Справа № 761/28121/25
Провадження № 3/761/5936/2025
23 вересня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції у місті Києві Національної поліції Українипро притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 07.06.2025 близько 00 год. 05 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 2, з ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився в лікаря нарколога «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія». Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в адресу суду надав письмові пояснення, відповідно до яких вину в інкримінованому правопорушенні не визнає.
Представник ОСОБА_1. у судовому засіданні просив закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за №3477-ІV, є джерелом права в Україні.
За змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що «принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, п. 119, а також «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів», п. 33 До того ж, що «кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи» (п.п. 17,18 рішення від 06.02.2001 року у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).
Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши докази, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Так, за ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного в ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Згідно ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до вимог п.п. 6,7 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КпАП України.
Вищевикладене свідчить про те, що лише відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Вказані вище обставини фіксуються в акті огляду на стан сп'яніння, який складається згідно вказаного вище Порядку.
Разом з тим, матеріали справи не містить акт огляду на стан сп'яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №366275 від 19.06.2025 містить посилання на доказ, а саме на висновок лікаря КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія», який складено 11.06.2025 №002606.
Отже, зазначене свідчить, що даний протокол складений без дотримання вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а отже, не відповідає вимогам діючого законодавства.
Окремо заслуговує на увагу те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запису протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, алкогольного чи наркотичного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте будь - яких даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 366275 від 19.06.2025, так і матеріали адміністративної справи - не містять.
Отже, ОСОБА_1 після складення зазначеного протоколу міг без будь-яких перешкод продовжити керувати транспортним засобом.
Відеозапис з бодікамер також не доводить обставин викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, на відеозаписі з бодікамер працівників поліції не зафіксовано рух транспортним засобом «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Оцінюючи надані суду докази на предмет доведення вини водія, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Верховний Суд в п. 39 Постанови від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року у справі № 560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП: Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 130, 247 КУпАП, суддя -
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга, подання прокурора не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, подання прокурора, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: