Справа № 620/2533/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 974260177580 від 08.01.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.«б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 29 липня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з досягненням віку та наявністю необхідного спеціального стажу, проте пенсійний орган протиправно відмовив у призначенні пенсії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ПФУ в Донецькій області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що станом на час звернення позивачка не досягла встановленого віку. Щодо вимог стосовно зобов'язання уповноваженого органу Пенсійного фонду України здійснити призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначає, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та спеціальний стаж позивачки, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 та від 24.06.2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка 02.01.2025, досягнувши 50-річного віку, звернулася до державного пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Разом з заявою надані всі необхідні документи, зокрема, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, накази про результати атестації робочих місць.
Так, відповідно до довідки КНП «Чернігівська обласна лікарня» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.12.2024 № 2-28/02/434, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівська обласна лікарня» і за період з 02.08.1993 по 01.09.2004, що становить 11 років 0 місяців 31 день та з 20.11.2005 по 23.05.2019, що становить 13 роки 6 місяців 4 дні, виконувала роботи постійно і безпосередньо пов'язані з обслуговуванням хворих на туберкульоз у другому терапевтичному відділенні, за професією, посадою: «палатна медсестра, процедурна медсестра, сестра медична стаціонару», що передбачена Списком № 2 розділу XXIV позиція 22660000а підстава: постанова КМУ від 11.03.1994 № 162, Списком 2 розділ XXIV підрозділ 24а код КП 3231 підстава: постанова КМУ від 16.01.2003 № 36 (з відповідними змінами) та Списком № 2 розділу XXIV підрозділ «Охорона здоров'я та соціальна допомога» підстава: постанова КМУ від 24.06.2016 № 461).
Згідно з довідкою КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР 13.12.2024 № 2-28/02/433, період роботи позивачки в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері, згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, на момент звернення до пенсійного фонду, позивачка фактично відпрацювавши 24 роки 7 місяців в КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер», КНП «Чернігівська обласна лікарня», з урахуванням статті 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», мала пільговий стаж не менше 50 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 08.01.2025 прийнято рішення про відмову позивачці у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зазначено, що на момент подачі заяви ОСОБА_1 не досягла необхідного віку (на момент 02.01.2025 - 50 років), визначеного частиною другою статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме 55 років.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XIІ у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. «б» частину першу статті 13 Закону № 1788-XIІ викладено у такій редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням наведеного і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року.
Пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Разом з тим, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком № 2 жінок, а саме: 50 років - Закон України "Про пенсійне забезпечення" та 55 років - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Так, у пункті 3.2. Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Таким чином, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, колегія суддів зазначає, що стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до спірних правовідносин протиправно застосовано норми статті 114 Закону № 1058-IV, оскільки вони не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам частини другої статті 19, частини третьої статті 22 Конституції України.
При цьому, норми статті 114 Закону № 1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону № 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону № 1058-IV.
Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії вказано, зокрема, недосягнення позивачкою необхідного віку.
Зважаючи на вищевикладене, наявні у позивачки пенсійний вік та стаж роботи відповідають всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні такої пенсії є протиправними.
Оскільки станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах їй виповнилось 50 років та вона мала достатній пільговий стаж для призначення пенсії, тому остання на дату звернення до пенсійного орану мала право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №974260177580 від 08.01.2025 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивачки про зобов'язання пенсійний орган призначити ОСОБА_1 з 29 липня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «б» частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020, колегія суддів зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
При цьому зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції, не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обрав належний та необхідний у даному випадку спосіб захисту.
Відтак, судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також дотримано норм процесуального права.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №620/2533/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова