Справа №760/9291/18
2/760/66/25
29 вересня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді -Букіної О.М.
за участю секретаря- Черчукан В.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - ОСОБА_9, ОСОБА_16,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання заповіту недійсним, -
У квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання заповіту недійсним, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений та посвідчений приватним нотаріусом Бублик Т.В. 30 жовтня 2017 року, яким ОСОБА_3 заповів на користь ОСОБА_2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на наступне.
Так, 24.12.1999 відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва було оформлено приватизацію квартири АДРЕСА_2 , згідно якої право власності у рівних частках набули ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули права власності у рівних частках.
27 липня 2004 року ОСОБА_3 заповідав належну йому на праві власності 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_1 .
Заповіт був посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Гриценко С.М. та зареєстрований у реєстрі за № 7-1320.
Того ж дня, 27 липня 2004 року, мати позивачки, ОСОБА_2 , також заповідала належну їй на праві власності 1/4 частину зазначеної квартири позивачу.
Цей заповіт був посвідчений тим же нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 7-1319.
Позивач вказує, що після виявлення у батька, ОСОБА_3 , раку нирки та її видалення у 2000 році, його стан здоров'я постійно погіршувався: він скаржився на головні болі, втрати свідомості, порушення сну, емоційні розлади. З 2016-2017 років її батько фактично втратив здатність самостійно пересуватись, харчуватися та обслуговувати себе й потребував постійного стороннього догляду.
Відповідач у зв'язку зі своїм похилим віком не могла самостійно забезпечити йому належний догляд, а тому за спільною згодою 03 червня 2017 року батько разом із відповідачем переїхали проживати до родини позивача в село Путрівка Васильківського району Київської рбласті, де вона взяла на себе разом зі своєю сім'єю постійний догляд, забезпечення ліками, харчуванням та утриманням батька.
Усвідомлюючи, що батько та мати перебувають на повному забезпеченні та утриманні доньки, ОСОБА_2 подарувала належну їй 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Скляром О.Л., зареєстрованим в реєстрі №1540.
Після цього власниками спірної квартири стали: ОСОБА_3 (1/4 частина), ОСОБА_1 (1/2 частини) та ОСОБА_4 (1/4 частини).
19 жовтня 2017 року відповідачка без згоди тяжкохворого батька перевезла його з будинку позивача до квартири свого сина ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 , через 11 днів після перевезення, ОСОБА_3 помер.
Позивач звернулася до приватного нотаріуса КМНО Клименко Ангеліни Євгеніївни із заявою про відкриття спадщини. Під час перевірки у Спадковому реєстрі нотаріус повідомила позивача, що за заявою відповідач відкрита спадкова справа.
Крім того, нотаріус повідомила позивача, що заповіт 2004 року не є останнім, оскільки 30 жовтня 2017 року, тобто у день смерті, батько позивача нібито склав новий заповіт на користь відповідача.
Позивач вважає, що 30 жовтня 2017 року, у день посвідчення заповіту, ОСОБА_3 перебував у вкрай тяжкому та пригніченому стані, не усвідомлював значення своїх дій, не міг ними керувати, не орієнтувався у місці перебування та не впізнавав рідних через онкологічну хворобу. Цей стан підтверджується тим, що він не зміг власноруч підписати заповіт, який був складений за місцем його перебування приватним нотаріусом Бублик Т.В. у присутності свідків та посвідчений ними (підпису батька у заповіті немає).
У зв'язку з вищезазначеним, позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсним заповіту від 30 жовтня 2017 року, складеного на користь відповідача, як такого, що був посвідчений за відсутності справжньої волі спадкодавця та під час його перебування у тяжкому стані, який не дозволяв усвідомлювати значення своїх дій.
10.04.2018 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.04.2018 відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна про визнання заповіту недійсним та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
08.05.2018 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Левченко Я.О. надійшов відзив на позовну заяву в якій він повідомляє, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік відповідачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31.10.2017. Після його смерті відкрилася спадщина на частку квартири АДРЕСА_2 ), яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності.
09.11.2017 ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу КМНО Пинзеник О.М. заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої заведено спадкову справу №5/2017.
