Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1854/23 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
22 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/1854/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Любочка Наталія Борисівна
на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Тимошенка А.О.
У серпні 2023 року ТОВ «Лакі Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лакі Кредит» заборгованість за кредитним договором № 138 від 15.11.2021 в розмірі 165 009,55 грн.;
- звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що належить відповідачу - транспортний засіб, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об'єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , шляхом реалізації його на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.
На обґрунтування позову зазначав, що 15.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 115 555,56 грн. Відповідно до умов кредитного договору відповідач у перший день користування кредитом повинен був сплатити відсотки за користування коштами у розмірі 10% від суми кредиту, а за всі наступні дні користування кредитом у розмірі 3,5% за місяць. Відсотки за перший день користування кредитом у розмірі 11 555,56 грн. відраховувались на користь позивача із суми кредиту в день його видачі. В подальшому кредит та відсотки за користування кредитом сплачувались щомісячно рівними платежами.
Свої зобов'язання по сплаті кредиту відповідач виконав частково. На даний час його заборгованість по сплаті кредиту та відсотків становить 165 009,55 грн.
Крім того, 15.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір застави автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об'єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 . Відповідно до умов договору застави позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом реалізації заставного майна.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лакі Кредит» заборгованість за кредитним договором № 138 від 15.11.2021 в розмірі 165 009, 55 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 100 854,07 грн., заборгованості по відсотках станом на 17.07.2023 в розмірі 64 155, 48 грн. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 138 від 15.11.2021 в розмірі 165 009, 55 грн., звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об'єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу його на публічних торгах; початкову ціну встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Любочка Н.Б., подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить частково скасувати рішення та відмовити позивачу у зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що належить відповідачу - транспортний засіб, автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об'єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом реалізації його на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.
На обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що відповідач готовий продовжувати добровільно сплачувати борг частинами по 5 000,00 грн. відповідно до своїх фінансових можливостей і таким чином позивач отримував би свої кошти. У разі невиконання цих вимог, маючи рішення суду, позивач міг біг звернутися до виконавчої служби, а після, у разі не стягнення боргу, до нотаріуса для вчинення виконавчого напису чи до суду.
Разом з тим дії позивача по звернення стягненню на заставне майно свідчать про його недобросовісність. Так згідно п.5.2. Договору застави транспортного засобу від 15.11.2021 звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку. Тобто позивач може обрати один з видів звернення стягнення на предмет застави. У разі невиконання рішення щодо стягнення боргу 165 009,55 грн., позивач може звернутися в позасудовому порядку до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Однак позивач бажає отримати і суму боргу, і заставне майно - автомобіль MERCEDESBENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний заставною вартістю 208 000,00 грн., що за курсом Нацбанку України на дату 15.11.2021, 1 дол. США = 26,1107 грн., становить майже 8000 дол. США. Зазвичай заставна ціна зазначається нижче ринкової; для реалізації автомобіля на публічних торгах позивач застосовує аукціон на пониження, а не на підвищення вартості. Так, у п.5.7.Договору застави транспортного засобу від 15.11.2021 зазначається, що у випадку реалізації предмета застави через публічні торги, початкова ціна предмета застави для його продажу визначається на підставі переоцінки предмета застави з залученням неналежного оцінювача згідно з його висновком. Якщо перші торги оголошені такими, що не відбулися, проводяться інші публічні торги. Початковою ціною других і наступних торгів вважається ціна, зменшена на 30 (тридцять) відсотків по відношенню до початкової ціни попередніх торгів. Якщо другі торги оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити предмет застави за собою за початково ціною, яка була запропонована на останніх торгах. Усі грошові кошти, отримані від продажу предмета застави направляються заставодержателем на покриття витрат на організацію продажу предмета застави і на задоволення вимог заставодержателя за основним договором. Така умова створює можливості для штучного заниження реальної вартості автомобіля, з метою подальшого його перепродажу за ринковою вартістю. Крок на пониження дуже широкий - одразу 30% від вартості.
Таким чином, замість виплати боргу у 165 009,55 грн. позивач сплачує 8 000 дол. США заставної вартості, що становить на сьогодні 326 000,00 грн., згідно курсу АТ КБ «Приватбанк» (40,75 грн за 1 дол. США). (у справі є посилання на сайт з ринковими цінами та файли відповідних сторінок) .
Вважає, що фактично позивачу не так цікаво отримати свій борг, як отримати забезпечений транспортний засіб, бо таким чином позивач отримує більше коштів. При цьому, відповідач маючи бажання самостійно реалізувати свій власний автомобіль, позбавлений такої можливості, оскільки даючи оголошення на продаж авто, при здійсненні перевірки, одразу спливає інформація щодо обмеження його продажу. Відповідно потенційні покупці розуміють, що навіть при згоді позивача, зняття арешту та проведення в цей же день угоди, є ризик виникнення додаткових спірних питань. Разом з тим, у більшості випадків заставний автомобіль реалізується за вартістю не більше 50% від ринкової, а в подальшому тією ж кредитною установою за участі партнерів здійснюється перепродаж і отримується додатковий прибуток.
