Справа № 620/13693/24 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірним не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області до страхового стажу ОСОБА_1 періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, навчання з 01.09.1993 по 27.06.1998;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 14.03.2024 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 30.11.1990 по 02.11.1992, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, з 01.09.1993 по 27.06.1998 внаслідок чого перерахувати розмір пенсії з 14.03.2024 та виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, навчання з 01.09.1993 по 14.06.1998;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 14.03.2024 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 30.11.1990 по 02.11.1992, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, з 01.09.1993 по 14.06.1998 внаслідок чого перерахувати розмір пенсії з 14.03.2024 та виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 14.03.2024 отримує пенсію по 3 групі інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з розрахунком пенсії від 22.05.2024 страховий стаж ОСОБА_1 до 01.01.2004 становить 5 місяців та 5 днів (а.с. 6).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що при призначенні пенсії йому не зараховано періоди служби в лавах Збройних Сил з 30.11.1990 по 02.11.1992, роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997 та навчання з 01.09.1993 по 27.06.1998 у Вінницькому торгівельно-економічному інституті.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 05.08.2024 №11531-11018/с-02/8-2500/24 на звернення позивача повідомило останнього про те, що рішення про призначення пенсії по інвалідності відповідно до заяви позивача від 12.04.2024 приймалося за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами іншої області (а.с. 5).
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 22.08.2024 №12406-11898/С-02/8-2500/24 на звернення позивача повідомило про те, що рішення про призначення пенсії по 3 групі інвалідності відповідно до заяви від 12.04.2024 приймалося за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Тернопільській областях. В травні 2024 року після надходження відомостей про страховий стаж за перший квартал 2024 року автоматично проведено перерахунок пенсії "допризначення" пенсії з 14.03.2024 з урахуванням страхового стажу та заробітної плати по 31.03.2024, загальний розмір пенсії з 14.03.2024 становить 2947,22 грн. (а.с. 10-11).
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування страхового стажу неправомірними, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, мотивував своє рішення тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу останнього періодів роботи з 15.08.1990 по 30.11.1990, з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та дипломі.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі. Також, наголосив, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області лише було прийнято документи та здійснено розгляд звернення позивача, розгляд заяви про призначення пенсії та відповідне рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Звернув увагу суду на те, що трудова книжка позивача заповнена тільки на українській мові (дата заповнення 15.08.1990), загальні відомості та записи № 1-2 про роботу в Барвінківській ВШ з 15.08.1990 по 30.11.1990 завірені печаткою відділу освіти Малинської районної державної адміністрації Житомирської області (з тризубом України). Крім того записи про роботу з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997 обірвані (текст збережений частково на 22 сторінці, сторінки з 23-26 відсутні, на 27 сторінці підстава дописана), у військовому квитку НОМЕР_1 від 30.11.1990 не прослідковується чіткий відтиск печатки, в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також:
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом першої інстанції позивач, згідно з копією військового квитка від 30.11.1990 серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 30.11.1990 по 02.11.1992 (а.с. 21).
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що у військовому квитку серія НОМЕР_1 від 30.11.1990 не прослідковується чіткий відтиск печатки якою завірена титульна сторінка та запис про період проходження військової служби, дата призову на військову службу дописана.
Також, апелянт наголосив, що трудова книжка позивача заповнена тільки на українській мові (дата заповнення 15.08.1990), однак загальні відомості та записи № 1-2 про роботу в Барвінківській ВШ з 15.08.1990 по 30.11.1990 завірені печаткою відділу освіти Малинської районної державної адміністрації Житомирської області (з тризубом України). В подальшому за записами трудової книжки, позивач працював з 05.04.1993 по 01.07.1993, з 04.10.1993 по 30.05.1995, з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997, однак рік створення наказу про прийом на роботу з 04.10.1993 наведений, що не оговорено. Крім того, записи про роботу з 01.06.1995 по 12.03.1997 та з 11.09.1997 по 08.12.1997 обірвані (текст збережений частково на 22 сторінці, сторінки з 23-26 відсутні, на 27 сторінці підстава дописана).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 сформував правову позицію, відповідно до якої, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, заповнення роботодавцем трудової книжки позивача від 15.08.1990 виключно на українській мові, завірення записів №1 та №2 печаткою відділу освіти Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, а також наведення дати наказу не може слугувати підставою для неврахування відповідного страхового стажу під час призначення пенсії, як і відсутність чіткого відбитку печатки у військовому квитку серія НОМЕР_1 від 30.11.1990.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що записи про роботу позивача з 01.06.1995 по 12.03.1997 відображені частково, зокрема текст збережений частково на 22 сторінці, сторінки з 23-26 відсутні, на 27 сторінці дописана підстава внесення запису, водночас неналежне оформлення роботодавцем трудової книжки позивача не може слугувати підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення/перерахунок пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, водночас в матеріалах справи відсутні докази останнього.
Щодо посилання апелянта на ту обставину, що позивачу не було зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1993 по 14.06.1988 у Вінницькому торговельно-економічному інституті згідно з дипломом НОМЕР_2 від 27.06.1998 у зв'язку з відсутністю підпису голови державної екзаменаційної комісії, колегія суддів зазначає таке.
Як зазначено вище, згідно з п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Відповідно до копії диплома спеціаліста №058748 від 27.06.1998 встановлено, що позивач відповідно до рішення державної екзаменаційної комісії від 14.06.1998 закінчив навчання за спеціальністю фінанси, та йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста - економіста (а.с. 20).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що диплом серія НОМЕР_2 від 27.06.1998 містить підписи уповноважених осіб та печатки, водночас у разі наявності сумнів в органах Пенсійного фонду України щодо достовірності зазначеного диплому, останні не позбавлені можливості звернутися до архівних установ з метою уточнення відповідної інформації.
Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на ту обставину, що рішення про призначення пенсії позивачу було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, не спростовують обставин звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з відповідними зверненнями в липні та серпні 2024 року.
Доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Мельничук В.П.