30.10.2017 ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно з яким він заповів усе своє майно, у тому числі частку квартири №50 , ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бублик Т.В. 30.10.2017 за реєстровим №2254.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не міг власноручно підписати заповіт, за його особистим проханням і в його присутності текст заповіту підписала ОСОБА_6 . Відповідно до ст.1253 ЦК України заповіт посвідчено у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які зачитали текст уголос та підписали його. Відповідно до ст.207 ЦК України підпис іншої особи у таких випадках посвідчується нотаріусом із зазначенням причин.
На момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 мав повну цивільну дієздатність, не був визнаний недієздатним або обмежено дієздатним, опіка чи піклування над ним не були встановлені. Він повністю розумів і усвідомлював значення своїх дій. За життя ОСОБА_3 не страждав на психічні розлади чи інші захворювання, які могли б перешкоджати усвідомленню суті правочину.
У тексті посвідченого 30.10.2017 заповіту прямо зазначено, що ОСОБА_3 робив розпорядження на випадок своєї смерті, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, усвідомлюючи природу правочину та його наслідки.
Викладені у позовній заяві твердження позивача про нібито недієздатність чи відсутність волі спадкодавця не відповідають дійсності. Ураховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
13.06.2018 судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 було заявлено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 13.06.2018 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 задоволено частково та витребувано наступні документи:
- у приватного нотаріуса Пинзеник Ольги Миколаївни завірену належним чином копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 , номер у спадковому реєстрі 61525413;
- у приватного нотаріуса Бублик Тетяни Володимирівни копію посвідченого нею 30 жовтня 2017 року заповіту, яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- у приватного нотаріуса Бублик Тетяни Володимирівни належним чином завірену копію журналу обліку виклику нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза робочим місцем нотаріуса;
- у ОСОБА_2 копію довідки про причину смерті ОСОБА_3 .
02.07.2018 на вимогу ухвали суду від 13.06.2018 представником відповідача надано копію довідки про причину смерті ОСОБА_3 .
19.07.2018 судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 було заявлено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 19.07.2018 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 задоволено частково та витребувано наступні документи:
- у керівника Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Дарницького району м. Києва, відомості стосовно того, чи завірялась посадовими особами Центру первинної медико-санітарної допомоги №1 Дарницького району м. Києва копія медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та чи знаходиться зараз в Центрі первинної медико-санітарної допомоги №1 Дарницького району м. Києва медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо ні, то коли та кому вона була видана;
- у керівника Васильківської Центральної районної лікарні наступну інформацію:
- чи перебував на обліку (можливо лікувався, перебував під наглядом лікарів) Васильківської Центральної лікарні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , якщо так, то чи є медичні документи (або будь-які інші відомості) щодо стану здоров'я, діагнозу, які можуть бути надані на запит суду;
- чи перебував ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на обліку в онкологічному відділенні Вашої лікарні та чи знаходиться у вашому медичному закладі його медична картка (можливо у лікаря ОСОБА_10 ).
03.09.2018 від приватного нотаріуса Бублик Т.В. надійшла копія заповіту та копія запису Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори.
З наданої 03.09.2018 приватним нотаріусом Бублик Т.В. копії заповіту та копії запису Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори вбачається, що заповіт було складено 30.10.2017 о 14 год. 20 хв.Оскільки ОСОБА_3 не мав можливості самостійно прочитати текст заповіту, його посвідчення відбулося у присутності двох свідків - ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .Крім того, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не міг особисто підписати заповіт, за його власним проханням заповіт підписала ОСОБА_6
03.09.2018 від приватного нотаріуса Пинзеник О.М. на виконання ухвали суду від 13.06.2018 надійшла копія спадкової справи №5/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3
19.07.2018 судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 було заявлено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 19.07.2018 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 задоволено частково та витребувано наступні документи:
у керівника Центру первинної медико - санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва відомості та документи, а саме:
- чи завірялась посадовими особами Центру первинної медико - санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва копія медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ). Якщо так, то яка була загальна кількість завірених аркушів медичної картки, чи була вона у прошитому вигляді, якщо ні, то чому печатка стоїть тільки на зворотній стороні останнього аркушу;
- чи працює в Центрі первинної медико - санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва лікар ОСОБА_12 , якщо так, то чи видавала вона довідку про причину смерті ОСОБА_3 від 31.10.2017 та на підставі чого нею було встановлено причину смерті - ракову інтоксикацію та рак головного мозку;
- чи видавалось лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 за формою № 106/о, якщо так, то надати належним чином завірену її копію.
