Справа № 580/10396/24 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 232730025377 від 31.07.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 14.02.1989 по 01.01.1990, з 05.04.1995 по 20.01.2004, періоди роботи на території РФ з 21.02.2005 по 11.03.2009, з 03.05.2011 по 13.07.2011, з 14.07.2011 по 12.03.2012, з 26.03.2012 по 06.02.2013, з 05.03.2013 по 29.01.2014, з 27.02.2014 по 15.01.2015, з 03.03.2015 по 31.10.2015 та призначити пенсію за віком відповідно ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 23.07.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що має право на призначення дострокової пенсії за віком як учасник бойових дій у зв'язку з наявністю відповідного страхового стажу та досягненням відповідного віку.
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, однак відповідач рішенням від 31.07.2024 № 232730025377 відмовив позивачу в такому призначенні, не зарахувавши до страхового стажу спірні періоди роботи.
Не погоджуючись з відмовою в перерахунку пенсії зазначає, що основним документом є трудова книжка. У спірні періоди роботи позивача записи в трудових книжках та доданих документах жодних виправлень, закреслень тощо, не мають. У них наявні підписи посадових осіб та відтиски печатки, тому сумнівів у їх достовірності не викликають.
Також зазначив, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на період роботи позивача в РФ. Тому, вважає, що відповідач не мав підстав для відмови у призначені позивачу пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.07.2024 № 232730025377 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.09.1981, а саме: з 14.02.1989 по 01.01.1990, з 05.04.1995 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.01.2004 по 20.01.2004; періоди роботи на території Російської Федерації з 21.02.2005 по 11.03.2009, з 03.05.2011 по 13.07.2011, з 14.07.2011 по 12.03.2012, з 26.03.2012 по 06.02.2013, з 05.03.2013 по 29.01.2014, з 27.02.2014 по 15.01.2015, з 03.03.2015 по 31.10.2015, та призначити дострокову пенсію за віком відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.07.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року та від 10 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 17.09.1998.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 12.06.2024 № 1673/2024 позивач у період з 05.04.2023 по 01.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 22.09.2023 позивач має статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 04.09.1981 позивач, зокрема, у спірні періоди:
з 14.02.1989 по 01.01.1990 навчався в об'єднаному навчальному комбінаті м. Дніпропетровськ (записи №№ 10-12);
з 05.04.1995 по 20.01.2004 працював водієм МП «Тріада», яке реорганізовано в ТОВ «Квіт-плюс» (записи №№ 19, 20);
з 21.02.2005 по 11.03.2009, з 03.05.2011 по 13.07.2011, з 14.07.2011 по 12.03.2012, з 26.03.2012 по 06.02.2013, з 05.03.2013 по 29.01.2014, з 27.02.2014 по 15.01.2015, з 03.03.2015 по 31.10.2015 працював на території Російської Федерації (записи №№ 21-24, 27-38).
Відповідно до свідоцтва об'єднаного навчально-курсового комбінату Укрмонолітспецбуд від 28.06.1989 № 142 позивач закінчив з відривом із виробництва курси монтажників стальних та залізобетонних конструкцій - бетонщиків. Час навчання з 20.02.1989 по 28.06.1989.
Згідно з довідкою Головного управління статистики у Черкаській області від 08.08.2024 № 03.2-15/1179-24 станом на 08.08.2024 з ЄДРПОУ вилучено товариство з обмеженою відповідальністю «Квіт-плюс» (ідентифікаційний код - 14179824; дата державної реєстрації припинення - 02.07.2013, № запису - 10261110006004222). Попередня назва юридичної особи - мале підприємство «Клуб східних мистецтв «Тріада».
Відповідно до свідоцтва Федеральної податкової служби серії 86 № 002243153 про постановку на облік фізичної особи у податковому органі позивачу з 06.06.2011 присвоєно податковий номер.
Згідно із відомостями Форми РС-право від 05.08.2024 стаж для розрахунку права позивача становить 20 років 2 місяці 27 днів.
У липні 2024 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло заяву позивача та 31.07.2024 прийняло рішення № 232730025377 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України № 1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У спірному рішенням відповідач зазначив, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 04.09.1981, а саме:
період роботи з 14.02.1989 по 01.01.1990, оскільки за період навчання з 14.02.1989 в учбовому комбінаті необхідно надати копію диплому (посвідчення, свідоцтва) про здобуття відповідної освіти або уточнюючу довідку з місця роботи яка підтвердить період навчання та початок роботи на підприємстві;
період роботи з 05.04.1995 по 20.01.2004, оскільки назва підприємства, що приймало на роботу не співпадає з назвою на печатці на записі про звільнення. Дані про реорганізацію, що внесені в трудовій книжці, не прийнято до уваги, оскільки оформлені неналежним чином, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, тому цей стаж зараховано частково з 1999 згідно сплати внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5);
період роботи на території Російської Федерації з 21.02.2005 по 11.03.2009, з 03.05.2011 по 13.07.2011, з 14.07.2011 по 12.03.2012, з 26.03.2012 по 06.02.2013, 05.03.2013 по 29.01.2014, з 27.02.2014 по 15.01.2015, з 03.03.2015 по 31.10.2015, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 припинила свою дію з 01.01.2023, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території держав-учасниць Співдружності (у тому числі Російської Федерації), призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991.
Таке рішення територіального органу Пенсійного фонду позивач вважає протиправним, тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Так, колегія суддів акцентує увагу на тому, що доводи апелянта зводяться лише до незгоди із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території російської федерації з 21.02.2005 по 11.03.2009, з 03.05.2011 по 13.07.2011, з 14.07.2011 по 12.03.2012, з 26.03.2012 по 06.02.2013, 05.03.2013 по 29.01.2014, з 27.02.2014 по 15.01.2015, з 03.03.2015 по 31.10.2015, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року припинила свою дію з 01.01.2023.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 57 Закону № 1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також «...», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, «...», - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності ОСОБА_1 у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації з 21.02.2005 по 11.03.2009, з 03.05.2011 по 13.07.2011, з 14.07.2011 по 12.03.2012, з 26.03.2012 по 06.02.2013, з 05.03.2013 по 29.01.2014, з 27.02.2014 по 15.01.2015, з 03.03.2015 по 31.10.2015.
Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Судова колегія враховує, що за змістом апеляційної скарги відповідач розширює підстави відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача, покликаючись на законодавство Російської Федерації та обов'язок підтверджувати стаж на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, наведені мотиви за змістом спірної відмови від 31.07.2024 № 232730025377 - відсутні (а.с.16).
У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Суд також зауважує, що за змістом апеляційної скарги відсутні інші доводи відповідача, зокрема щодо зобов'язання прийняти рішення про призначення позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV як учаснику бойових дій.
Поряд з цим, частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан