 49 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення в частині вирішення спору щодо стягнення процентів за користування кредитом та комісії не відповідає встановленим обставинам, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із постановленням нового рішення
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2553,77 грн., за подачу апеляційної скарги відповідачем - 3830,60 грн., а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (46%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1174,70 грн., а з урахуванням пропорційності відмовлених позовних вимог (54%) з позивача на користь відповідача - підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2068,50 грн.
З урахуванням викладеного остаточно підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 893,80грн.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: вулиця Лесі України, буд.26, офіс 411, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором №484592-КС-001 від 27.12.2023 в розмірі 73 000,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 49000,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 49 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: вулиця Лесі України, буд.26, офіс 411, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 893,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді: А.І. Дорош
В.П. Пікуль