07.12.2018 позивачем ОСОБА_1 були подані клопотання про виклик свідків.
01.02.2019 на виконання ухвали суду від 30.10.2018 КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва» надійшла копія лікарського свідоцтва про смерть №03568132/238 від 31.10.2017 про причину смерті ОСОБА_3
26.02.2019 судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 було заявлено клопотання про витребування доказів.
04.04.2019 позивачем ОСОБА_1 були подані клопотання про виклик свідків та клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
08.04.2019 позивачем ОСОБА_1 були подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
15.07.2019 позивачем ОСОБА_1 були подані клопотання про виклик свідків та нотаріуса.
Ухвалою суду від 15.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна про визнання заповіту недійсним до судового розгляду по суті.
29.11.2019 від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі.
12.12.2019 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме, письмове опитування приватного нотаріуса КМНО Бублик Т.В. як учасника справи та вступне слово в порядку чт 227 ЦПК України.
02.04.2020 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подане клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме листа головного лікаря Васильківського Центру первіинної медико-санітарної допомоги, за вх. №282 від 20.03.2020.
28.08.2020 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подано до суду клопотання про призначення посмертної судово - психіатричної експертизи.
Ухвалою суду від 28.07.2020 клопотання представника позивача задоволено частково та призначено по справі посмертну судову психологічно-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи (м. Київ, вул. Кирилівська, 103-а), на вирішення експертизи поставлено наступне питання:
-чи був здатний ОСОБА_3 , за станом свого здоров'я, усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними станом на дату укладання та посвідчення від його імені свідками заповіту, тобто 30.10.2017?
12.11.2020 від директора Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Васильєвої Н. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів та про уточнення доручення
Ухвалою суду від 12.01.2021 витребувано у Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України (04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32) та Центрі первинної медико-санітарної допомоги № 2 Солом'янського району (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 17) наступні документи:
-Довідку від психіатра за місцем мешкання про те, чи перебував на обліку ОСОБА_3 , 1944 р.н., який мешкав за адресою: АДРЕСА_5 .
-Медичну картку амбулаторного хворого, уразі перебування на обліку ОСОБА_3 , 1944 р.н., який мешкав за адресою: АДРЕСА_5 .
20.01.2021 від директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Солом'янського району в м.Києва» Шпильової В. надійшов лист в якому вона повідомляє, що ОСОБА_3 до КРН «ЦПМСД» Солом'янського району в м.Києва №2, не звертався.
03.06.2022 від директора Інституті нейрохірургії імені А.П. Ромоданова НАМН України Комарова М. надійшов лист в якому він повідомляє, що ОСОБА_3 в комп'ютерній базі даних інституту не числиться, тобто ніколи не перебував на лікуванні у вищезгаданій установі.
29.02.2024 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 подано клопотання про заміну експертної установи.
Ухвалою суду від 01.03.2024 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна про визнання заповіту недійсним, направлено до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103-а) для проведення судово-психіатричної експертизи відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 28.07.2020.
20.11.2024 від заступника генерального директора з судової експертизи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» Ревенок О. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.
Ухвалою суду від 20.11.2024 задоволено клопотання експертів Державної установи «Інституту судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» про витребування доказів та витребувано у Васильківської центральної районної лікарні оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , 1944 року народження.
01.04.2025 від заступника генерального директора з судової експертизи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» Ревенок О. до суду надійшли: висновок судово - психіатричного експерта № 287 від 26.02.2025
Позивач та її представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі.
У подальшому у судове засідання не з'явилися, про час та дату повідомлялись належним чином.
Третя особа приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності та її представника.
Вислухавши думку позивача та її представників, суд вважає за можливе продовжити слухання справи у відстуності відповідача та третьої особи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва від 24.12.1999 квартира АДРЕСА_2 на праві власності в рівних частках належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 є батьком позивача у справі, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 29.05.1971 року, актовий запис № 1742.
27 липня 2004 року ОСОБА_3 заповідав належну йому на праві власності 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 позивачу ОСОБА_1 .
Заповіт був посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Гриценко С.М. та зареєстрований у реєстрі за № 7-1320.
Того ж дня, 27 липня 2004 року, мати позивача, ОСОБА_2 , тобто відповідач у справі також заповідала останній належну їй на праві власності 1/4 частину зазначеної квартири.
Цей заповіт був посвідчений тим же нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 7-1319.
Як зазначає позивачка в своєму позові, після виявлення у ОСОБА_3 раку нирки та проведеної у 2000 році операції з її видалення, його стан здоров'я поступово погіршувався оскільки з'явилися головні болі, втрата свідомості, порушення сну, емоційні розлади. У 2016-2017 роках батько позивача фактично втратив здатність самостійно пересуватися, харчуватися та обслуговувати себе і потребував постійного стороннього догляду. Оскільки відповідачка,як дружина через свій похилий вік не могла забезпечити належний догляд, за спільною згодою батько разом із нею переїхали до будинку позивача у село Путрівка Васильківського району Київської області, де позивачка зі своєю сім'єю взяла на себе постійний догляд, забезпечення медикаментами, харчуванням та утриманням батька.
У подальшому, відповідач ОСОБА_2 подарувала позивачу належну їй 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Скляром О.Л. та зареєстрованим у реєстрі № 1540.
Позивач у позові вказує та дані обставини не заперечувалися відповідачем, що 19 жовтня 2017 року відповідач перевезла свого чоловіка до квартири сина ОСОБА_5 за адресею: АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31.10.2017.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на частину спірної квартири.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачка звернулася до приватного нотаріуса КМНО Клименко А.Є. із заявою про відкриття спадщини після смерті свого батька на підставі заповіту від 27.07.2004.
Разом з тим, у ході перевірки відомостей у Спадковому реєстрі нотаріус повідомила, що з заявою про відкриття спадщиги після смерті ОСОБА_3 звернулася також відповідач по справі на підставі заповіту від 30 жовтня 2017 року, який складений та посвідчений приватним нотаріусом Бублик Т.В. за №2254
Позивач просить визнати заповіт від 30.10.2017 недійсним, оскільки вважає, що на момент його посвідчення ОСОБА_3 перебував у вкрай тяжкому стані здоров'я та не міг усвідомлювати значення своїх дій та ними керувати, про що свідчить відсутність його особистого підпису, посвідчення заповіту за місцем його перебування у присутності свідків та посвідчено ними.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до положень ст. 1216, ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Як вказано у частинах першій та другій статті 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).
Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов'язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.
Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17, провадження № 14-173цс20)).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
У статті 1257 ЦК України зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц, від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 та від 22 грудня 2021 року у справі № 350/792/20.
Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, необхідно довести абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Встановлено, що відповідно до заповіту, складено 30.10.2017 та посвідчений приватним нотаріусом Бублик Т.В., зареєстрований в реєстрі №2254, ОСОБА_3 заповів на користь ОСОБА_2 все своє майно.
Заповіт був складений на дому і підписаний ОСОБА_6 у присутності двох свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_8 о 14.20 год.
В цей же день ОСОБА_3 помер.
Згідно довідки про причину смерті від 31.10.2017 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є ракова інтоксикація-рак головного мозку.
Відповідно до п.10 постанови №3 Пленуму Верховного Суду Ураїни від 28.04.1978 року "Про судову практику у справах про визнання угод недійсними" правила ст.55 ЦК України/1963 року/ поширюються на ті випадки, коли немає законних підстав для визнання громадянина недієздатним,однак є дані про те, що в момент укладення угоди він перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними/тимчасовий психічний розлад,нервове потрясіння тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Ст.30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Відповідно до ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа лише з повною цивільною дієздатністю.
Згідно з частиною другою ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд за вимогами ст. 103 ЦПК України призначає експертизу за умов з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Відповідно до ст. 105 ЦПК України, призначення судом експертизи є обов'язковим за клопотання хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з врахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 на момент підписання заповіту 30.10.2017 за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, виходячи з наступного.
Так, відповідно до Висновку судово-психіатричної експертизи № 287 від 26.02.2025 ОСОБА_3 в період підписання заповіту від 30.10.2017 страждав на «Органічне ураження головного мозку поєднаного генезу (судиного, неопластичного)синдром розладу свідомості» (F06.8; R40 за МКХ-10). За своїм психічним станом на той період часу ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Так, комісія експертів, проаналізувавши надану медичну документацію зазначила, що клінічні закономірності перебігу онкологічного захворювання та його прогресування у ОСОБА_3 , наростання явищ інтоксикації, а також відсутність адекватної терапії у зазначений період, дійшла висновку, що стан здоров'я підекспертного станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 був вкрай тяжким.
Заслуговує на увагу в обґрунтування позову також та обставина, що у день складання заповіту ОСОБА_3 помер та відповідно за станом свого здоров'я останній заповіт не підписував, а його було складено у присутності свідків та оголошено останньому у голос.
Разом з цим, як слідує з наявних у справі доказів та допитаних у судовому засіданні свідків, зокрема, ОСОБА_13 (дільничий лікар) під час візіту та огляду ОСОБА_3 , 24.10.2017 слідує, що хворий на питання не відповідав, не орієнтувався , очі були ледь відкриті, на запитання щодо наявності скарг не відповідав.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 повідомили, що у день складання заповіту ОСОБА_3 був хворий та слабкий, лежав на ліжку, розмовляв погано, під час оголошення заповіту кивав та показував на свою дружину, сам підписати заповіт не міг.
Свідок ОСОБА_1 та ОСОБА_15 пояснили, що 26.10.2017 ОСОБА_3 попросив викликати нотаріуса, так як хотів усе своє майно переписати на дружину ОСОБА_2 .Під час підписання заповіту все розумів, кивав та показував на свою дружину.
Свідок ОСОБА_15 також пояснила, що після підписання заповіту ОСОБА_3 почав задихатися та невдовзі помер.
Аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що наявність незадовольного стану стану здоров'я ОСОБА_3 , внаслідок пухлини головного мозку є очевидним.
Та обставина, що заповіт посвідчений у присутності свідків та ними підписаний свідчить про те, що ОСОБА_3 за своїм станом здоров'я не міг прочитати заповіт та його підписати.
А враховуючи той факт, що внаслідок тяжкої хвороби у ОСОБА_3 спостерігалося наростання інтоксикації, наявність розладу свідомості при огляді сімейним лікарем 24.10.2017, відсутності інтенсивної дезінтоксикаційної терапії в період з 24.10.2017 по день смерті, свідчить про наявність синдрому розладу свідомості, що підтверджується висновком судової експертизи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1-2 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1,4-7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що покази допитаних у судовому засіданні свідків щодо задовольного стану здоров'я ОСОБА_3 є неспроможними та такими, що суперечать матеріалам справи та наявної медичної документації.
У той же час, суд погоджується з висновком судової експертизи про те, що ОСОБА_3 станом на 30.10.2017,тобто час складання спірного заповіту за своїм психічним станом здоров'я не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Разом з цим, суд вважає, що доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову є неспроможними та такими, що спростовуються наявними у справі письмовими доказами, зокрема, висновком судово-медичної (психіатричної) експертизи та даними медичної документації, що свідчить про тяжкий стан здоров'я ОСОБА_3 у момент підписання спірного заповіту, згідно якого останній не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 при посвідченні спірного заповіту 30.10.2017, зареєстрований в реєстрі №2254, не розумів значення своїх дій та не міг ними керуватися, а тому спірний заповіт складений у порушенням вимог ч.2 ст.203, ст.225 ЦК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заповіт складений ОСОБА_3 від 30.10.2017, зареєстрований в реєстрі №2254 та посвідчений приватним нотаріусом Бублик Т.В., слід визнати недійсним.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У цій справі позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн та по оплаті висновку судової експертизи у розмірі 10 847,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 11, 15, 202, 203, 204, 215,225,1216, 1217, 1233, 1257 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Бублик Тетяна Володимирівна, про визнання заповіту недійсним, задовольнити.
Визнати недійсним заповіт, складений та посвідчений приватним нотаріусом Бублик Т.В. від 30 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі №2254, яким ОСОБА_3 заповів на користь ОСОБА_2 , частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судової експертизи у розмірі 10 847,00 грн та по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскарженодо Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.09.2025.
Суддя: О.М. Букіна