Справа № 761/21263/22
Провадження № 2/761/4952/2023
(заочне)
02 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Буд» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД», у якому просив суд:
1) Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді слюсаря 5-го розряду по ремонту і обслуговування будівельного обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД»;
2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД» (місце реєстрації: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, КОД ЄДРПОУ 34796903) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 року по день винесення судового рішення у даній справі.
3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД» (місце реєстрації: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, КОД ЄДРПОУ 34796903) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу.
Свою позовну заяву обгрунтовує тим, що 02.04.2021 року ОСОБА_1 (наказом N? 5 від 01.04.2021 року було прийнято на посаду слюсарем 5-го розряду по ремонту і обслуговування будівельного обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.
За час роботи на ТОВ «ОРЕНДА БУД» ОСОБА_1 сумлінно та якісно виконував свої посадові обов?язки, не порушуючи трудової дисципліни, що підтверджується відсутністю будь-яких зауважень до роботи та дисциплінарних стягнень.
05.09.2022 року прибувши на роботу ОСОБА_1 стало відомо про те, що згідно з наказом ТОВ «ОРЕНДА БУД» N? 6 від 31.08.2021 року його було звільнено з роботи з 31.08.2021 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позивач вважає вказаний наказ незаконним, а тому звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву не подавав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.
02.04.2021 року ОСОБА_3 , наказом N? 5 від 01.04.2021 року було прийнято на посаду слюсарем 5-го розряду по ремонту і обслуговування будівельного обладнання ТОВ «ОРЕНДА-БУД».
Наказом ТОВ «ОРЕНДА БУД» N? 6 від 31.08.2021 року Позивача було звільнено з роботи з 31.08.2021 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 К3пП України. Трудову книжку та копію наказу про звільнення Відповідач вручив Позивачу лише 05.09.2022 року, що підтверджується особистим підписом Позивача на заяві про його звільнення.
Щодо позовних вимог суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України Підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Застосування норми пункту 1 частини 1 статті 36 К3пП України, заснованому на аналізі процедури досягнення угоди про звільнення працівника на підставі цієї норми можливо лише у разі дотримання обома сторонами: з боку працівника - чи містить заява про звільнення обов?язкові умови, необхідні для застосування даної норми, зокрема, свідоме волевиявлення щодо погодження строку, з якого договір припиняється; з боку роботодавця - чи містить ознаки волевиявлення та погодження заяви про звільнення працівника зі сторони відповідача, а саме чи міститься на ній резолюція уповноваженої посадової особи, яка має містити прізвище відповідної посадової особи, її підпис, дату вчинення, а також її зміст («не заперечую» або «погоджую» або «до наказу» інш.), що може свідчити про волевиявлення зі сторони роботодавця.
Отже, з огляду на вищевикладене вбачається, що угодою сторін являється добровільне, компромісне та взаємне рішення (домовленість) сторін з питання визначення умов звільнення працівника із займаної посади. Передбачена п. 1 ст. 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.
Таким чином, оскільки Позивач не подавав заяв про звільнення із займаної роботи, а Відповідачем не повідомлялося Позивача про намір розірвати трудові відносини, наказ ТОВ «ОРЕНДА БУД» N? 6 від 31.08.2021 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи 31.08.2021 року за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 К3пП України підлягає скасуванню.
Станом на 03 жовтня 2022 року минуло 208 робочих днів з дня звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 N? 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік»: в вересні 2021 року - 22 роб. дні., в жовтні - 20 роб. дів, в листопаді - 22 роб. дні; в грудні - 22 роб. дні.
Відповідно до роз?яснень Мінекономіки щодо норм тривалості робочого часу на 2022 рік від 19.08.2022 року: в січні - 19 роб. днів; в лютому - 20 роб. днів; в березні - 22 роб. дні; в квітні - 20 роб. днів; в травні - 20 роб. днів; в червні - 20 роб. днів; в липні - 21 роб. день; в вересні - 22 роб. дні.
Отже, кількість робочих днів, за весь час вимушеного прогулу, тобто, починаючи з 31.08.2021 року по 03.10.2022 року (день подачі позовної заяви до суду) становить 250 робочих днів.
