Справа № 761/40856/25
Провадження № 2-н/761/516/2025
30 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електроенергію, інфляційні втрати, трьох відсотків річних, -
У вересні 2025р. ТОВ «Київські енергетичні послуги» (далі по тексту - заявник) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електроенергію за період часу з 01 листопада 2023р. по 28 лютого 2025р. у розмірі 33601,27 грн.; трьох відсотків річних - 821,08 грн.; 2849,70 грн. - інфляційні втрати, а всього -37272,05 грн.
Дослідивши заяву та наявні матеріали, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 1 ст. 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012р., наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Одночасно, з наявних в матеріалах справи документів слідує, що заявлені вимоги не є достеменно такими, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Разом із тим, слід зазначити, що Відповідно п. 13 до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК в ред. 2005р.), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
При цьому, при подачі до суду даної заяви, копії відповідного договору, підписаного заявником та боржником не додано.
Суд наголошує на тому, що не зважаючи, що відносини між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг є договірними, до заяви про видачу судового наказу заявником не було додано копії договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного із боржником, або іншого документу, який би був підписаний нею, з якого можна було встановити досягнення ними згоди щодо істотних умов такого договору.
Поряд із вищенаведеним, варто зазначити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що відповідає висновком викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018р. в справі №02/1315/14-ц, від 20 червня 2018р. в справі №757/10888/14-ц, від 26 вересня 2018р. в справі №750/12850/16-ц, однак, дані правові висновки щодо застосування відповідних норм права слід враховувати у цивільних справах позовного, а не наказного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 164 ЦПК України, за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання заяви про видачу судового наказу становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З огляду на викладене, з матеріалів заяви та доданих до неї документів не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги, а саме - права на стягнення заборгованості з боржника за спожиту електроенергію, з огляду на надані заявником докази, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу, оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.
Поряд із зазначеним, суд роз'яснює заявнику, що це не позбавляє його права звернутись до суду із вказаними вимогами в порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 166, 263, 352-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електроенергію, інфляційні втрати, трьох відсотків річних.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: