печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7761/21-ц
пр. 2-1942/24
24 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Підпалого В.В., при секретарі Кирилюк Н.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанас», про захист прав споживачів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанас», про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для звернення до суду із даним позовом є те, що із позивача вимагають повернення грошей за послуги, яких він не отримував, не давав згоду на їх надання та не укладав договорів із відповідачами. Так, позивач вказує, що у липні 2019 року він знайшов вакансію та зв'язався із потенційним роботодавцем. Однак, шляхом обману для начебто реєстрації трудових відносин, зазначена особа заволоділа персональними даними позивача. Через деякий час, перевіривши свою кредитну історію через сайт Українського бюро кредитних історій, позивач виявив, що невідома йому особа, скориставшись його персональними даними, створила облікові записи на сервісах фінансових організацій і оформила два кредитні договори: № 0661724746/1 від 22.07.2019 року із ТОВ «Інфінанс» на суму 1400,00 грн., та № 10000776757 від 23.07.2019 року із ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» на суму 2000,00 грн. Позивач вказує, що ані 22.07.2019 р., ані 23.07.2019 р. він не подавав заявок на онлайн кредити, не мав волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримував коштів від відповідачів. Жодних повідомлень щодо оформлених кредитних документів на телефон позивача та на його електронну пошту не надходило. Звернувшись та повідомивши відповідачів про незаконні дії інших осіб щодо укладення спірних договорів, відповідач ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» повідомив позивача про відсутність підстав для визнання недійсним договору, а відповідач ТОВ «Інфінас» відповіді на звернення позивача не надав взагалі. Посилаючись на викладене, а також з огляду на відсутність волевиявлення позивача на укладення спірних договорів та не отримання від відповідачів коштів за цими договорами, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та просить визнати дії відповідача такими, що вчинені із застосуванням нечесної підприємницької практики.
Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
22 грудня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив з приводу задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Статтями 15, 16 ЦК України, та ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо придбання продукції. Наведене свідчить, що правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються стадії придбання чи реалізації продукції, а, отже, не впливають на економічну поведінку позивачів як споживачів продукції.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
Позивач в обґрунтування зазначеної позовної вимоги зазначає, що відповідачем порушені його права у вигляді втручання в його життя через оформлений на його ім'я кредитного договору.
Разом з тим, позивач зазначає, що кредитний договір був укладений в результаті незаконних дій невідомих осіб, які заволоділи його персональними даними.
Будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачем незаконних дій з метою укладення правочину позивачем суду не надано, як і не зазначено про це в позові.
Крім того, доказів того, що протягом тривалого часу позивач піддавався різним незаконним діям зі сторони відповідача, позивачем суду надано також не було.
Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що обґрунтування позовних вимог про визнання дій відповідача вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують його права, як споживача, належними доказами не доведено, судом не встановлено в ході розгляду справи ознаки нечесної підприємницької практики відповідача, а відтак в задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 202, 203, 270, 215, 638, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про захист персональних даних», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанас», про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Підпалий