Справа № 758/5952/25
26 вересня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корнійчук Марини Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 758/5952/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корнійчук Марини В'ячеславівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4А-559 від 01.11.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
В провадженні судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. перебувала адміністративна справа № 758/5952/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корнійчук Марини В'ячеславівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4А-559 від 01.11.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.08.2025 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корнійчук Марини В'ячеславівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4А-559 від 01.11.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У вересні 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корнійчук М.В. на адресу Подільського районного суду м. Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що при винесені судового рішення не було вирішено питання про стягнення судових витрат, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 816 грн 80 коп. та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Вивчивши матеріали справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено обставини сплати ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 816 грн 80 коп. за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4А-559 від 01.11.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (квитанція № 7032-7920-0611-4657 від 24.04.2025 та квитанцією № 1064-9590-6597-5713 від 24.04.2025).
Судовий збір у розмірі 1 816 грн 80 коп. зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою, яка знаходиться у матеріалах справи.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути сплачений судовий збір, відповідно до ст.7 ЗУ «Про судовий збір».
Щодо заявленої вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вбачається, що для того, щоб встановити, чи скористалась особа своїм правом на професійну правничу допомогу, наявність у неї у зв'язку з цим судових витрат та їх розмір, сторона має надати відповідні докази в установленому законом порядку.
У даній справі такі докази подані разом з заявою про ухвалення додаткового рішення. Про орієнтовний розмір сторона позивача зазначила у позовній заяві.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду було надано копії: договору про надання правничої допомоги від 11.04.2025 № 04-25; акту приймання-передачі наданих послуг від 24.04.2025 № 2 за договором про надання правничої допомоги від 11.04.2025 № 04-25; рахунку-фактури від 17.04.2025 № 2.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Дійсно, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи, що позов задоволено повністю, підстави та предмет позову; застосовуючи при цьому принцип пропорційності при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3 000 грн, що відповідає критерію реальності, розумності та співмірності, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, у зв'язку з чим вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, а заяву представника позивача задовольнити частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Корнійчук Марини Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі № 758/5952/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корнійчук Марини В'ячеславівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4А-559 від 01.11.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі № 758/5952/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Корнійчук Марини В'ячеславівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4А-559 від 01.11.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять)грн 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