Справа № 761/41090/25
Провадження № 2-з/761/334/2025
30 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши у м. Києві заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Предметом позовної заяви є поділ майна подружжя, у склад якого входить квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 530061380000.
Разом із позовною заявою від позивача надійшла до суду заява про забезпечення позову.
Заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 530061380000 та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної квартири.
Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза невиконання майбутнього рішення суду, а саме: а) існує судове рішення про стягнення з відповідача значної суми заборгованості в іноземній валюті; б) відповідач є стороною виконавчого провадження; в) квартира вже підлягала арешту на підставі заяви кредитора; г) судом в іншій справі було скасовано реєстрацію дарування вказаного вище майна на користь позивача, що ще більше загострило ризик втрати спірного майна. У разі відчуження квартири на користь третіх осіб виконання рішення суду у справі про поділ майна буде ускладнене або взагалі неможливе, що прямо суперечить принципу ефективного судового захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суддя, дослідивши заяву, позовну заяву та матеріали позовної заяви, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Однак, заявником не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не надано відповідних беззаперечних доказів на підтвердження обставин на які посилається заявник. Позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували: ризик відчуження нерухомого майна; що відповідач є стороною виконавчого провадження; що квартира вже підлягала арешту на підставі заяви кредитора. Також слід зазначити, що квартира яка є предметом спору, придбана у зареєстрованому шлюбі і незалежно від того на кого вона зареєстрована у шлюбі, належить сторонам у рівних частках, якщо інше не буде встановлено судом. Крім того, слід зазначити, що позивач просить накласти арешт на квартиру в цілому, в той же час у позовній заяві просить здійснити розподіл майна по 1/2 частині.
Відтак, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суддя,
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: