Справа №760/18371/25 2-а/760/1360/25
30 вересня 2025 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Майстренко О.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
До Солом'янського районного суду м. Києва звернувся із позовом представник позивача, адвокат Мудраченко І.В. до Департаменту патрульної поліціїпро скасування постанови серія ЕНА № 5023981 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Представник позивача вказавши, що оскаржувана постанова прийнята у зв'язку із неправильним тлумаченням норм права працівниками Управління патрульної поліції в м. Києві, оскільки пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) визначено, що водій саме механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб. В свою чергу, позивач рухався на електричному скутері «AIMA U1Si», що обладнаний електродвигуном потужністю 1,2 кВт, а тому останній не мав та не має обов'язку отримувати посвідчення водія категорії А1 для керування відповідним транспортним засобом.
Вказав, що позивач дійсно 20.06.2025 керував електроскутером марки «АІМА U1Si», який згідно технічного паспорту пристрою має потужність менше ніж 3 кВт, а саме 1,2 кВт. Тому електроскутер марки «АІМА U1SiL1e-B» потужністю 1,2 кВт не може визнаватись механічним транспортним засобом, а особа, яка ним керує не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП
Протоколом автоматизованого розподілу справи головуючим у справі визначено суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.07.2025 було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28 липня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Долучив до відзиву відеозапис бодікамер.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ч. 3 ст. 2 КАС України, встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №5023981 від 20.06.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, 20.06.2025 о 11.38.57 год. в м. Київ по вул. Лаврська, 21, громадянин керуючий транспортним засобом не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії А1, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.1-а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за вказане порушення встановлена ч. 2 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та пунктів 2.1, 2.4 ПДР водій зобов'язаний мати при собі та пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, в посвідченні водія та реєстраційному документі на транспортний засіб.
У позовній заяви представником позивача зазначається, що скутер позивача має потужність 1200 Вт, а тому позивачу посвідчення водія на керування даним транспортним засобом не потрібно.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 1.10 ПДР транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У ПДР відсутнє визначення «електроскутер», проте аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електроскутер» відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки призначений для перевезення осіб, зокрема самого водія чи його вантажу та є повноправним учасником дорожнього руху, а позивач використовував його саме з цією метою.
Статтею 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідно до технічних характеристик електроскутера АІМА U1SiL1e-B, потужність мотору останнього складає 1200 Вт та має два колеса, максимальна швидкість вказаного електроскутера складає до 45 км/год., а максимальне навантаження дорівнює 192 кг, тобто, вказаний електроскутер відповідно до вищезазначеного Закону України є низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.
Також у інструкції з експлуатації зазначено, що електроскутер призначений для легкого та безпечного пересування на короткі дистанції, має передні гальма.
Таким чином, транспортний засіб АІМА U1SiL1e-B б/н, яким керував ОСОБА_1 , має потужність двигуна до 4 кВт, а отже є транспортним засобом та вимагає отримання посвідчення водія відповідної категорії на його керування.
Також судом оглянуто долучений до відзиву відеозапис з нагрудного відео реєстратора на якому зафіксовано зупинення працівниками поліції ОСОБА_1 .
Також на даному відео зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про відсутність у нього посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Доказів наявності у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.
На підставі викладеного, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Дана позиція суду узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 23.04.2025 у справі №760/22388/24.
За таких підстав, суд вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною у відповідності до вимог законодавства та не знаходить підстав для її скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Враховуючи відмову у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 126, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Майстренко