Справа № 320/4584/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Горобцова Я.В.
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі за адміністративним позовом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин від 21.10.2021 №10-16.1.17-11/145.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що за приписами Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» від 07.04.2015 № 287-VIII (Закон № 287-VIII) саме до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено належне облаштування місць захоронення побічних продуктів тваринного походження, у той час як до повноважень місцевих державних адміністрацій належить організація заходів щодо забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ побічних продуктів тваринного походження.
Відповідач зауважив, що суд першої інстанції помилково замість вказаних положень Закону № 287-VIII застосував норми Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 № 232 (Правила № 232), які суперечать наведеним нормам Закону № 287-VIII.
Учасники справи не подали відзивів на апеляційну скаргу відповідача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання розпорядження Головного державного інспектора ветеринарної служби України від 05.10.2021 №77, з метою недопущення поширення захворювання тварин на сибірку, наказом в.о. заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області від 06.10.2021 №3737-ОД керівникам відділів Головного управління Держпродспоживелужби у Київській області, під персональну відповідальність наказано провести перевірку існуючих місць захоронення тварин на предмет відповідності Правилам № 232, у разі виявлення порушень вжити відповідальних заходів реагування.
Листом вх.№10-16.1.17/198п-21 від 11.10.2021 Баришивському селищному голові було повідомлено про здійснення контролю за виконання заходів з профілактики сибірки та запропоновано направити представника Баришівської селищної ради для проведення комісійної перевірки існуючих місць захоронення на території Баришівської територіальної громади, та отримано відповідь від 11.10.2021 №1958/03-14 (додаються до відзиву).
20.10.2021 за наслідками проведеного епізоотичного обстеження комісією у складі в.о. начальника Баришівського відділу Головного Управління Держпродспоживслужби у Київській області, начальника Баришівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, завідувача протиепізоотичним відділом лікаря ветеринарної медицини-епізоотолога Баришівської районної державної лікарні ветеринарної служби; у присутності заступника Баришівської селищного голови, складений акт /епізоотичного обстеження худобомогильника у с. Корніївка Броварського району, в якому зафіксовані порушення п.п. 4.4 п. 4 Правил №232 та ст. 3 абз. 2 Закону України «Про ветеринарну медицину», зокрема: територія худобомогильника неогороджена суцільним парканом, відсутній рів, яким окопано худобомогильпик з внутрішнього боку паркану по всьому периметру, глибиною 0,8-1,4 м та шириною не меньше 1.5 м, з насипом валу з вийнятого ґрунту, в'їзд на територію об'єкта не обладнаний, не встановлено попереджувальні таблички з 4-х сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка».
Приписом Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 21.10.2021 №10-16.01.17-11/145 приписано позивачу в строк до 21.11.2021 усунити виявлені порушення, а саме: огородити територію худобомогильника суцільним парканом, викопати рів та встановити попереджувальні таблички з 4-х сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка».
Не погоджуючись із вказаним рішення, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що дія Правил №232 розповсюджується на місцеві органи виконавчої влади та суб'єктів господарювання, а не на органи місцевого самоврядування, до кола яких відноситься позивач, а тому відповідач не мав права здійснювати перевірку Баришівської селищної ради на предмет відповідності худобомогильника Правилам №232, що, на думку суду, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Крім того, тпозивач не є оператором ринку, а тому відповідачем протиправно застосовано щодо позивача вимоги Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин» та Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною».
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За змістом вказаного акту від 20.10.2021 та оскаржуваного припису виявивши недоліки в організації та облаштуванні худобомогильника у с. Корніївка Броварського району, в якому зафіксовані порушення п.п. 4.4 п. 4 Правил №232 та абз. 2 ст. 3 Закону України «Про ветеринарну медицину».
Разом з цим, як вірно вказав суд першої інстанції та зауважив відповідач у апеляційній скарзі у відповідності до абз. 2 Правил №232 ці Правила поширюються на місцеві органи виконавчої влади, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що займаються утриманням, розведенням, обігом тварин та переробкою сировини тваринного походження.
При цьому, на позивача як орган місцевого самоврядування не поширюються вимоги Правил №232, що свідчить про безпідставність висновків акту про недотримання позивачем вимог Правил №232 та вказаного припису у частині зобов'язання позивача усунути виявлені порушення Правил №232.
Відповідно до абзаців 2, статті 3 Закону України «Про ветеринарну медицину» серед основних завдань держави в галузі ветеринарної медицини визначені зменшення або усунення ризиків виникнення зоонозів та захворювання населення, а також охорона території України від проникнення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон.
У контексті наведених висновків щодо незастосування до позивача вимог Правил №232 колегія суддів зауважує й про помилковість висновку відповідача про порушення позивачем абз. 2 ст. 3 Закону України «Про ветеринарну медицину», адже позивач не уособлює державу для цілей дотримання вимог Правил №232.
До того ж, відповідач не навів обґрунтувань того, що відсутність попереджувальних табличок з 4-х сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка» є порушенням саме абз. 2 ст. 3 Закону України «Про ветеринарну медицину».
Також апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Організаційні та правові засади діяльності фізичних та юридичних осіб, пов'язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, переробкою, утилізацією, видаленням побічних продуктів тваринного походження, не призначених або визнаних непридатними для споживання людиною, продуктів оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною визначає Закон № 287-VIII.
Стаття 1 Закону № 287-VIII визначає:
- видалення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, - здійснення операцій (спалення, захоронення або інші методи, дозволені законодавством), що не призводять до утилізації побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною (пункт 1);
- побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною (далі - побічні продукти тваринного походження), - туша або частини туш забитих, загиблих тварин, сировина та продукти тваринного походження, що не призначені або визнані непридатними для споживання людиною (пункт 13).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 287-VIII поводження з побічними продуктами тваринного походження регулюється цим Законом, Законом України "Про ветеринарну медицину", іншими нормативно-правовими актами України.
Стаття 8 Закону № 287-VIII визначає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження належить:
1) організація розроблення та забезпечення виконання регіональних і місцевих програм поводження з побічними продуктами тваринного походження;
2) організація заходів щодо забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ побічних продуктів тваринного походження;
3) здійснення інших повноважень, передбачених законом.
У статті 9 Закону № 287-VIII закріплені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження.
Так, органи місцевого самоврядування у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження забезпечують:
1) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з побічними продуктами тваринного походження та здійснення контролю за їх виконанням;
2) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ побічних продуктів тваринного походження;
3) належне облаштування місць захоронення побічних продуктів тваринного походження;
4) здійснення інших повноважень, передбачених законом.
Проаналізувавши наведені положення Закону № 287-VIII, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що на позивача поширюються вимоги цього Закону, а не Правил №232.
Водночас, такі доводи відповідача суперечать його ж позиції, яка відображена у акті від 20.10.2021 та оскаржуваному приписі, у яких взагалі не йде мова про недотримання позивачем вимог Закону № 287-VIII. Тобто, в апеляційній скарзі відповідач фактично підтверджує протиправність оскаржуваного припису.
Так, в акті від 20.10.2021 та оскаржуваному приписі вказано про недотримання позивачем вимог Правил №232, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з мотивів того, що на позивача не поширюються вимог Правил №232. А відповідач, у свою чергу, також обґрунтовує незаконність рішення суду першої інстанції та правомірність припису тим, що на позивача не поширюються вимоги Правил №232.
Наведена констатація відповідачем в акті від 20.10.2021 та оскаржуваному приписі фактів виявлених порушень свідчить про необґрунтованість висновків перевірки та протиправність прийнятого на їх підставі припису.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги. При цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку