Справа № 620/11858/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Скалозуб Ю.О.
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , прийняте згідно із протоколом №21/в від 26.07.2024;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 1/3 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 (Постанова № 168) на доньку ОСОБА_2 .
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , яка є донькою загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , однак народилась після смерті останнього, є протиправною, оскільки малолітня ОСОБА_2 , у розумінні норм Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі батька під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Вказав, що законодавцем станом на 26.07.2024 не було передбачено право на отримання допомоги дітьми, які зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, то підстав для призначення допомоги позивачу не було. Наголосив на тому, що допомога вже призначена позивачу, як дружині загиблого військовослужбовця згідно протоколу №21/168 від 09.02.2024.
Решта учасників справи не подали відзивів або письмових
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старший солдат військової служби за призивом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №241, витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11.12.2023 №5117, копією свідоцтва про смерть.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була дружиною загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 30.03.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_2 , яка є донькою загиблого під час захисту Батьківщини старшого солдата ОСОБА_5 , та, відповідно до довідки від 21.03.2024 №1/1172 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги для дітей, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради №95 від 15.03.2024 має право на пільги, встановлені для сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту».
ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідними документами про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
26.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 сформований висновок №5/5416с, відповідно до якого ОСОБА_2 не має права на одержання рівними частинами зазначеної грошової допомоги.
Вказаний висновок разом із відповідними документами направлений директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 №21/в у призначенні частки одноразової грошової допомоги на доньку ОСОБА_2 , відмовлено.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2024 №21/168 призначена одноразова грошова допомога дружині загиблого військовослужбовця - ОСОБА_1 .
Згідно із витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.05.2024 №91/168 призначена одноразова грошова допомога дочці загиблого військовослужбовця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позивач не погоджується із відмовою в призначенні частини допомоги її дочці ОСОБА_2 , що народилася після загибелі ОСОБА_5 , а тому звернулась до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 19.03.2024 про призначення одноразової грошової допомоги доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , така допомога була вже призначена їй, як дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_5 . У зв'язку із цим, не виконується обов'язкова умова для призначення допомоги народженої після загибелі ОСОБА_5 дитини - ОСОБА_2 , а саме - одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами 1, 8, 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168.
Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Статтею 2 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої, другої статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції статті 16-1, чинній на момент звернення позивача із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).
Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті є дискримінаційним.
На сьогодні статус ненародженої дитини як суб'єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і у правовідносинах, пов'язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
Висновок про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
Дитина загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Суд звертає увагу на те, що за своєю сутністю одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, тобто спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), відтак виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Вказані висновки суду відповідають Правовій позиції Верховного Суду, висловлені у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23.
Військовослужбовець ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби по захисту Батьківщини, у зв'язку з чим із вказаної дати члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168.
Народжена після смерті ОСОБА_5 його донька ОСОБА_2 також має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168.
Апеляційний суд також зауважує, що 29.03.2024 набрав чинності Закон України від 09 грудня 2023 року № 3515-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", яким внесені зміни до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Отже, станом на час прийняття оскаржуваного рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , оформленого протоколом №21/в від 26.07.2024, Закон № 3515-IX набрав чинності.
Посилання відповідача в якості підстави для прийняття вказаного рішення на пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX колегія суддів розцінює критично.
Відповідач з яким погодився суд першої інстанції вказує, що законодавець у пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX передбачив умову застосування цих змін до правовідносин, що виникли раніше, а саме якщо допомога не призначалася жодній особі, яка має на її отримання право.
Так, рішеннями комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.02.2024 №21/168 та від 03.05.2024 №91/168 призначена одноразова грошова допомога дружині загиблого військовослужбовця - ОСОБА_1 , та дочці загиблого військовослужбовця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Разом з цим, апеляційний суд враховує положення абзацу 3 частини першої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який передбачає, що особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Також суд звертає увагу на положення частини дев'ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Відтак, існує суперечність між положеннями пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX та абзацу 3 частини першої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду, у тому числі на висновки рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", у даному випадку необхідно застосувати найбільш сприятливу для позивача норму права, якою у даному випадку є абзацу 3 частини першої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
До того ж, застосування положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3515-IX у аналогічних ситуаціях фактично надає особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, шляхом реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, до народження дитини військовослужбовця, яка не народилась на момент смерті, позбавити таку дитину права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на наведену норму Закону № 3515-IX.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2025 у справі № 280/2822/23 наголосив на тому, що дитина військовослужбовця, яка народилась після загибелі батька військовослужбовця та зачата за життя загиблої (померлої) особи, має право на отримання одноразової грошової допомоги і не повинна нести тягар неможливості перерозподілу цієї допомоги уповноваженим органом або наявності спору щодо перерозподілу цих коштів або повернення неправомірно отриманих коштів з інших осіб. З огляду на положення Конституції України та правових норм, наведених вище, Держава повинна гарантувати виплату одноразової грошової допомоги особам, які мають на неї право.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд вважає, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлено протоколом від 26.07.2024 №21/в, протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на доньці загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 .
Обираючи спосіб захисту порушеного права, Верховний Суд у згаданій вище постанові від 08.07.2025 у справі № 280/2822/23 вказав, що питання зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення дитині загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги є передчасним, оскільки цю допомогу вже було розподілено між іншими особами. Натомість належним способом захисту права позивачки є зобов'язання відповідачів повторно розглянути заяву позивача як законного представника доньки загиблого, виходячи із наявності у неї права на отримання цієї одноразової грошової допомоги.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат нею не понесено, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом №21/в від 26.07.2024 у частині відмови в призначенні ОСОБА_2 частки одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, на доньку загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , з урахуванням висновків цієї постанови.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку