707/8/25
2/707/261/25
22 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Тептюка Є.П.
за участю секретаря Заруби Н.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
спеціаліста ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Мошнівської сільської ради про визначення місця проживання, -
Стислий виклад позиції позивача.
До Черкаського районного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Мошнівської сільської ради про визначення місця проживання.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що є бабою неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час існує спір з донькою, щодо визначення місця проживання онука. ОСОБА_4 злісно не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до ОСОБА_6 , не цікавиться його життям, тому останній фактично проживає з позивачем. Відтак, просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 з позивачем за адресою позивача: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад відзиву відповідача.
28.02.2025 року від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила проти позову з наступних підстав.
Відповідачка зазначила, що є матір'ю ОСОБА_8 . Позивачка є її матір'ю. Батько хлопчика загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка проживає разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 . Має ще двох малолітніх доньок 20.20 року народження. Син весь час проживав з нею. В будинку створені всі умови для життя, дитина відвідувала школу. Відповідач повністю займалася його виховання і розвитком.
Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служби у справах дітей виконавчого комітету Мошнівської сільської ради.
Відповідно до висновку комісії Мошнівської сільської ради визначено недоцільним визначати місце проживання дитини з бабою ОСОБА_1 . Вказаний висновок затверджений рішенням Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 27.02.2025 року за № 14.
Пояснення сторін в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов просили його задоволити.
ОСОБА_1 надала пояснення, згідно яких ОСОБА_10 проживає разом з нею, вона здійснює його матеріальне забезпечення, виховання. Батько дитини загинув, а мати дитини, донька позивача ОСОБА_4 , за сином не доглядає, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9 , який не добре ставиться до дитини, що призводить до конфліктних ситуацій.
Відповідачка та її представник в підготовчому судовому засіданні позов не визнали. В подальшому ОСОБА_4 до суд не з'являлася. Від представника надійшла заява, в якій він повідомив суд, що договір про надання правничої допомоги, укладений з ОСОБА_4 припинений.
Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Мошнівської сільської ради в судове засідання не з'яявився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Встановлені судом обставини.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки: ОСОБА_11 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_12 .
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2018 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 розірвано.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до шкільної характеристики наданої на ОСОБА_8 , останній навчається з 4 класу в Тубільцівському ліцеї, на даний час є учнем 5 класу. Проживає з бабусею ОСОБА_1 , яка повідомила директора ліцею, що взяла на себе відповідальність за ОСОБА_6 . ОСОБА_4 зв'язку з закладом, де навчається її син, не підтримує.
Комісією Тубільцівського старостинського округу було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 про що було складено відповідний акт від 19.12.2024 року. В акті зазначено, що ОСОБА_1 проживає разом з онуками: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Діти перебувають на утриманні бабусі, умови проживання хороші, діти забезпечені всім необхідним.
Тубільцівським старостинським округом 19.12.2024 року надана характеристика на ОСОБА_1 , відповідно до якої, остання зарекомендувала себе з хорошої сторони, користується авторитетом і повагою На утриманні має двох онуків ОСОБА_15 та ОСОБА_7 .
Згідно довідки АЗПСМ с.Тубільці ОСОБА_1 тяжких захворювань не має.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 (свідоцтво про спадщину від 12.08.2003 року).
Станом на 19.11.2024 року ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходився на амбулаторному лікуванні з 11.09.2024 року з діагнозом виразка дванадцятипалої кишки, гостра без кровтечі; функціональна диспесія; міопія; анізотропія та анізейконія; астигматизм. Вказані діагнози підтверджені довідкою лікаря ЗПСЛ ОСОБА_16 № 169 від 19.11.2024 року, випискою із медичної картки № 12318, консультативним висновком спеціаліста.
Як вбачається з листа Мошнівської сільської ради №177/02-04 від 13.12.2024 року, 25.11.2024 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини Мошнівської сільської ради, прийнято рішення рекомендувати налагодити родинні зв'язки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Місце проживання ОСОБА_7 визначено з бабусею в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки-характеристики від 26.02.2025 року наданої Кумейківським старостинським округом, ОСОБА_4 характеризується задовільно, порушень правопорядку не вчиняє, у зловживанні алкогольними напоями чи вживанні наркотичними препаратами не помічена.
На адвокатський запит Кумейківською гімназією надана відповідь № 09/03-11 від 26.02.2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчався в Кумейківській гімназії в період 01.09.2020 року по 27.03.2024 року. Мати ОСОБА_4 цікавилася навчанням сина, відповідально ставилася до його виховання. Бабуся ОСОБА_1 шкільним життям онука не цікавилася.
Відповідно до характеристики на ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої ЗДО «Гайок» с.Кумейки, ОСОБА_6 у період з 01.06.2017 року по 13.09.2017 року перебував на вихованні у закладі дошкільної освіти. Мама брала активну участь у житті сина.
Тубільцівським старостинським округом 31.03.2025 року надана характеристика на ОСОБА_4 , відповідно до якої, остання зарекомендувала себе добре. Багатодітна мати.
Відповідно до висновку комісії Мошнівської сільської ради визначено недоцільним визначати місце проживання дитини з бабою ОСОБА_1 . Вказаний висновок затверджений рішенням Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради 27.02.2025 року за № 14.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона рідна сестра артема. На даний час є повнолітньою. ОСОБА_6 останній рік проживає з бабусею ОСОБА_17 на думку свідка брату краще проживати з бабусею.
ОСОБА_10 в суді розповів, що він проживав з мамою в с.Кумейки, на даний час проживає з бабусею в с.Тубільці. Відвідував школу в с.Кумейки, зараз навчається в ліцеї в с.Тубільці. Має друзів і в с.Кумейках і в с.Тубільці. Жити хоче з бабусею. З мамою жити не хоче через ставлення вітчима.
Застосовані судом релевантні джерела права.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частини перша та друга статті 161 СК України).
Висновки суду.
Системно аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини суд приходить до наступного висновку.
Вище наведеними положеннями законодавства України визначено, хто має право ініціювати в суді такий спір, що вирішується у цій справі, та яка особа є належним відповідачем у такій справі: такими сторонами є, передусім, батьки дитини, а у разі їх відсутності - усиновлювачі чи інші законні представники (опікуни). Відповідно, будь-які інші особи, які не є законними представниками малолітньої дитини, не мають права на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання з ними.
Одним із основних принципів регулювання сімейних відносин в Україні є те, що батьки дитини, не позбавлені батьківських прав стосовно неї, мають переважне право перед усіма іншими особами (зокрема й родичами) на участь та вирішення усіх найважливіших питань життя неповнолітньої дитини.
Саме цей засадничий принцип реалізований у частині першій статті 163 СК України, відповідно до якої батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Наведене свідчить, що права та інтереси інших осіб (зокрема баби, діда) мають другорядний характер у порівнянні з правами та інтересами банків (інших законних представників) та їх претензії стосовно дитини (зокрема й участь у вихованні) усуваються правомірними вимогами батька/матері дитини. Лише у разі позбавлення батьків дитини батьківських прав стосовно неї, інші близькі родині набувають переважних прав порівняно з іншими особами на визначення місця проживання дітей з ними.
Концепція забезпечення переважного проживання дитини в її рідній сім'ї, а у разі окремого проживання - з одним з батьків, закріплена і в міжнародних договорах, зокрема, в Конвенції про захист прав дитини, а також в Декларації прав дитини.
Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав дитини Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції).
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки (принцип 7 Декларації прав дитини).
Аналіз наведених норм національного законодавства, а також положень міжнародних договорів, свідчить про закріплення переважного права на визначення місця проживання дитини з батьками (одним із батьків), що кореспондується з обов'язком батьків забезпечувати найкращі інтереси дитини, здійснювати захист прав та інтересів своїх дітей.
Отже, у спорі між батьками визначаються найкращі інтереси дитини, а в разі неможливості визначення таких найкращих інтересів підлягають застосуванню такі способи захисту як позбавлення батьківських прав, а також відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
Батьки виконують й представницькі функції дитини. Так, неповнолітня особа бере участь у цивільних та інших правовідносинах через свого представника, який діє/повинен діяти в інтересах такої неповнолітньої особи. Саме по собі позбавлення дитини законного представника створює ситуацію правової невизначеності, коли відсутня та особа, яка вправі звернутися в інтересах дитини до будь-якої іншої особи.
У даній справі, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання її онука ОСОБА_7 разом з нею, позивач не набула статусу законного представника дитини, а тому, не мала права на позов у матеріально-правовому сенсі.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 509/1679/18 (провадження № 61-13307св19) наголосив, що «право на звернення за судовим захистом тісно пов'язане із суб'єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб'єктивного права заінтересованої особи виникає право на позов.
Засобом реалізації цього права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.
Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відірваного від права на позов у матеріальному розумінні.
І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у певному процесуальному порядку, який забезпечує об'єктивність і реальність захисту».
У таких висновках Верховний Суд враховує, що правило частини третьої статті 161 СК України не наділяє бабу/діда дитини правом самостійно звертатися з позовом про визначення місця проживання дитини з ними, оскільки наведене правило кореспондується з нормами статті 170 СК України щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (постанова від 01.12.2021 року у справі № 356/417/17).
Відповідно до частини третьої статті 161 СК України якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Згідно з частиною першою статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Системний аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що дитина може бути передана бабі/дідові у разі її відібрання у батьків без позбавлення їх батьківських прав, проте з таким позовом має право звернутися орган опіки та піклування, а також суд може вирішити таке питання під час вирішення спору між батьками про визначення місця проживання дитини у разі, якщо встановить, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку.
Верховний Суд в своїй постанові від 01.12.2021 року у справі № 356/417/17 наголошує, що визначення місця проживання дитини та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є відмінними один від одного, самостійними способами захисту прав та інтересів особи.
Тож за встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом про визначення місця проживання її онука разом з нею, мати дитини ОСОБА_4 не була позбавлена батьківських прав, ОСОБА_1 не набула статусу опікуна (законного представника) дитини, були відсутні правові підстави для звернення позивача у цій справі з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею.
А тому, на думку суду, в задоволенні позову необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що згідно зі статтею 141 ЦПК України ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку суд повністю відмовив у задоволенні позову, в той час як відповідачі та треті особи не заявили про наявність у них будь-яких документально підтверджених судових витрат. Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 155, 160, 161, 171 СК України,ст. 29, 310, 379 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст.10,60,88,179,209,212,214,294 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Мошнівської сільської ради про визначення місця проживання - відмовити повністю.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 30.09.2025 року.
Суддя: Є. П. Тептюк