П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10558/24
Суддя першої інстанції: Устинова І.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 17.03.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення, -
08.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 13.04.2024 по 20.10.2024 в розмірі 241670,25грн.
В обґрунтування позову зазначено про несвоєчасне виконання судового рішення щодо поновлення позивача на роботі.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позов задоволений.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з'ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апелянт зазначає про несвоєчасне виконання судового рішення з поважних причин, а саме у зв'язку недобросовісною поведінкою позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №400/316/24, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Держпродспоживслужби від 12.12.2023 №783-к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого звільнено з 13.12.2023 ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, у зв'язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу»; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області; стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 37593,15грн., з урахуванням податків; стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 157533,20грн, з урахуванням податків; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області та стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 37593,15грн. з урахуванням податків.
Наказом Держпродспоживслужби від 21.10.2024 №908-к, на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №400/316/24, поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області з 14.12.2023. /а.с.6/
28.10.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Миколаївській області на виконання судового рішення у справі №400/316/24 виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 126714,22грн. /а.с.5/
Не погоджуючись з діями Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області щодо затримки виконання судового рішення у справі №400/316/24 за період з 13.04.2024 по 20.10.2024, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків.
Конституція України гарантує права та свободи людини і громадянина, а також встановлює вичерпний перелік підстав для їх обмеження.
Так, відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Частино 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Отже, нормами КЗпП України передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст.235 КЗпП України), а у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника вирішується питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (ст.236 КЗпП України).
Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.
При цьому, наведений обов'язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин не виконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №400/316/24, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Держпродспоживслужби від 12.12.2023 №783-к «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого звільнено з 13.12.2023 ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, у зв'язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області; стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 37593,15 грн, з урахуванням податків; стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 157533,20 грн, з урахуванням податків; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області та стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць в розмірі 37593,15грн. з урахуванням податків.
Наказом Держпродспоживслужби від 21.10.2024 №908-к, на підставі рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №400/316/24, поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області з 14.12.2023. /а.с.6/
Таким чином, рішення суду про поновлення позивача на роботі відповідачем негайно не виконано, а тому відповідно до ст.236 КЗпП України він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 13.04.2024 по 20.10.2024.
Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п.5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №400/316/24 встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням складала 1790,15грн.
Отже, загальна тривалість вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення з 13.04.2024 (наступний день після винесення судового рішення про поновлення позивача на посаді) по 20.10.2024 склала 135 робочих днів, а середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі складає 241670,25грн. (1790,15*135), що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Яковлєв О.А. Шевчук