Справа № 761/34851/25
Провадження № 2-н/761/488/2025
25 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. розглянувши заяву Державного підприємства ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України? про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 526, 527, 625 ЦК України, ст.ст. 160, 161, 167,168 ЦПК України
В серпні 2025 року Державного підприємства ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України?звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу, в якій просило суд:
-стягнути з ОСОБА_1 на його (Державного підприємства ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України?) користь заборгованість за надані житлово- комунальні послуги у розмірі 19 561, 27 грн., а саме: 16 632, 69 грн. - сума основного боргу, 2 386, 54 грн. - інфляційне збільшення, 542, 04 грн. - штрафні санкції, витрати по сплаті судового збору у розмірі 302, 80 грн.
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.5 ст.165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, місце проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 .
Однак, на виконання вимог ч.5 ст.165 ЦПК України, судом не може бути вчинено запит для з?ясування місця реєстрації ОСОБА_1 , так як матеріали заяви не містять інформації про дату народження чи РНОКПП останньої.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред?явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч.2 ст.161 ЦПК України).
Крім того, наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.
Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки, має місце ?урізана? цивільна процесуальна форма: на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред?явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу: немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.
Відповідно до роз?яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 ?Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження?, у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
За приписами п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги? № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України ?Про житлово-комунальні послуги?, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Так, на підтвердження заявлених вимог, до заяви додано: копію Статуту Державного підприємства ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України?; копію розпорядження ?Про передачу майна Державному підприємству ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України?; довідку про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період часу з 0 червня 2023 року по 01 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред?явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Разом із тим, слід зазначити, що відповідно п. 13 до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року ?Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження?, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК в ред. 2005р.), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
При цьому, при подачі до суду даної заяви, копії відповідного договору, підписаного заявником та боржником не додано.
Суд наголошує на тому, що не зважаючи, що відносини між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг є договірними, до заяви про видачу судового наказу заявником не було додано копії договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного із ОСОБА_1 , або іншого документу, який би був підписаний нею, з якого можна було б встановити досягнення нею згоди щодо істотних умов такого договору.
Поряд із вищенаведеним, варто зазначити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що відповідає висновком викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі №02/1315/14-ц, від 20 червня 2018 року в справі №757/10888/14-ц, від 26 вересня 2018 року в справі №750/12850/16-ц, однак, дані правові висновки щодо застосування відповідних норм права слід враховувати у цивільних справах позовного, а не наказного провадження.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
Заявник просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги. Однак, до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного із ОСОБА_1 , або іншого документу, який би був підписаний нею, з якого можна було б встановити досягнення нею згоди щодо істотних умов такого договору.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
До заяви не додано доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а саме: не надано обґрунтованого детального розрахунку заборгованості за надані послуги у розмірі 19 561, 27 грн., які останній просить стягнути з боржника, із зазначенням конкретних послуг, які надавалися заявником, чіткого періоду за який виникла заборгованість, та тарифів, відповідно до яких нараховувалась заборгованість.
За таких обставин, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу за даною заявою.
Таким чином, враховуючи те, що матеріали заяви не містять обґрунтованого детального розрахунку заборгованості за заявлений період часу із зазначенням конкретних послуг, які надавалися заявником, чіткого періоду за який виникла заборгованість, та тарифів, відповідно до яких нараховувалась заборгованість, суд приходить до висновку, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Разом із тим, на підтвердження факту проживання боржника за зазначеною адресою заявником додано до заяви направлення №22, датоване листопадом 2005 року, яке видано гр. ОСОБА_1 на право поселення 2-х осіб (вона та дочка) в гуртожитку по АДРЕСА_3 .
Разом із тим, положеннями ст. 58 Житлового кодексу Української РСР (у редакції чинній станом на березень 1991р.) передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення . Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів проживання боржника (відповідні Акти, тощо) в період часу за який виникла заборгованість, враховуючи те, що направлення на поселення в гуртожитку датовано листопадом 2005 року, а заборгованість у боржника, згідно поданої заяви виникла, починаючи з 01 серпня 2024 року до 01 липня 2025 року, тобто через 9 років.
Усі вищевказані обставини свідчать про неможливість з?ясування в рамках наказного провадження факту наявності суб?єктивного зобов?язання боржника за вимогами заявника.
Суд наголошує на тому, що в рамках наказного провадження, суд позбавлений можливості встановити факт надання заявником житлово-комунальних послуг боржниці та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів.
Так, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з?ясовувати обставини правовідносин, а відтак повно і всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінити докази, які мають юридичне значення для розгляду вказаної заяви, з урахуванням вищевикладених обставин.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, оскільки:
- заявником не було додано копії договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного із ОСОБА_1 , або іншого документу, який би був підписаний нею, з якого можна було встановити досягнення нею згоди щодо істотних умов такого договору;
- матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів проживання боржника (відповідні Акти, тощо) в період часу за який виникла заборгованість, враховуючи те, що направлення на поселення датоване листопадом 2005 року, а заборгованість у боржника виникла, починаючи з 01 серпня 2024 року до 01 липня 2025 року, тобто через 9 років.
- не надано обґрунтованого детального розрахунку заборгованості за надані послуги у розмірі 19 561, 27 грн., які останній просить стягнути з боржника, із зазначенням конкретних послуг, які надавалися заявником, чіткого періоду за який виникла заборгованість, та тарифів, відповідно до яких нараховувалась заборгованість,
Відповідно до ч. 2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Таким чином, вивчивши матеріали заяви та враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу за заявою Державного підприємства ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України? про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене та керуючись ст. 163, 165, 166, 258, 260, 261 ЦПК України, суддя,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Державного підприємства ?Управління житловими будинками? Управління справами Апарату Верховної Ради України? про видачу судового наказу на стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Суддя: