П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11191/24
Перша інстанція суддя Біоносенко В. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 , а саме:
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати за період з 17 травня 2022 року по 24 червня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 17 травня 2022 року по 24 червня 2023 року, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за цей період одноразової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, премії, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 за період з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також виплачених за цей період одноразової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, премії, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що факт скасування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та підвищення прожиткового мінімуму для працездатних громадян не є підставою для здійснення перерахунку грошового забезпечення відповідній категорії військовослужбовців.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 17 травня 2022 року по 24 червня 2023 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 червня 2023 року № 127, лейтенанта ОСОБА_1 , командира аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону, звільненого наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 лютого 2023 року № 40, визначено вважати таким, що справи та посаду здав 24 червня 2023 року.
З 24 червня 2023 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
При цьому, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати його грошового забезпечення з 17 травня 2022 року по 24 червня 2023 року, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум, однак відповіді не отримав.
Крім того, бажаючи здійснити перерахунок отриманого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач має право на здійснення перерахунку розміру його грошового забезпечення та одноразових виплат у зв'язку з підвищенням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян у 2022 та 2023 роках, з чим частково погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 6 постанови КМУ № 103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Відповідно до пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМУ № 103, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу грошового забезпечення та інших одноразових виплат за період служби з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року, з врахуванням положень п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 30 серпня 2017 року.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, станом на час прийняття постанови КМУ № 704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови КМУ № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В даному випадку, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а як наслідок інших виплат, має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови КМУ № 103.
Тому, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення та інших супутніх виплат, зокрема одноразових виплат, отриманих з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року.
З іншого боку, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки.
Так, згідно наказу Військової частини НОМЕР_1 № 127 від 26 червня 2023 року позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за наслідком звільнення зі служби.
В свою чергу, згідно вимог та доводів позовної заяви, позивач оскаржує дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022, 2023 роках.
Між тим, згідно п. 5 Розділу XXXI наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, у разі звільнення з військової служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Згідно п. 6 Розділу XXXI наказу Міністра оборони України «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Так, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що нарахування та виплата грошової компенсації за всі невикористані дні основної щорічної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки має проводитись з урахуванням розміру грошового забезпечення та за останньою штатною посадою на момент звільнення.
Тобто, розмір грошового забезпечення, який військовослужбовець отримував станом на день набуття права на отримання відпустки (у конкретному місяці та році) не впливає на розмір грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні з військової служби, оскільки така виплата є одноразовою та розраховується виходячи з розміру грошового забезпечення військовослужбовця на момент звільнення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог у цій частині, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено встановлений процесуальний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи позивача звільнено з військової служби 24 червня 2023 року.
При цьому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 26 листопада 2024 року, тобто з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.
В свою чергу, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позивачу надано строк для надання додаткових пояснень, або реалізації права звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В даному випадку, позивачем надано суду додаткові пояснення з проводу поважності причин пропуску строку подачі адміністративного позову.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Між тим, враховуючи надану позивачем довідку про обставини отримання поранення від 17 лютого 2023 року та характер описаного у ній поранення позивача, отриманого під часу захисту Батьківщини, у поєднанні з повідомленою позивачем хронологією лікування отриманого поранення, колегія суддів вважає, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 121, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - скасувати, в частині висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період служби з 17 травня 2022 року по 19 травня 2023 року грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 виплаченої грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В решті, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук