01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Епель О.В.
29 вересня 2025 року Справа № 320/38154/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві)
про скасування постанови про накладення штрафу,
Історія справи.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві) (далі - Відповідач), в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу від 30.07.2024 №096396.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перевірки, у водія була відсутня товарно-транспортна накладна, а докази того, що додані до позовної заяви копія накладної-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів від 10.06.2024 та подорожній лист вантажного автомобіля з 10.06.2024 по 12.06.2024 були наявні у водія під час перевірки - відсутні.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Апелянт зазначає, що у водія під час перевірки були наявні копії накладної - вимоги на відпуск / внутрішнє переміщення матеріалів від 10.06.2024 року та подорожнього листа вантажного автомобіля з 10.06.2024 року по 12.06.2024 року. Позивач наголосив, що водій не є уповноваженою особою НЕК «Укренерго» на надання пояснень від імені підприємства, підписання та отримання будь-яких документів, натомість пояснення надані були уповноваженим представником НЕК «Укренерго» під час розгляду справи про порушення законодавства в сфері автомобільного транспорту.
Також Апелянт зазначив, що судом безпідставно не взято до уваги надані ним копії накладної - вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів від 10.06.2024 року та подорожнього листа вантажного автомобіля з 10.06.2024 року по 12.06.2024 року.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 та 14.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у її задоволенні відмовити, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, та зазначаючи доводи на підтвердження правильності його правової позиції.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.06.2024 уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 10.06.2024 №013237 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
10.06.2024 співробітниками Укртрансбезпеки зупинено транспортний засіб марки ТК номерний знак « НОМЕР_1 », який використовувався Позивачем під час здійснення перевезення вантажу.
При здійсненні перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено, що на момент перевірки відсутня товарно-транспортна накладна або інший передбачений законодавством документ на вантаж. Перевізник не забезпечив водія необхідними документами.
У зв'язку із наведеним складено акт від 10.06.2024 №АРО15277.
На підставі даного акту в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 30.07.2024 №096396 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Вважаючи винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві постанову від 30.07.2024 №096396 про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, ПАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення на Позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність на момент перевірки документу, передбаченого положеннями статті 48 цього Закону - товарно-транспортної накладної.
Законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) яким установлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту і норми якого набрали чинності 11 травня 2001 року, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
У статті 1 Закону №2344-III (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) наведено визначення основних термінів, а саме: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів- перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом; реєстр товарно-транспортних накладних - спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України. Держателем реєстру товарно-транспортних накладних є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, який забезпечує його ведення та функціонування.
Систему органів державного регулювання та контролю визначено статтею 6 Закону №2344-III, відповідно до приписів частини сімнадцятої якої, Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцять перша статті 6 Закону №2344-III).
Також 07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв'язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб'єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов'язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.
Надалі Міністерством транспорту та зв'язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07 червня 2010 року №340 (далі - Положення №340).
За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340), вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).
За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 07 червня 2010 року №340, передбачено, що пункт 6.1. Положення №340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.
Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.
На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій .
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Вимоги до товарно-транспортної накладної та її обов'язкові реквізити також установлені цією нормою, зокрема, частиною третьою статті 48 Закону №2344-III.
Відповідно до частини третьої статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Також, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила перевезень вантажів, Правила № 363).
Пунктом 11.1. розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» цих Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронні довірчі послуги». Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів).
За приписами частин сьомої, восьмої статті 53 Закону №2344-III у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи. Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена Розділом V Закону №2344-III. Зокрема, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта колегія суддів зазначає, що положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Таким чином, саме у випадку відсутності товаро-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Водночас, зміст та форма товаро-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.
Як вбачається з матеріалів справи водій ПАТ «НЕК «Укренерго» - Митко І., здійснюючи вантажні перевезення на автомобілі марки «ТК», номерний знак « НОМЕР_1 », не мав товарно-транспортну накладну або інший передбачений законодавством документ.
Вказана обставина, в силу приписів статті 48 Закону №2344-III, стала обґрунтованою підставою для застосування до перевізника адміністративно-господарської санкції, установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Колегія суддів звертає увагу, що з Акту від 10.06.2024 №АРО15277 вбачається, що у графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено: «водій з актом ознайомлений, від підпису відмовився», тобто водій ПАТ «НЕК «Укренерго», будучи ознайомленим із складеним актом, не скористався своїм правом на надання заперечень або пояснень, зокрема щодо наявності у нього копій накладної-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів від 10.06.2024 року та подорожнього листа вантажного автомобіля з 10.06.2024 року по 12.06.2024 року, що спростовує доводи Апелянта про наявність у останнього зазначених документів.
Враховуючи викладені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на відсутність у водія ПАТ «НЕК «Укренерго» під час вантажних перевезень товарно-транспортної накладної, обов'язок наявності якої встановлено статтею 48 Закону №2344-III, оспорювана у цій справі постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 29 вересня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
О.В. Карпушова