П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6411/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03 березня 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі № 20100107-01484 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати протиправними дії Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №К-107/6/5116-24/5116/1402-24 від 03.12.2024) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України (відповідь №Р-12626-24/6.1/8102-24 від 06.12.2024) щодо відмови знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100107-01484 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі № 20100107-01484 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до Суворовського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, проте отримала відповідь про відмову в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, незважаючи на те, що з моменту досягнення 16-річчя особа має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Позивач зазначає, що зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 р. №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», яка є чинною. Будь-які дії з питань обов'язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя, а присвоєння унікального номеру в ЄДДР (УНЗР) суперечить релігійним переконанням позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на правові висновки Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Державна міграційна служба України та Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що 03.07.2017 року ОСОБА_2 документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.07.2017 року, орган видачі 5101. Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20100107-01484.
Також, 12.10.2020 року ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_1 звернулися до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. 15.10.2020 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 15.10.2020 року, орган видачі 5101..
Звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у вигляді книжечки відбулось 29.11.2024 року вже після оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення до ЄДДР і присвоєння УНЗР. При цьому, позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_2 обробляються з порушенням законодавства України. ГУ ДМС в Одеській області зазначило, що вважає безпідставними посилання позивача на те, що враховуючи її релігійні переконання та існуючу позицію що до цього православної церкви вона не може приймати номери, оскільки даний номері є незмінним та вже присвоєний при оформленні паспорту громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм. Відповідач наголосив, що використання позивачем раніше паспорту громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, при виготовленні яких було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що обмеження права її дитини на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки тільки з тієї підстави, що їй вже видавався паспорт громадянина України для виїзду за кордон та внесення до ЄДДР і присвоєння УНЗР, є невиправданим втручанням у її приватне життя та суперечить її релігійним переконанням. Крім того, посадовими особами ДМС не було роз'яснено ні позивачу, ні її дитині наслідків заповнення заявки-анкети, зокрема, присвоєння УНЗР ОСОБА_2 . Також апелянт наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин висновків Нюрберзького трибуналу 1946 року щодо заборони присвоєння номерів людині.
Державна міграційна служба України та Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
29.11.2024 року до Суворовського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_2 та її законного представника ОСОБА_1 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, знищення УНЗР.
Суворовський відділ 03.12.2024 року, у межах строку визначеного Законом України "Про звернення громадян", надав позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз'ясненнями, зазначивши, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ та вилучення персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі УНЗР, персональних даних..
Позивач не погодився із правомірністю дій відповідача щодо відмови у оформленні паспорту громадянина України у вигляді паспорта-книжечки, звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення дочка позивачки вже мала оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон та відомості були внесені до ЄДДР і їй присвоєно УНЗР. Таким чином на момент розгляду заяви відсутні законні підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта у вигляді паспорта-книжечки.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України» постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з пунктом “а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Законом № 1474-VIII від 14 липня 2016 року частину 2статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: “Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку № 302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 46 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року по справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року по справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року по справі №240/575/20.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вже було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дата видачі 15.10.2020, орган видачі 5101.
Законний представник ОСОБА_2 при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.07.2017, орган видачі 5101 та серії НОМЕР_2 , дата видачі 15.10.2020, орган видачі 5101, заповнила та підписала заяви- анкети про внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в яких просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про ОСОБА_2 .
У зв'язку із внесенням інформації щодо ОСОБА_2 , наданої її законним представником (матір'ю ОСОБА_1 ) особисто, до Реєстру автоматично сформовано УНЗР20100107-01484.
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів враховує, що позивачем надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, у зв'язку з чим ОСОБА_2 вже було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові по справі № 160/1/21 від 21 грудня 2022 року, по справі №380/5977/21 від 08 червня 2023 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені Великою Палатою в постанові по справі № 806/3265/17 від 19.09.2018 року, судова колегія зазначає наступне.
Колегія суддів враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом»), не було “необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.
Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, таке.
По-перше, позивач у цій справі звернулась до органу міграційної служби із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, замість паспорту громадянина України у вигляді ID-картки.
По-друге, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
Отже, у Єдиному державному демографічному реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 , та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення даної справи до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на її бажання отримати для її дочки паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки на підставі релігійних переконань, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки ї, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 , та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
Вимоги позивачки про визнання протиправними дій відповідача щодо збирання, обробки та внесення, а також знищення (видалення, анулювання) присвоєного УНЗР: №20100107-01484 Крупельницькій Е.В. та зобов'язання ДМСУ знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про обробку персональних даних» (далі Закон №2297-VI) встановлено, що цей Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закон №2297-VI суб'єкт персональних даних має право, зокрема, пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону (ч. 1 ст. 15 Закон №2297-VI).
Статтею 4 Закону про ЄДДР визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру врегульовано ст. 10 Закону про ЄЄДР.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку (ч. 3 ст. 10 Закону про ЄДДР).
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, крім іншого, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (п.1 ч.1 ст. 13 Закону про ЄДДР).
Відповідно до обставин даної справи, що законний представник вже надавала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 та УНЗР їй було присвоєно у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2017 році та у 2020 році, відповідно до заяв-анкет та облікової картки.
Позивачка обґрунтовуючи вимоги по даній справі вказує, що у заяві щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року вона просила знищити (видалити, анулювати) УНЗР: № 2010010701484, посилаючись на те, що відповідно до вимог Закону №2297-VI персональні дані дитини підлягають видаленню або знищенню, оскільки зібрані та оброблялись з порушенням закону.
Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач не надала.
Спірні правовідносини регламентовані Законом про ЄДДР, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 21.08.2020 року у справі № 260/99/19, від 21.12.2022 року у справі № 160/1/21, від 08.12.2022 у справі №380/6916/20.
Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновки Нюрберзького трибуналу, який, на переконання позивача ратифікований постановою Верховної Ради України №3248 від 19.04.2011 року, оскільки вказаною постановою схвалено текст заяви Верховної Ради України «До 65-ї річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями", а не ратифіковано Нюрнберзький трибунал. Більш того, Верховна Рада України не може ратифікувати вирок у міжнародному судовому процесі, оскільки вирок у кримінальній справі, чим по суті і був Нюрберський процес, не є носієм міжнародних норм, які підлягають обов'язковій ратифікації.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 10 березня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко