Справа № 580/3087/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
29 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.11.2024 №965080151389 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 25.05.2007 по 24.02.2017 на посадах в органах місцевого самоврядування при зверненні за призначенням пенсії державного службовця.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив у переведенні на пенсію державного службовця відповідно Закону України «Про державну службу» через не зарахування до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 25.05.2007 по 24.02.2017 на посадах в органах місцевого самоврядування при зверненні за призначенням пенсії державного службовця.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 не зараховуються до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону № 889-VIII, тому зарахувати період роботи, на які посилається суд першої інстанції, як роботу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, підстав немає.
Апелянт вказує, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень покладених на орган Пенсійного фонду України.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 та від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від ОСОБА_1 23.06.2025 до суду надійшов відзив, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 12.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про перехід із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням ПФУ в Черкаській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 19.11.2024 №965080151389, так як позивач згідно з записами трудової книжки працював в органах місцевого самоврядування, що не відноситься до посад державної служби.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відтак, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Зокрема, стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283(далі- Порядок №283). Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 Порядку №283 і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
У пункті 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII закріплено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ).
Згідно статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад статтею 14 Закону № 2493-ІІІ.
Статтею 22 Закону № 2493-ІІІ врегульовано, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.04.1970 позивач працював на таких посадах:
- запис №43 від 14.04.1992 (рішення № 1 сесії 23 скликання від 14.04.1998) позивач був обраний міським головою, головою виконкому;
- запис №44 від 14.04.1998 (розпорядження № 165-1 від 28.04.1998 виконкому Новокаховської міської ради) присвоєно 9 ранг державного службовця;
- запис №46 від 17.08.2001 (рішення міської ради № 228 від 18.08.2001) присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- запис №47 від 23.05.2002 (розпорядження № 49к від 23.05.2002) звільнено з посади у зв'язку із закінченням терміну повноважень);
- запис №48 від 11.07.2002 (розпорядження № 2169 від 24.07.2002) зарахований на посаду помічника консультанта народного депутата України ОСОБА_2 на час його депутатських повноважень;
- запис №49 від 11.07.2002 (розпорядження № 2169 від 24.07.2002) присвоєний сьомий ранг державного службовця;
- запис №50 від 01.06.2005 (розпорядження № 3090 від 08.06.2005) звільнений з посади помічника-консультанта та народного депутата України ОСОБА_3 за угодою сторін (п.1. ст. 36 КЗпП України);
- запис №53 від 25.05.2007 (наказ №4 від 25.05.2007 року) призначено на посади заступника начальника управління містобудування та архітектури Новокаховської міської ради, зі збереженням 7 рангу державного службовця;
- запис №54 від 21.07.2008 (розпорядження міського голови № 217 к від 21.02.2008) призначено на посаду начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора, звільнивши з посади заступника начальника цього ж управління згідно ст. 32 КЗпП України, як такого, що пройшов стажування на цю посаду;
- запис №55 від 24.02.2017 (розпорядження міського голови № 30-к від 24.02.2017) звільнено з посади начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Оскільки час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби, то правові підстави для неврахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 25.05.2007 по 24.02.2017 відсутні.
Приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Відтак, рішення від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.11.2024 №965080151389 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим, протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №580/3087/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова