П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 484/2681/25
Головуючий в 1 інстанції: Маржина Т.В.
Час і місце ухвалення: м.Первомайськ
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Потомському А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України та Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4694882 від 10.05.2025 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України та Департаменту патрульної поліції України, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4694882 від 10.05.2025 року
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що поліцейський, який його зупинив, повідомив, що він перевищив швидкість, дозволену в населеному пункті, однак дорожнього знаку, який свідчив би про початок населеного пункту, на автодорозі не було встановлено, як і не було дорожнього знаку, який інформує про здійснення відеофіксації, що свідчить про незаконні дії працівників поліції. Інспектор поліції не надав йому для ознайомлення доказів його вини, не показав фото/відеозапис на спеціальному приборі TruCam, де було б зафіксовано його автомобіль, який нібито перевищив швидкість; в протоколі не вказано, що його автомобіль в цей момент знаходився саме у межах міста; не надано будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення, відсутні покази свідків які знаходились в автомобілі. Поліцейський не роз'яснив йому права при розгляді справи та право на надання правової допомоги, а саме про можливість скористатись допомогою захисника, він лише сказав де поставити кілька підписів й надав копію постанови. Фактичного розгляд справи був відсутній, між фіксацією руху автомобіля та винесенням постанови пройшло менше ніж 3 хв. За таких обставин просив скасувати зазначену постанову та закрити провадження у справі.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України та Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4694882 від 10.05.2025 року, - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що якщо уповноважена особа не надала під час винесення постанови фактичні дані, це означає, що доказів на момент прийняття рішення не існувало в належній формі. Все, що з'являється пізніше, у суді - нові докази, які не можна використовувати для виправдання вже прийнятого акта.
Апелянт вважає, що інспектором взводу № 1 роти № батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Якубчаком К.В при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Апелянт вказує, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова - це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 4694882 від 10.05.2025 року до позивача застосоване стягнення у виді штрафу в сумі 1 700 грн.
Згідно постанови, 10.05.2025 року о 09:53:39 в м. Одеса, шосе Київське (Ленінградське) 103 км водій, керуючи транспортним засобом, рухаючись у межах міста, здійснив перевищення швидкості більше ніж на 50 км/год., а саме рухався зі швидкістю 113 км/год., що зафіксовано на прилад Трукам ТС000524 П ВР460622, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.4 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з вищезазначеною постановою та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено належних доказів, які спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем доведено правомірність дій інспектора поліції, а тому прийшов до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Так, предметом розгляду даної справи є законність постанови по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За змістом статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною першою статті 122).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 1.9 розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 12.4. ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП).
Положення статті 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam ІІ» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відео зйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Колегія суддів зазначає, що безпідставним є посилання про нібито невідповідність місця вимірювання швидкості з встановленим дорож нім знаком 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорож нього руху», оскільки дорож ній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорож нього руху» є обов'язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у п. 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режим і затвердженому у постановою Кабінет у Міністрів України від 10 листопада 2017р. № 833. Дорож ній знак 5.76, передбачає: «Інформування учасників дорож нього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорож нього рух у стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку робот и таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мереж і) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорож ній мереж і, а також: шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.
При цьому, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов'язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах.
Встановлення даного дорожнього знаку перед використанням приладу TruCAM має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов'язковість їх встановлення.
Також, колегія суддів звертає увагу, що на сайті ДПП розміщено мапу України з зазначеними ділянками доріг з розташуванням пристроїв вимірювання швидкості TruCAM. Дана інформація є загальнодоступною та розміщена на офіційному сайті ДПП (http://patrol. police.gov.ua/2021/08/28/zbilshuvemo-kilkist-prvladiv-trucam-ta-dilvanok-na-vakvh-patrulni- wmiryuvatvmut -shwdkist/').
Як правильно вказав суд першої інстанції, зі схеми 106/22 організації дорожнього руху в частині встановлення дорожніх знаків 5.76 «Фото- відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», табличок 7.2.1 «Зона дії» по вул. Київське шосе із зоною дії від вул. Хімічна/Хуторська до дорожнього знаку 5.50 «Кінець населенного пункту» з обох напрямків вбачається, що такі знаки наявні (а.с.58).
Під час фіксації перевищення обмеження швидкості руху в приладі TruCam використовується GPS-система, базована на 24-х супутниках, що надає можливість автоматично встановити та синхронізувати координати та час.
При цьому, колегія суддів наголошує, що водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Щодо доводів апелянта що якщо уповноважена особа не надала під час винесення постанови фактичні дані, а отже про відсутність доказів на момент прийняття рішення та появу таких доказів пізніше, у суді, тобто зазначення про нові докази, які не можна використовувати для виправдання вже прийнятого акта, а також того факту, що інспектором взводу № 1 роти № батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Якубчаком К.В при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення ним Правил дорожнього руху, колегія суддів зазначає таке.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCam LTI 20/20 зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Відповідач, скоєне позивачем правопорушення, доводить відеозаписами з бодікамер поліцейських, відеозаписом фіксації перевищення швидкості, а також роздруківкою фіксації з фото транспортного засобу, яким керував позивач, з вказівкою на координати (геолокацію) із зазначенням швидкості, визначеної показами лазерного вимірювача швидкості руху приладу TruCAM.
Тобто, фотознімок та відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCam, є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що позивач перевищив дозволену законом швидкість і, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене нормами КУпАП.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем було доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 30 вересня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова