Справа № 761/40319/24
Провадження № 2/761/3471/2025
25 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва у складі головуючого судді Савчук Ю.Н., при секретарі Фортуна М.А., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Осінського Р.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва заяву представника позивача Нечая Р.В. про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог та прийняття її до розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
23.10.2024 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-324 від 26.02.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Ухвалою від 22.04.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.08.2025 р., у якій викладено позовні вимоги в остаточній редакції, а також просив поновити йому строк для подання вказаної заяви як такий, що пропущено з поважних причин.
Представник відповідача в судовому засіданні під час вирішення клопотань заперечував проти його задоволення.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог необхідно розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. При цьому не вважається збільшення розміру позовних вимог заявлення нових (додаткових) вимог. У разі подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, в якій по суті йдеться про нові вимоги, суд повинен у прийнятті заяви відмовити.
Суд звертає увагу, що предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, яке проявляється в матеріально-правової зацікавленості - отримати певне матеріальне благо. Зміна предмета позову може полягати в зміні способу захисту права, яке може мати 2 форми: кількісну і якісну: 1) якісна зміна предмета позову - це заміна одного способу захисту іншим; 2) кількісна зміна предмета позову - це його уточнення шляхом збільшення (зменшення) розміру позовних вимог (матеріального об'єкта позовних вимоги). Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог відноситься до виду кількісного уточнення (зміни) предмету позову.
Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги позивача до відповідача. Зміна обставин на яких представник позивача обґрунтував свою вимогу до відповідача, є зміною його підстав.
Згідно з законом позивач має право змінити один з елементів позову (або предмет, або підставу), одночасно змінювати підставу і предмет позову неможливо, оскільки в подібному випадку буде пред'явлений новий позов з нових мотивів.
Зменшення або збільшення розміру позовних вимог не можна розглядати як зміну предмета позову. Це особливі права позивача, що дозволяють йому уточнити розмір позовних вимог (кількісні показники). По суті вимоги залишаються тими самими.
Так, згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви".
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 року по справі №405/3360/17.
Як вбачається із тексту позовної заяви, предметом спору було стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди.
Виходячи зі змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути із відповідача додатково 7 284,80 грн. заборгованості за Договором про надання послуг № 29 від 15.09.2023, суд розцінює її як заявлення нової (додаткової) вимоги, оскільки чинне законодавство розмежовує трудовий та цивільно-правовий договори, а відтак стягнення заборгованості за договором про надання послуг не є стягненням заробітної плати, оскільки трудове законодавство на вказані правовідносини не поширює свою дію.
Відповідно до викладеного Верховним Судом у постанові від постанові від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19 зміна предмета позову можлива, зокрема, такими способами:1) заміна одних позовних вимог іншими;2) доповнення позовних вимог новими.
Вказана нова вимога про стягнення заборгованості за цивільно-правовим договором розцінюється судом як доповнення позовних вимог та, відповідно, зміною предмету спору.
Відповідно до ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Однак таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог чи зміни предмету спору.
Можливість об'єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним Цивільним процесуальним кодексом не передбачена.
Крім того, вимогу про стягнення 7 284,80 грн. заборгованості за цивільно-правовим договором не оплачено судовим збором, в той час, коли за змістом п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У разі подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог, в якій по суті йдеться про нові вимоги, суд повинен у прийнятті заяви відмовити.
Однак за змістом ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Так, перше судове засідання у даній справі, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, було призначено та відбулось 30.07.2025 р., а відтак заява про зміну предмету спору повинна була бути подана не пізніще 25.07.2025, однак вказана заява надійшла на адресу суду тільки 12.08.2025 р.
Таким чином, сторона позивача звернулась до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом є зміною предмету спору, після закінчення визначеного законом процесуального строку.
Згідно з ч.1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
При цьому, частиною 2 статті 126 ЦПК України визначено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заявляючи клопотання про поновлення строку для подання відповідної заяви, представник позивача посилається на те, що 17.07.2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заробітна плата за травень 2024 року та компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки при звільненні були перераховані позивачеві відповідно до платіжних інструкцій № 387 та 391 від 07.06.2024 року та проведені казначейством 08.07.2024 року.
З поданим представником відповідача відзивом представник позивача ознайомився лише 30.07.2025 року перед судовим засіданням, що підтверджується матеріалами судової справи. Після ознайомлення з матеріалами справи, представник позивача повідомив свого довірителя ОСОБА_1 про те, що відповідачем до відзиву додано докази виплати заробітної плати та компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки.
З даного приводу позивач зазначила, що окрім трудового договору, між Київською державною академією декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука та ОСОБА_1 було укладено Договір № 29 про надання послуг від 15 вересня 2023 року, відповідно до умов якого, Замовник (Відповідач) доручив, а Виконавець (Позивач) взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з підготовки та проведення занять за програмою підготовки з основ образотворчого мистецтва в 2023 - 2024 навчальному році.
І позивач помилково вважала, що виплата, яка відбулася 08.07.2025 року, була оплатою наданих послуг саме за Договором № 29 про надання послуг від 15 вересня 2023 року. Тому позивач не заявляла жодних позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором № 29 про надання послуг від 15 вересня 2023 року, оскільки помилково вважала виплату за трудовим договором - платою за послуги згідно Договору № 29 про надання послуг від 15 вересня 2023 року. Тобто, про порушення своїх прав щодо невиконання зі сторони відповідача своїх зобов'язань за Договору № 29 про надання послуг від 15 вересня 2023 року позивач дізналася лише 30.07.2025 року.
Проте, згідно з ухвалою про відкриття провадження 22.04.2025 року, позивачу було надано п'ятиденний строк з дня отримання відзиву відповідача для подання відповіді на відзив та реалізації прав, передбачених ст.49 ЦПК України
Оскільки позивач ознайомився з відзивом 30.07.2025 року, то граничним строком для подання позивачем відповіді на відзив та заявлення додаткових вимог було 04.08. 2025 року включно. Заява про збільшення позовних вимог, яка є заявою про зміну предмету спору, була подана лише 12.08.2025 через систему «Електронний суд», тобто після спливу наданого строку.
Обгрунтування позивачем поважності причин пропуску вказаного процесуального строку не береться судом до уваги з огляду на те, що заявлення вимоги про стягнення заборгованості за цивільно-правовим договором не залежало від подання відповідачем відзиву на позовну заяву, з якого вбачається правова природа цих коштів, оскільки при зарахуванні коштів на рахунок, в тому числі картковий, у відповідному розрахунковому документі, та, відповідно, повідомленні, яке отримує власник рахунку, на який здійснюється транзакція, вказується призначення платежу, в даному випадку «заробітна плата» або ж «оплата за цивільно-правовим договором».
Згідно з п.6 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язанні виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Суд зауважує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).
За таких обставин, вислухавши представника позивача, дослідивши необхідні матеріали справи, суд вважає, що оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог подане представником позивача із порушенням процесуального строку, при цьому поважності причин його пропуску не встановлено, а тому суд не вбачає підстав для поновлення стороні позивача пропущеного процесуального строку та приходить до висновку про залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 43, 126, 127, 196, 197, 259-261, 279, 353-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити представнику позивача ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Заяву представника позивача Нечая Р.В. про збільшення розміру позовних вимог - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: