Справа № 761/35779/25
Провадження № 1-кс/761/23299/2025
03 вересня 2025 року м. Київ
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_2 , погоджене прокурором четвертого відділу першого управління процесуального керівництва та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22020011000000045 від 20.11.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Петропавлівськ - Камчатський Камчатського краю рф, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_2 , погоджене прокурором четвертого відділу першого управління процесуального керівництва та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22020011000000045 від 20.11.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Дане клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням СБ України 07.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
ОСОБА_4 11.07.2025 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складання, у зв'язку з її перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, шляхом публікації 09.07.2025 письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр», випуск №137 (8062) від 09.07.2025, та 11.07.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 135 КПК України копію повідомлення про підозру ОСОБА_4 14.07.2025 вручено її захиснику - адвокату ОСОБА_6 .
Одночасно, в указаний вище спосіб опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 як підозрюваній до слідчого на 12 год. 00 хв. 21.07.2025, 22.07.2025, 23.07.2025.
Згідно абзацу 2 ч. 8 ст. 135 КПК України, ОСОБА_4 вважається такою, яка належним чином повідомлена про підозру і про виклики до слідчого, з моменту опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, підозрювана ОСОБА_4 до слідчого, відповідно до опублікованих повісток, безпідставно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до відповіді на доручення, отриманої від Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України №30/6-6418 від 10.07.2025 громадянка рф ОСОБА_4 перебуває на території РФ.
У зв'язку з переховуванням підозрюваної ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього 25.07.2025 оголошено у розшук, проведення якого доручено Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України.
Крім цього, 25.07.2025 ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.
Таким чином, враховуючи викладене, оцінивши сукупність всіх ризиків та обставин по провадженню, а саме: вагомість і достатність наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість можливого покарання; відсутність сталих соціальних зв'язків в Україні; сторона обвинувачення вважає, що вищезазначені ризики є суттєвими та їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_4 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з триманням під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити із зазначених ку ньому підстав. Звернув увагу, що остання завчасно та належним чином була повідомлена про проведення процесуальних дій, що проводилися органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, так само ОСОБА_4 була належно проінформована про розгляд даного клопотання. Однак остання на виклики не з'являється, інформації щодо місця перебування не надає, про причини неявки та їх поважність не повідомляє. Інших засобів зв'язку, окрім тих, що надані у відання суду, ОСОБА_4 не має.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання слідчого, вказуючи що не долучено достатньо відомостей, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово-окупованій території України або на території держави-агресора.
Вислухавши думку сторін провадження, ретельно дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження №22020011000000045 від 20.11.2020, слідча суддя прийшла до таких висновків.
Як встановлено у ході судового розгляду клопотання слідчого ОСОБА_2 , Головним слідчим управлінням СБ України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020011000000045 від 20.11.2020 за ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5 та ч. 1 ст. 438 КК України.
В рамках даного провадження Головним слідчим управлінням СБ України 07.07.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
ОСОБА_4 11.07.2025 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складання, у зв'язку з її перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, шляхом публікації 09.07.2025 письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр», випуск №137 (8062) від 09.07.2025, та 11.07.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 135 КПК України копію повідомлення про підозру ОСОБА_4 14.07.2025 вручено її захиснику.
Одночасно, в указаний вище спосіб опубліковано повістки про виклик ОСОБА_4 як підозрюваній до слідчого на 12 год. 00 хв. 21.07.2025, 22.07.2025, 23.07.2025.
Згідно абзацу 2 ч. 8 ст. 135 КПК України, ОСОБА_4 вважається такою, яка належним чином повідомлена про підозру і про виклики до слідчого, з моменту опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, підозрювана ОСОБА_4 до слідчого, відповідно до опублікованих повісток, безпідставно не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Відповідно до відповіді на доручення, отриманої від Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України №30/6-6418 від 10.07.2025 громадянка рф ОСОБА_4 перебуває на території рф.
У зв'язку з переховуванням підозрюваної ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього 25.07.2025 оголошено у розшук, проведення якого доручено Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України.
Крім цього, 25.07.2025 ОСОБА_4 оголошено у міжнародний розшук.
Так, про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , та причетність підозрюваної до вчиненого, свідчать зазначені вище долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому слідча суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Враховуючи наведене, слідча суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваної у вчиненні інкримінованого її злочину, правильність кваліфікації її дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваної, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
У клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що відносно підозрюваної ОСОБА_4 неможливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів, а саме: підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити або сховати будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 розуміючи, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, відчуваючи страх та невідворотність покарання в майбутньому за вчинене кримінальне правопорушення, достовірно знаючи про наявність кримінального провадження, в якому досліджуються обставини вчинення нею кримінально караних діянь, намагається і намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Матеріалами досудового розслідування підтверджується, що
ОСОБА_4 може перебувати за межами території України, а саме на території РФ. Більше того, РФ, як державою, що здійснює збройну агресію проти України, вживаються заходи для переховування ОСОБА_4 , з метою уникнення нею кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, у вчинення якого вона обґрунтовано підозрюється.
У свою чергу, ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведено не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, встановлено не усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; встановлено не усіх можливих співучасників та свідків скоєного кримінального правопорушення; отримано не усі дані щодо місць проживання та перебування інших осіб, можливо причетних до вчинення кримінальних правопорушень, де можуть зберігатися об'єкти, речі, документи тощо, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
У той же час, наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_4 , використовуючи своє становище та зв'язки, маючи відповідний вплив, може з'ясувати місця проживання не допитаних на даний час свідків та здійснити незаконний вплив на них. Крім того, наразі не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та яким відомі інші обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та які, у свою чергу, викривають ОСОБА_4 , а тому остання, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків або іншим шляхом перешкоджати їх встановленню.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 переховуючись від органу досудового розслідування на території держави-агресора, маючи сталі зв'язки з представниками політичного керівництва рф та окупаційної влади рф на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, має реальну можливість вчинення інших кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, а також проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Враховуючи суспільно небезпечний характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину та покарання у виді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її судом винуватою, є всі підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на інших підозрюваних та свідків у даному кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку із зазначеним, слідча суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, її захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідча суддя прийшла до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, а також характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 крім того, як вбачається із долучених до клопотання матеріалів, підозрювана не з'являється на виклики детектива та суду, будучи обізнаною про розгляд цього клопотання до суду свідомо не прибула, перебуває на тимчасово окупованій території України, оголошена у розшук, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Слідча суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі №991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідча суддя дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 3 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_2 , погоджене прокурором четвертого відділу першого управління процесуального керівництва та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22020011000000045 від 20.11.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
При цьому, слідча суддя нагадує, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або її зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 193, 197, 369-372 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваною, її захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідча суддя ОСОБА_1