Справа № 761/40824/25
Провадження № 2-з/761/333/2025
29 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва
в складі
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Стрім» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення безпідставно отриманих коштів та стягнення моральної шкоди, -
В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) блокувати доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи та онлайн-групи по розробці дипломного проєкту, видаляти його з групи дипломного проєктування або вчиняти інші дії, що перешкоджають його участі в дипломному проєктуванні відповідно до умов Договору № 051026851 від 29.07.2021 за навчальною програмою «Розробка програмного забезпечення». Зобов'язати ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) забезпечити безперешкодний доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи для участі в дипломному проєктуванні відповідно до умов Договору № 051026851 від 29.07.2021, утримавшись від блокування облікового запису, видалення з навчальної групи, недопуску до захисту дипломного проєкту чи відрахування з курсу за навчальною програмою «Розробка програмного забезпечення».
Заява мотивована тим, що позивач звернувся з позовом до ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) про визнання неправомірними дій щодо односторонньої зміни вартості послуг, стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 31 470,00 грн, штрафних санкцій, моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн та інші вимоги. Предметом позову є серед іншого зобов'язання ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) надати послуги дипломного проектування за договірною ціною та усунути перешкоди у навчанні дитини.
Позивач зазначає, що відповідач, всупереч рішенню Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2025 у справі № 761/2780/25, що набрало законної сили, неправомірно підвищив вартість дипломного проектування та блокує доступ дитини, неповнолітнього ОСОБА_2 , до навчальної платформи та онлайн-групи по розробці дипломного проєкту, погрожуючи відрахуванням у разі несплати незаконної надбавки.
На думку позивача, ці дії відповідача є повторним порушенням умов Договору № 051026851 від 29.07.2021 та законодавства України, що вже було встановлено преюдиціальним Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2025 у справі № 761/2780/25, яке набрало законної сили. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання майбутнього рішення суду, оскільки дитина втратить можливість завершити навчання вчасно, отримає психологічне навантаження, втратить соціальні зв'язки з групою та не отримає диплом, що порушить її право на позашкільну освіту.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
В судовому засіданні позивач заяву підтримала, просила її задовольнити ,зазначила, що доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи для участі в дипломному проектуванні було заблоковано. Заявнику було запропоновано розстрочення платежу, на щ вона не погодилась.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся про день та час розгляду справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, вислухавши пояснення позивача, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.3 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .
Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Заявником не доведено, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення поданого позову, а невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист.
Варто також зазначити, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст. 150 ЦПК України).
Позивач шляхом забезпечення позову, предметом якого серед іншого є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Стрім» (ЄДРПОУ 43351724) надати послуги дипломного проєктування за навчальною програмою «Розробка програмного забезпечення» за договірною вартістю 8 200,00 грн., що визначена Договором № 051026851 від 29.07.2021, просить заборонити ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) блокувати доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи та онлайн-групи по розробці дипломного проєкту, видаляти його з групи дипломного проєктування або вчиняти інші дії, що перешкоджають його участі в дипломному проєктуванні відповідно до умов Договору № 051026851 від 29.07.2021 за навчальною програмою «Розробка програмного забезпечення» та зобов'язати ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) забезпечити безперешкодний доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи для участі в дипломному проєктуванні відповідно до умов Договору № 051026851 від 29.07.2021, утримавшись від блокування облікового запису, видалення з навчальної групи, недопуску до захисту дипломного проєкту чи відрахування з курсу за навчальною програмою «Розробка програмного забезпечення».
Задоволення такої заяви є нічим іншим як винесення рішення до розгляду справи по суті без її вирішення.
Крім цього, позивач просить забезпечити доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи та онлайн-групи по розробці дипломного проекту, не сплачуючи вартість дипломного проекту в сумі 8200,00 грн, яка визначена п. 1.4 додатку №1 від 29.07.2021 р. до договору №051026851 від 29.07.2021 р.
Посилання позивача про можливість зарахування безпідставно отриманих відповідачем коштів за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2025 у справі № 761/2780/25 в рахунок за навчання в дипломному проектуванні суд не приймає до уваги, оскільки питання щодо стягнення безпідставно отриманих коштів не входило в предмет розгляду справи № 761/2780/25, а буде розглянуто під розгляду справи №761/40824/25, в рамках якої подано заяву про забезпечення позову.
При цьому, судом враховано, що фактично доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи для участі в дипломному проектуванні вже було заблоковано, а тому неможливим є повторно заборонити ТОВ «КИЇВ СТРІМ» (ЄДРПОУ 43351724) блокувати доступ неповнолітнього ОСОБА_2 до навчальної платформи та онлайн-групи по розробці дипломного проєкту, оскільки вказані дії вже фактично зроблені.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -
заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову від 25.09.2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Стрім» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення безпідставно отриманих коштів та стягнення моральної шкоди, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: А.А.Осаулов