Судом також не врахована обставина, що відповідач є особою з інвалідністю 3-ї групи. Медичний огляд проводився в березні 2024 року. Для отримання 3-ї групи інвалідності недостатньо просто пройти за 1 день огляд, логічно, що цьому передував період перебігу хвороби, лікування, реабілітації, збору необхідних документів, що відбувалося вже після отримання кредиту та початку війни, вимагало фінансових ресурсів і впливало на спроможність повернення кредиту відповідачем. Довідка МСЕК є важливим, вагомим і достатнім документом, що підтверджує стан здоров'я відповідача.
Заставне майно - вантажний автомобіль, призначений для роботи, для перевезення вантажів, завдяки чому відповідач може заробляти на життя та виплату кредиту. Тому стягнення на автомобіль ще й додатково позбавляє особу з інвалідністю можливості отримувати заробіток в умовах наявних трудових обмежень по здоров'ю (протипоказана важка фізична праця) та в умовах війни.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що апелянт в обґрунтування заперечень щодо звернення стягнення на предмет застави не надав доказів сплати заборгованості за кредитним договором № 138 від 15.11.2021, яка є предметом спору у справі № 283/1854/23. Окрім того, посилання апелянта на судові рішення Верховного Суду у справах № 361/1353/18, 21/9754/17, 202/939/18 - не відповідають критеріям подібності, через що не підлягають застосуванню в межах спору в справі № 283/1854/23.
Вважає, що твердження апелянта про нібито бажання позивача отримати транспортний засіб, який є предметом обтяження та виконання зобов'язань за кредитним договором - є безпідставними, оскільки позивач не є законодавчо визначеним суб'єктом виконання судових рішень; право власності є непорушним та не оспорюється позивачем; реалізація предмету обтяження здійснюється державним або приватним виконавцем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», а відповідач не позбавлений на рахунок альтернативних механізмів сплатити заборгованість перед ТОВ «Лакі Кредит», через що примусова реалізація належного йому транспортного засобу втратить актуальність. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 15.11.2021 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 138 (а.с.17-25). Відповідно до пунктів 1.2.,1.3. даного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 115 555,56 грн. строком на 24 місяці, а відповідач зобов'язався сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом. Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору відповідач у перший день користування кредитом повинен був сплатити відсотки за користування коштами у розмірі 10% від суми кредиту, а за всі наступні дні користування кредитом у розмірі 3,5% за кожен місяць користування кредитом.
Відповідно до пункту 3.2. кредитного договору нарахування відсотків здійснюється щомісячно, виходячи з фактичної кількості місяців користування кредитними коштами та приймаючи, що в кожному місяці 30 календарних днів, а в році 360 днів.
Згідно пункту 2.2. кредитного договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 104 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача в АТ «Універсал Банк»; у розмірі 11 555,56 грн. на користь позивача з метою виконання зобов'язань з оплати першого проценту відповідно до пункту 3.3. кредитного договору.
В пункті 3.3. кредитного договору зазначено, що відповідач здійснює сплату процентів у наступні терміни: перший процент - в день отримання кредиту. З метою оплати першого проценту відповідач доручає позивачу утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає видачі відповідачу; поточні проценти - в кожну дату внесення платежу, зазначену в графіку платежів, за період, що передує дню внесенню.
Вищевказані умови надання кредиту відображені у паспорті споживчого кредиту, який підписаний представником позивача та відповідачем (а.с.30-31).
З доданої таблиці обчислення загальної вартості кредиту вбачається, що відповідач в день видачі кредиту повинен сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 11 555,56 грн. За перший місяць користування кредитом відповідач повинен сплатити 8 724,45 грн., з яких: 4814,82 грн. - сума кредиту та 3 909,63 грн. - відсотки. В подальшому відповідач повинен сплачувати щомісячно 8859,26 грн, з яких: 4 814,82 грн. - сума кредиту та 4 044,44 грн відсотки. В останній місяць відповідач повинен сплатити 8 859,14 грн., з яких: 4 814,70 грн. сума кредиту та 4 044,44 грн. відсотки (а.с.26-27).
Кредитні кошти в сумі 104 000,00 грн. були перераховані 15.11.2021 на рахунок відповідача, відкритий в АТ «Універсал Банк», що підтверджується платіжною інструкцією № 575 (а.с.29). Решту коштів в розмірі 11 555,56 грн. позивач утримав з відповідача відповідно до пункту 3.3. кредитного договору. Таким чином відповідач отримав кредит в розмірі 115 555, 56 грн.
Вищевказаний кредитний договір та платіжна інструкція свідчать про те, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту, які регулюються § 1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору, то позивач має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет обтяження - автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об?єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , шляхом продажу його на публічних торгах, початкову ціну встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також в частині 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до умов кредитного договору (а.с.17-25) та таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.с.26-27) відповідач повинен сплатити кредит в розмірі 115 555,56 грн. та відсотки станом на 17.07.2023 року в розмірі 92 309,55 грн.