Відповідно до частини першої, п.2 ст. 47 КЗпП України (у редакції чинній на липень 2020 року) власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов?язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
За приписами статті 48 К3пП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п?ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року N? 301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов?язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки
о гато на підрисистах, в установа прана труд у пилка вистся ному н
розписку в журналі обліку.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N? 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, якою визначено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов?язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Власник або уповноважений ним орган зобов?язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. На підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок. У разі одержання трудової книжки у зв?язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.
З наведених нормативно-правових положень вбачається, що трудові книжки працівників юридичних осіб зберігаються на підприємствах, в установах й організаціях як документи суворої звітності. Обов?язок ведення трудових книжок та видачі належно оформленої працівнику в день звільнення покладено саме роботодавця. Безпосередньо у працівника мають зберігатися лише трудові книжки найманих працівників фізичної особи підприємця.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Отже, законодавство України покладає на власника обов?язок повного розрахунку з працівником з виплатою йому всіх сум, що йому належать, в день звільнення та видачі належним чином оформленої трудової книжки та копії наказу про його звільнення.
Вимог ст. 116 КЗпП Відповідач не виконав та в день звільнення (31.08.2021 року) Позивача не видав йому належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення та не виплатив заробітну плату з усіма належними нарахуваннями.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов?язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Позивачу не було відомо існування наказу про його звільнення з роботи від 31.08.2021 року.
Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (ч.1 ст.21 КЗпП України).
У статтях 43-46 Конституції України передбачено основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю.
Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно зі статтею 233 КЗпП України (станом на час звернення до суду із позовними вимогами) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що перебіг місячного строку за вимогою про поновлення на роботі починається із дня вручення копії наказу про звільнення, а не з дня його направлення або оголошення його змісту (див. постанову Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 463/952/15).
З урахуванням порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо того, що наказ про звільнення №6 від 31.08.2021 року ТОВ «ОРЕНДА-БУД» є таким, що порушує вимоги чинного трудового законодавства в частині того, що позивач не був повідомлений про про намір розірвати трудовий договір за угодою сторін згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП; з позивачем не здійснювався розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП.; позивачу 31.08.2021 року не видавалась належним чином оформлена трудова книжа.
Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», надалі за текстом Постанова № 100, вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 Постанови № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до ст. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно із наказом ДП «Укрспирт» від 31.08.2021 року N?6 «Про звільнення» позивача звільнено з роботи 31.08.2021 року.
Станом на 03 жовтня 2022 року минуло 208 робочих днів з дня звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 N? 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік»: в вересні 2021 року - 22 роб. дні., в жовтні - 20 роб. дів, в листопаді - 22 роб. дні; в грудні - 22 роб. дні.
Відповідно до роз?яснень Мінекономіки щодо норм тривалості робочого часу на 2022 рік від 19.08.2022 року: в січні - 19 роб. днів; в лютому - 20 роб. днів; в березні - 22 роб. дні; в квітні - 20 роб. днів; в травні - 20 роб. днів; в червні - 20 роб. днів; в липні - 21 роб. день; в вересні - 22 роб. дні.
Отже, кількість робочих днів, за весь час вимушеного прогулу, тобто, починаючи з 31.08.2021 року по 03.10.2022 року (день подачі позовної заяви до суду) становить 250 робочих днів.
Отже, для розрахунку середнього заробітку Позивача необхідно використовувати доходи отримані ним у червні та липні 2021 року.
Відповідно до Довідки сформованої засобами автоматичної системи Пенсійного фонду України (форма ОК-5) від 04.02.2023 року вбачається, що позивач отримав наступні виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати: 555.00 грн. у червні 2021 року; 111.14 грн у липні 2021 року.
Протягом червня та липня 2021 року позивач відпрацював 42 робочих днів (20 роб. днів. - червень 2021р.; 22 роб. дні- липень 2021 р.).
Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить: 7555.00 грн. + 7111.14 грн./42 роб. дні = 349 грн. 20 коп.
Кількість робочих днів за період з 01 вересня 2021 року по 02 березня 2023 року включно складає 380 днів.
За таких обставин розмір заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 349, 20 грн. х 380 дні вимушеного прогулу, що дорівнює 132 693, 65 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 1, 36, 41, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 11, 12,13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 88, 137, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда-Буд» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД» №6 від 31 серпня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря 5-го розряду по ремонту і обслуговування будівельного обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДА-БУД» (місце реєстрації: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, КОД ЄДРПОУ 34796903) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 року по 02.03.2023 року, що становить 132 693,65 гривень.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 10 березня 2023 року.
Суддя: