Справа №760/29687/23 4-с/760/16/24-с/760/16/25
30 вересня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києві в складі:
головуючого-судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумової Надії Іванівни, стягувач: ОСОБА_2 , суд,-
Скаржниця звернулася до суду зі скаргою та зазначає, що 27.02.2023 Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/15147/20 від 02.12.2021 про визначення способу участі батька - ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 години до 20.00 години, весняні канікули у парні роки, осінні канікули у непарні роки два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, половина зимових канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
За зазначеним вище виконавчим листом 05.05.2023 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023.
Боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1 визначено матір дитини - ОСОБА_1 .
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023, державним виконавцем запропоновано боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
28 червня 2023 року державним виконавцем складено Акт без присутності понятих, у якому відображено відомості про те, що побачень батька з дочкою у встановлені рішенням суду дні не відбувається і матір перешкоджає спілкуванню з дитиною.
30 червня 2023 року скаржником - матір'ю дитини, до державного виконавця подано заяву від 29.06.2023 щодо причин неможливості особистих зустрічей батька з дитиною.
Вказувала, що у заяві зазначила, що у зв'язку з продовженням військової агресії з боку російської федерації, у 2022 році вона вимушена була разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 , покинути територію України та повідомила державного виконавця про те, що державні органи Республіки Австрія надали їй з донькою тимчасовий захист відповідно до Директиви Ради Європейського Союзу від 20.07.2001 №2001/55/ЕС про тимчасовий захист, у зв'язку з чим просила врахувати ту обставину, що вона не перешкоджає спілкуванню батька з дитиною та просила закінчити виконавче провадження.
Зазначила, що не дивлячись на це, державним виконавцем складено Акт від 08.07.2023 у якому відображено відомості про те, що побачення батька з дочкою у встановлені рішенням суду дні, а саме 08.07.2023 не відбулося у зв'язку з перебуванням скаржниці з дитиною з грудня місяця 2022 року закордоном. 22.07.2023 державним виконавцем складено третій Акт державного виконавця та відображено відомості про те, що побачення батька з дочкою у встановлені рішенням суду дні, а саме 22.07.2023, не відбулося у зв'язку з перебуванням скаржниці з дитиною з грудня місяця 2022 року закордоном.
09.08.2023 в рамках ВП НОМЕР_1 державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу на неї у розмірі 1700, 00 грн.
Разом з тим, 09.08.2023 нею подано клопотання від 09.08.2023 вх. №16962 у якому містилося запрошення державного виконавця бути присутньою на платформі VIBER для проведення групової відео-конференцій разом з батьком дитини та донькою, щоб остання впевнилась, що позивачкою не чиняться перешкоди в спілкуванні батька з донькою у дати, які відповідають графіку побачень, визначених рішенням суду.
Зазначає, що режим спілкування на платформі VIBER та/або будь-який мережі Інтернет не суперечить формі спілкування, визначеної в виконавчому листі за яким здійснюється виконавче провадження.
Однак, 12.08.2023 державний виконавець, а так само - батько дитини, на зустріч на платформі VIBER у груповій відеоконференцїї не з'явилися.
25.08.2023, на підставі Акту від 12.08.2023, державним виконавцем ухвалено постанову про накладання штрафу на скаржницю від 25.08.2023 ВП НОМЕР_1 у розмірі 3 400, 00 грн.
Також, 25.08.2023 головним державним виконавцем Абакумовою Н.І. ухвалено чергову постанову про накладання штрафу від 25.08.2023 ВП НОМЕР_1 у розмірі 3 400, 00 грн.
15 листопада 2023 року постановою державного виконавця накладено на боржницю штраф у розмірі 3400 грн.
04.12.2023 державним виконавцем винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Скаржницею доводиться до виконавця її позиція щодо надання дитини для побачень виключно на безпечній території. Зазначає, що подала клопотання від 09.08.2023 вх. №16962 у якому міститься запрошення державного виконавця бути присутньою на платформі Viber для проведення групової відеоконференцій разом з батьком дитини та донькою, щоб остання впевнилась, що позивачкою не чиниться перешкод в спілкуванні батька з донькою у дати, які відповідають графіку побачень, визначених рішенням суду, а саме: боржниця розуміє, що вона не може ризикувати життям дитини та привозити її до України раз на 2 тижні (зрештою, рішенням суду не визначено місце проведення зустрічей), батько дитини не приїздить до них, тому запропонувала варіант спілкування на платформі Viber та/або будь-який мережі Інтернет, що не суперечить формі спілкування, визначеної у виконавчому листі за яким здійснюється виконавче провадження. Також, нею надано державному виконавцю письмові пояснення від 09.08.2023 вх. № 16968 щодо відсутності порушень з її боку та відсутності невиконання рішення суду.
Крім того, ані державний виконавець, ані батько дитини, на зустріч на платформі Viber у груповій відеоконференції не з?являлися.
Стягувач подає державному виконавцю копію своєї вимоги від 04.10.2023, яку він направив боржниці, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та надання йому дитини на період осінніх канікул та просить, окрім іншого, надати йому дитину на період осінніх канікул у м. Києві за адресою його проживання за іншою адресою на території України. Тобто стягувач наполягає на поверненні дитини до України.
У відповідь на цю вимогу вона надіслала батькові дитини лист від 19.10.2023, у якому пояснює, що життя та здоров?я дитини є найвищою цінністю батьків, що вона, матір, вивезла дитину з війни задля її порятунку, тому вимоги батька про зустріч на території України суперечить здоровому глузду та загрожують життю дитини.
Разом з тим, знаючи, що батько може виїздити за кордон, запрошує його до Австрії, повідомляє про дати канікул. Копію цього листа подає державному виконавцю, як доказ запрошення батька для проведення осінніх канікул з дитиною.
Просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумової Надії Іванівни (поштова адреса: вул. Гната Юри, буд. 9. м. Київ, 03148, ЄДРПОУ: 34999049) щодо встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами; - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Абакумової Надії Іванівни від 04.12.2023 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року відкрито провадження у справі.
14.02.2024 до суду від головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумової Н.І. надійшли заперечення на скаргу боржника, де зазначено, що 05.05.2023 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Дана постанова виносилась на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про відкриття виконавчого провадження та наданого оригіналу виконавчого документу - виконавчий лист № 760/15147/20, виданий 27.02.2023 Солом'янським районним судом міста Києва. Виконавчим листом було визначено способи участі стягувача у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 години до 20.00 години, весняні канікули у парні роки, осінні канікули у непарні роки, два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, половина зимових канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини. Зазначена постанова, разом з супровідним листом, була направлена на адресу проживання боржника.
Вказано, що 30.06.2023 на адресу Святошинського відділу державної виконавчої служби у м Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від боржника надійшла заява (датована 29.06.2023) в якій боржник повідомив, що знаходиться за межами України, не чинить перешкод у спілкуванні стягувача з дитиною та просить закінчити виконавче провадження. До заяви були надані додатки у вигляді чорно-білих фотокопій на німецькій мові (без перекладу на державну мову). Відповідна заява від боржника додатково підтверджує, що останній був належним чином проінформованим про наявність виконавчого провадження № НОМЕР_1 та свого статусу в ньому у якості боржника.
Також вказано, що 25.08.2023 на адресу Святошинського відділу державної виконавчої служби у м Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від боржника надійшло клопотання в якому боржник, без належних правових підстав, вимагав у державного виконавця протиправно не тільки змінити спосіб виконання судового рішення але й здійснити перевірку його виконання «шляхом взяття участі державного виконавця у груповій відео-конференції на платформі Viber в онлайн режимі за участь батька». З моменту відкриття виконавчого провадження і до дати подачі даних заперечень боржник жодного разу не виконав рішення суду.
Зазначено, що стосовно боржника винесено: постанову про накладення штрафу від 09.08.2023, відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 22.07.2023; постанову про накладення штрафу від 25.08.2023, відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 12.08.2023; постанову про накладення штрафу від 25.08.2023, відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 16.08.2023; постанову про накладення штрафу від 15.11.2023, відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 08.11.2023; постанову про накладення штрафу від 25.12.2023, відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 23.12.2023. Зазначені Акти про невиконання рішення суду в рамках виконавчого провадження боржником не оскаржувались, строки на їх оскарження боржником пропущені. Скарг на відповідні акти боржником не подавались. Боржником не здійснювались своєчасні дії щодо оскарження зазначених вище постанов про накладання штрафів в порядку та строки передбачені КАС України. Відповідні документи є діючими, а викладені в них обставини вважаються встановленими. Невиконання боржником рішення суду носить триваючий та неодноразовий характер, останнім не надано доказів (документів), які підтверджують наявність поважність причин відповідного невиконання.
Пояснено, що доводи боржника викладені в скарзі фактично свідчать про його незгоду з рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 760/15147/20, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Вказано, що 04.12.2023 державний виконавець діючи відповідно до положень закону та Інструкції враховуючи систематичне та повторне невиконання боржником рішення суду, а також відсутність поважних причин для невиконання рішення суду виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом. Попри застосовані державним виконавцем заходи, рішення суду про встановлення побачень стягувача з дитиною залишається невиконаним.
Також державний виконавець вважає за потрібне додатково звернути увагу суду на ту обставину, що частина доказів, які надані боржником разом зі скаргою, були відсутні в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 на дату винесення постанови від 04.12.2023, а саме: копія рішення про зарахування до школи Голуб Вікторії - з перекладом; копія підтвердження про відвідування школи Голуб Вікторією - з перекладом. Копії відповідних документів (доказів) були надані боржником 11.01.2024 разом з поясненнями від 11.01.2024, а тому не могли навіть теоретично враховуватись державним виконавцем при винесені постанови від 04.12.2023.
У зв'язку з вищевикладеним просить відмовити у задоволенні скарги.
Учасники судового розгляду у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Аналогічні положення містяться також у ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.
Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено частинами 1,2,3 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.
