Справа № 755/6972/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Марфіна Н.В.
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА від 22.04.2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної постанови є неправомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 22 квітня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції рядовим поліції Юрченко А. О. винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №4560306 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Виходячи зі змісту вкзааної постанови, 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 з червоними покажчиками повороту, чим порушив вимоги ДСТУ 3649:2010, п. 6.1.5, чим порушив вимоги пункту 31.4 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 121 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки постанова винесена уповноваженої особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту .
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право без складення відповідного протоколу виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення правил дорожнього руху на місці вчинення такого правопорушення.
Правила дорожнього руху (далі - ПДР) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП у зв'язку із порушенням пункту 31.4 ПДР.
Так, частиною першою статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, підпункт «а» пункту 31.4.3 ПДР забороняє експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Як зазначалося, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивач керував транспортним засобом з червоними покажчиками повороту, чим порушив вимоги пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010.
Так, вказаним пунктом 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 визначений «автожовтий» колір покажчиків повороту.
Відтак, у розумінні підпункту «а» пункту 31.4.3 ПДР та пункту 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 заборонено здійснення експлуатації транспортних засобів, що мають колір покажчиків повороту відмінний від «автожовтого».
Як вірно встановив суд першої інстанції, із матеріалів справи, у тому числі і з надано відповідачем відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського, вбачається, що позивач здійснював керування транспортним засобом що має колір покажчиків повороту відмінний від «автожовтого», а саме червоного кольору, що не відповідає викладеним вище вимогам чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що обставина реєстрації, сертифікації транспортного засобу не спростовує можливості його експлуатації із порушенням встановлених законом вимог до кольору покажчиків повороту. Відсутність документів про переобладнання такого транспортного засобу також не звільняє особу від відповідальності за вказане порушення. Визначення кольору покажчика повороту здійснюється візуально, а не згідно документів на транспортний засіб щодо його технічних характеристик та заводських установок. Наявність дискреції поліцейського у визначенні тяжкості порушення, його характеру й умислу порушника також не є обставиною, яка звільняє її від відповідальності. За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника.
Відтак, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови. Натомість позивач не надав доказів, які б достовірно свідчили про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23.07.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку