01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
29 вересня 2025 року Справа № 620/2013/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови відновити, починаючи з 01.01.2025, ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, що складає 68975,66 грн., без застосування понижуючих коефіцієнтів встановлених згідно статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059 - IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області здійснити, починаючи з 01.01.2025, ОСОБА_1 нарахування до виплати пенсії по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням підвищень (індексації) пенсії, доплати до пенсії, збільшення основного розміру пенсії на 25%, цільової грошової допомоги на прожиття та підвищення як особі із інвалідністю внаслідок війни, у розмірі визначеному Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №620/4045/24, що складає за підсумком суму 68975,66 грн, без застосування понижуючих коефіцієнтів встановлених згідно статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059 - IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та здійснити виплату без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 , встановленого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
При цьому суд відзначив, що Верховний Суд неодноразово констатував, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Відтак, суд дійшов висновку, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», є протиправним.
Разом з тим, суд зазначив, що обраний Позивачем спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах не можна вважати ефективним, а тому прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким змінити судове рішення та задовольнити позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови відновити, починаючи з 01.01.2025, ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, що складає 68975,66 грн., без застосування понижуючих коефіцієнтів встановлених згідно статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059 - IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області здійснити, починаючи з 01.01.2025, ОСОБА_1 нарахування до виплати пенсії по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням підвищень (індексації) пенсії, доплати до пенсії, збільшення основного розміру пенсії на 25%, цільової грошової допомоги на прожиття та підвищення як особі із інвалідністю внаслідок війни, у розмірі визначеному Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області з урахуванням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №620/4045/24, що складає за підсумком суму 68975,66 грн, без застосування понижуючих коефіцієнтів встановлених згідно статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059 - IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та здійснити виплату без обмеження максимального розміру з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування вимог скарги Позивач зазначає, що судом першої інстанції встановлено спосіб захисту, який не можна вважати ефективним. При цьому ОСОБА_1 посилається на обмеження його пенсії Відповідачем максимальним розміром. Також Позивач наполягає на тому, що суд неправомірно не задовольнив його позовні вимоги зокрема й щодо зобов'язання Відповідача здійснити, починаючи з 01.01.2025 саме нарахування та виплату пенсії у визначеному ГУ ПФУ в Чернігівській області розмірі, що складає 68975, 66 грн.
Окрім того, Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не розглянув аргументи позовної заяви з урахуванням оновленого змісту позовних вимог та послався у мотивувальної частини рішення на вимоги які фактично не були заявлені Позивачем у справі.
Також ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції не встановив яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та необґрунтовано зобов'язав Відповідача здійснити перерахунок пенсії не передбачений чинним законодавством.
Крім того, Позивач наполягає на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що станом на 01.01.2025 не було внесено будь яких змін до Закону №2262-XII інших правових актів, які передбачають здійснення перерахунку пенсій призначених/перерахованих до 31.12.2024 включно, тому відсутні правові підстави для здійснення з 01.01.2025 як перерахунку пенсії так і зменшення розміру пенсії призначеної до виплати, по відношенню до розміру згідно крайнього перерахунку здійсненого відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №620/4045/24 у розмірі, що залишається на час спірних правовідносин сталим та складає - 68975,66 грн.
З цих та інших підстав, на думку Позивача, оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить таке рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, стверджуючи про помилковість посилання Позивача на протиправність дій пенсійного органу, оскільки ГУ ПФУ в Чернігівській області діяло на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», який є чинним і неконституційним не визнавався.
В обґрунтування вимог скарги Відповідач також зазначає, що суд першої інстанції не проаналізував правові підстави прийняття і застосування ст. 46 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік», стверджує про можливість позбавлення особи своєї власності в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, зокрема в умовах воєнного стану в Україні з метою забезпечення справедливого балансу інтересів.
При цьому пенсійний орган посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23.
Разом з тим, Відповідач стверджує про правомірність виплати пенсії Позивача із застосуванням до суми перевищень коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених КМУ, оскільки Позивач не відноситься до осіб, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої в лютому 2024 року.
З цих та інших підстав, на думку Позивача, оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Відповідача у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням вимог апеляційної скарги Позивача, зазначаючи, зокрема, що доводи Відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та підстав позову, а також допустимих доказів правомірності дій ГУПФУ в Чернігівській області щодо здійснення починаючи з 01.01.2025 нарахування до виплати Позивачу пенсії по інвалідності із застосуванням понижуючих коефіцієнтів встановлених згідно статті 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059 - IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» не надано.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку у Відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, згідно розрахунків, наявних в матеріалах справи, розмір пенсії Позивача станом на 01.03.2024 складав 68975,66 грн, станом на 05.12.2024 - 68975,66 грн, а станом на 01.01.2025 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2205 обмежено максимальним розміром 33167,26 грн.
Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання пенсії у належному розмірі, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX ( далі - Закон №4059-IX).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо. Відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб врегульовані Законом № 2262-ХІІ.
Відповідно до преамбули Закону № 2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою, третьою статті 43 Закону № 2262-XII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
«Обчислення пенсії» особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ визначено розділом V (статті 43- 47) Закону № 2262-ХІІ, а «Виплата пенсій» та «Порядок перерахунку пенсій» - розділами VII (статті 52- 62) та VIII (статті 63- 66) Закону № 2262-ХІІ відповідно.
Разом з тим, статтею 46 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1, яка застосовується з 01 січня 2025 року, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону № 1058-IV.
Пунктом 2 цієї Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянтів, колегія суддів акцентує увагу на тому, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV.
Водночас, пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Отже, аналіз положень статей 8, 18 та 92 Конституції України у системному зв'язку з преамбулою Закону України № 2262-XII дозволяє зробити обґрунтований висновок про те, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-XII.