У той же час, приписами п. 5 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі по тексту - Інструкція) визначено, що якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» - виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5- рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року по справі №760/15147/20, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні із дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено в частково.
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 години до 20.00 години, весняні канікули у парні роки, осінні канікули у непарні роки, два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, половина зимових канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини. У іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Вбачається, що 27.02.2023 Солом'янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 760/15147/20 від 02.12.2021 про визначення способу участі батька - ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 11.00 години до 20.00 години, весняні канікули у парні роки, осінні канікули у непарні роки два тижні влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, половина зимових канікул за попередньою домовленістю з матір'ю дитини.
За зазначеним вище виконавчим листом 05.05.2023 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023.
Боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1 визначено матір дитини - ОСОБА_1 .
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2023, державним виконавцем запропоновано боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Вбачається, що актами державного виконавця від 28.06.2023, 08.07.2023, 22.07.2023 встановлено, що побачення у вказані дні не відбулися, оскільки ОСОБА_1 разом з дитиною перебуває з грудня 2022 року у Республіці Австрія.
Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Н.І. від 04.12.2023 застосовано до боржника ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Скаржник звертаючись до суду з даною скаргою зазначає, що виконує рішення суду шляхом дзвінків до батька дитини, який постійно і безперешкодно спілкується з донькою телефоном та посилається на неможливість виконання рішення суду шляхом надання побачення батьку з дитиною, оскільки, вона з дочкою перебувають за кордоном та до закінчення військового стану в Україні не збираються повертатися.
Зазначає, що її права порушуються оскільки державний виконавець не здійснила жодної правомірної дії для визначення місця побачення батька з дитиною, а також не врахувала її позицію, яка сформувалася з огляду на вимушене тимчасове перебування дитини за кордоном, про можливість виконання рішення суду шляхом спілкування дитини з батьком в режимі відеоконференцій у мережі Інтернет на будь-якій платформі, що є бездіяльністю по здійсненню перевірки виконання рішення суду та просила поновити її право шляхом зобов'язання головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, Абакумову Надію Іванівну здійснювати перевірки виконання рішення суду по справі №760/15147/20 в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 шляхом приєднання до групової відеоконференції засобами телефонного зв'язку та відеозв'язку за допомогою месенджеру VIBER на період дії в Україні воєнного стану та/або до повернення дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на територію України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Державний виконавець, заперечуючи проти вимог скаржника зазначив, що з моменту відкриття виконавчого провадження боржник не скористався правами наданими йому положеннями ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження». Також зазначив, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Суд погоджується з такою позицією державного виконавця з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про виконавче провадження» - під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 6, 8, 9 розділу IX Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 № 512/5 - при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.
Згідно з ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 послалася на те, що державний виконавець, незважаючи на усі намагання матері дитини організувати контакт батька з дитиною (побачення за місцем проживання дитини, відеодзвінки), безпідставно вважає, що виконання рішення суду має відбуватися дише шляхом повернення дитини до України та надання її матір?ю батькові за адресою проживання батька.
Суд зазначає, що саме по собі бачення скаржницею свого порядку і способу виконання рішення суду не може слугувати підставою для скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
Як убачається з матеріалів справи, з моменту відкриття виконавчого провадження і до дати подачі даних заперечень, боржник жодного разу не виконав рішення суду, законних вимог державного виконавця та своїх обов?язків в рамках ВП НОМЕР_1.
Стосовно боржника винесено:
-постанову про накладення штрафу від 09.08.2023 відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 22.07.2023;
-постанову про накладення штрафу від 25.08.2023відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 12.08.2023;
-постанову про накладення штрафу від 25.08.2023 відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від16.08.2023;
-постанову про накладення штрафу від 15.11.2023 відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 08.11.2023;
-постанову про накладення штрафу від 25.12.2023 відповідно до складеного Акту державного виконавця про невиконання рішення суду від 23.12.2023.
Невиконання боржником рішення суду носить триваючий та неодноразовий характер, останнім не надано доказів (документів), які підтверджують наявність поважність причин відповідного невиконання.
Доводи боржника викладені в скарзі фактично свідчать про її незгоду з рішенням
Солом?янського районного суду міста Києва від 02.12.2021 у справі №760/15147/20, яке набрало законної сили та підлягає обов?язковому виконанню.
Тобто державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень і при винесені постанови порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» ним не було допущено.
Оскільки з матеріалів справи вбачається невиконання боржником рішення суду, а також факти реагування державним виконавцем на такі порушення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд проиходить до висновку про законність оскаржуваної постанови державного виконавця.
Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, № 14077/05, від 10.12.2009).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. У свою чергу, ч. 1 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» встановлювала, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.І ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 1 ч. 2 ст. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частинами 1, 2, 6, 7 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Таким чином, скарга скаржника на бездіяльність виконавця не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому дана скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України - якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відтак у суду відсутні підстави вважати, що оскаржуваною постановою державного виконавця було порушено права ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 18, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 451 ЦПК України,
У задоволенні скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А.Усатова