Згідно розрахунку (а.с.10-11) та актів звірки (а.с.46,226,227) відповідач сплатив кошти в розмірі 42 855,56 грн. З цієї суми позивач розподілив на погашення кредиту 14 701,49 грн., а на погашення відсотків 28 154,07 грн.
Такий розподіл коштів повністю відповідає умовам кредитного договору, який укладений між позивачем та відповідачем.
У зв'язку з цим заборгованість відповідача по сплаті кредиту та відсотків станом на 17.07.2023 року становить 165 009,55 грн. з них:
- заборгованість по кредиту 100 854,07 грн. (115 555,56 грн. - 14 701,49 грн.);
- заборгованість по відсотках станом на 17.07.2023 - 64 155,48 грн. (92 309,55 грн. - 28154,07 грн.).
Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, пункт 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та форс-мажорні обставини (обставини непереборної передбачені ст. 617 ЦК України) не звільняють відповідача від виконання своїх зобов'язань, а лише звільняють від відповідальності за їх невиконання. Також відповідач не надав доказів того, яким чином форс-мажорні обставини та інвалідність вплинули на його майновий стан. За таких обставин суд не може звільнити відповідача від виконання зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків.
Відповідно до пункту 1.9. кредитного договору належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором забезпечується заставою транспортного засобу, автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об'єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 (а.с.17).
На виконання цих вимог між позивачем та відповідачем 15.11.2021 укладений договір застави транспортного засобу, автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель 413 CDI, спеціалізований вантажний, об'єм двигуна 2150, колір білий, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачу (а.с.34, 35-42).
Відповідно до пункту 2.2 договору застави заставна вартість предмета застави визначена сторонами у сумі 208 000 гривень (а.с.36).
Відповідно до пункту 5.1 договору застави позивач має право звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами відповідача у таких випадках:
- у разі невиконання/неналежного виконання основного зобов'язання;
- у разі невиконання відповідачем вимоги позивача щодо дострокового виконання основного зобов'язання, що здійснено на підставі чинного законодавства України, кредитного договору чи договору застави;
- виникнення наступної застави на предмет застави без письмової згоди позивача;
- виникнення публічного обтяження предмету застави;
- незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, коли іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави;
- в інших випадках, передбачених договором застави та/або чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 5.2 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір позивача на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому чинним законодавством України, або в позасудовому порядку шляхом обрання позивачем одного із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 5.6. договору застави за рахунок предмета застави позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, які включають вимоги за основним зобов'язанням, в тому числі сплату процентів, комісійних винагород, штрафів, пені та інших платежів.
В пункті 5.7. договору застави зазначено, що у випадку реалізації предмета застави через публічні торги, початкова ціна предмета застави для його продажу визначається на підставі переоцінки предмета застави з залученням незалежного оцінювача згідно з його висновком.
Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частинами першою, другою статті 590 ЦК України).
З урахуванням того, що відповідач порушив умови кредитного договору, вимогу про дострокове повернення кредитних коштів не задовольнив, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Дані вимоги закону позивач виконав і зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження (а.с.44-45).
Отже, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати заборгованості за договором кредиту, то у позивача, який на виконання статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» перед зверненням до суду з даним позовом зареєстрував відомості про звернення стягнення на предмет обтяження та підтвердив відсутність інших обтяжувачів, виникло право звернення стягнення на спірний автомобіль в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно не є подвійним стягненням, оскільки звернення стягнення на майно відбувається в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на лист Верховного Суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна», а також на абз. 2 п. 42 постанови Пленуму ВССУ №5, оскільки зазначені документи не мають обов'язкової юридичної сили та є лише узагальненням практики, що не враховує змін у законодавстві та актуальних правових позицій Верховного Суду.
Навпаки, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, у Постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 215/4911/18 (провадження № 61-17308св20), чітко висловив правову позицію, зазначивши, що оскільки право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві та задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором, у разі, якщо така заборгованість на час розгляду справи не погашена.
Таким чином, одночасне стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет застави, який належить майновому поручителю, є допустимим за умови, що обидві вимоги ґрунтуються на чинному договорі, сума заборгованості не є погашеною, а предмет застави не покриває повністю суму боргу.
Разом із тим, колегія суддів вважає необґрунтованими і такі доводи апеляційної скарги, як наявність у відповідача інвалідності 3-ї групи, а також посилання на ті обставини, що процес проходження МСЕК передбачав тривалий період лікування та реабілітації, а також твердження про те, що предмет застави - вантажний автомобіль - використовується для отримання доходу, завдяки якому відповідач може сплачувати кредит, оскільки зазначені обставини не мають правового значення у даній справі.
Отже, вказані обставини щодо стану здоров'я відповідача та функціонального призначення заставного майна не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 165 009,55 грн. в апеляційному порядку сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ст. 367 ЦК України апеляційним судом в цій частині переглядається.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Любочка Наталія Борисівна, залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2025 року в частині звернення стягнення на майно - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий Судді