Разом з тим, положеннями статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 11 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
З огляду на вищезазначене, судова колегія приймає до уваги правові висновки Конституційного Суду України, викладені в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 згідно з якими, предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України про Державний бюджет України не має вищої юридичної сили щодо інших законів, зокрема й Закону № 2262-ХІІ, що, як вбачається з доводів апеляційної скарги Відповідача, ним не було враховано під час здійснення перерахунку пенсії Позивача з 01.01.2025 та застосування обмеження його пенсії згідно постанови КМУ № 1 від 03.01.2025.
Колегія суддів відзначає, що запровадження Законом № 4059-IX інакшого, додаткового правового регулювання спірних правовідносин, що охоплюються предметом регулювання Закону № 2262-ХІІ зумовило виникнення колізії положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali).
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 2262-ХІI, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis), про що обґрунтовано зазначає Позивач у відзиві на апеляційну скаргу Відповідача.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25, від 17 вересня 2025 року у справі № 240/1202/25 .
У зазначених справах касаційний суд також сформулював правову позицію, згідно якої застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно із статтею 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови № 1 призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України. Поширення дії Закону № 4059-IX та Постанови № 1 на пенсії, що призначені відповідно до Закону України № 2262-XII, є грубим порушенням норм Конституції України, зокрема статей 8, 19 та 92.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Відповідача щодо виплати Позивачу пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 Постанови № 1 є протиправним, оскільки такі дії не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що належним способам захисту порушених прав та інтересів Позивача, який також виключає неоднозначне тлумачення резолютивної частини рішення суду, є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії позивачу, встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести Позивачу з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що ГУ ПФУ в Чернігівській області, попри відсутність правових підстав (про що зазначає Позивач у апеляційній скарзі та встановлено судом), було проведено саме перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи перерахунком пенсії /т. 1 а.с. 33/ у зв'язку з чим і було нараховано та виплачено пенсію у зменшеному розмірі.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції щодо протиправності обмеження його пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне.
Так, Позивач стверджує, що на час подання позову згідно протоколу перерахунку пенсії, зазначеного вище, Відповідачем розмір пенсії призначений до виплати обмежений максимальним розміром.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , апеляційний суд приймає до уваги, що питання щодо обмеження максимальним розміром пенсій осіб, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово досліджувалось Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 Верховний Суд висловлював правові висновки з цього питання, за якими положення ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законами України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №848-VIII від 24.12.2015. Проте, зазначені положення в цілому визнано неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, згідно з п.2 резолютивної частини якого, зокрема, ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 нечинною є ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас, надаюи оцінку доводам Позивача з урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд зазначає, що з перерахунку пенсії ОСОБА_1 /т.1 а.с. 33/ вбачається, що обмеження пенсії максимальним розміром (не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) Відповідачем не застосовано. Розмір пенсії «з урахуванням максимального розміру пенсії» дорівнює підсумку пенсії (з надбавками). А зменшення розміру пенсії відбулося внаслідок протиправного застосування Відповідачем положень постанови КМУ №1 від 03.01.2025.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування йому пенсії з урахуванням підвищень (індексації) пенсії, доплати до пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття та підвищення як особі із інвалідністю внаслідок війни, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення прав Позивача в цій частині.
Водночас, надаючи оцінку доводам Позивача щодо нарахування та виплати збільшення основного розміру пенсії на 25% та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що Відповідач протиправно здійснив збільшення основного розміру пенсії Позивача на 25%без урахування індексації.
Згідно пункту 1 Постанови № 1381 розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13 і 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків.
Так, апеляційний суд встановив, що розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації становить 52785,01 грн, про що зазначено Відповідачем у перерахунку пенсії з 01.01.2025 і саме ця сума була застосована Відповідачем для розрахунку збільшення пенсії під час здійснення перерахунку його пенсії з 01.03.2024.
Втім, під час перерахунку пенсії Позивача з 01.01.2025 ГУ ПФУ в Чернігівській області як розрахункову величину для нарахування збільшення основного розміру пенсії на 25% застосовано суму 45844, 62 грн, яка є значно меншою, що призвело до безпідставного зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів Позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо нарахування та виплати збільшення згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції станом на 16.02.2022) у розмірі 25% від основного розміру пенсії із урахуванням сум індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням збільшення пенсії відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум індексації (підвищення) пенсії з 01.03.2023 згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2024 також згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи Апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не була надана оцінка позовним вимогам ОСОБА_1 в цій частині. Водночас, апеляційний суд вважає безпідставним твердження Позивача про те, що суд першої інстанції не розглянув аргументи позовної заяви з урахуванням оновленого змісту позовних вимог, оскільки таке твердження спростовується мотивувальною частиною оскаржуваного рішення суду: судом була надана оцінка застосуванню Відповідачем коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ № 1 від 03.01.2025.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Відповідача здійснити, починаючи з 01.01.2025 виплату пенсії у загальному розмірі 68975,66 грн, колегія суддів зазначає, що така вимога повністю охоплюється наведеними вище його вимогами про нарахування пенсії без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ № 1 від 03.01.2025 та з урахування збільшення пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції станом на 16.02.2022) у розмірі 25% від основного розміру пенсії із урахуванням сум індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 роки.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати збільшення розміру пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахування та виплати збільшення розміру пенсії згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшення згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції станом на 16.02.2022) у розмірі 25% від основного розміру пенсії із урахуванням сум індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській област здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно статті 21 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням збільшення пенсії відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум індексації (підвищення) пенсії з 01.03.2023 згідно постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2024 також згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 29 вересня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
В.В. Файдюк