П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2903/25
Суддя першої інстанції: Юхтенко Л.Р.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 07.04.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
20.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплатити йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення у справі №420/18012/24; зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення у справі №420/18012/24 за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати 19.12.2024 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних зазначено, що 19.12.2024, на виконання судового рішення від 15.08.2024 у справі №420/18012/24 (набрало законної сили 19.11.2024), відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.02.2022 у розмірі 274895,81грн. На думку позивача, він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 19.12.2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення, тобто, суд першої інстанції вважав, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Таким чином, з урахуванням того, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки виплати грошових доходів, нарахованих громадянам на один і більше календарних місяців, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки кошти на виконання судового рішення у справі №420/18012/24, що набрало законної сили 19.11.2024, виплачені в межах місячного строку з дня набрання чинності зазначеного рішення суду.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 визначено, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені. При цьому, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням факту саме невиплати грошового доходу у встановлені строки. В контексті зазначеного, позивач наголошує на тому, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.02.2022, виплачена йому лише 18.12.2024 на виконання судового рішення, однак мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття останнім права на її отримання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та наказом №73-ос від 09.02.2022 позивача виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення. /а.с.7/
На виконання рішення суду від 15.08.2024 у справі №420/18012/24 (набрало законної сили 19.11.2024), відповідачем 19.12.2024 було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.02.2022 у розмірі 274895,81грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2024 №7956. /а.с.10/
Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати 19.12.2024, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).
Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку №159).
За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.
Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.
Сторонами не заперечується, що на виконання судового рішення від 15.08.2024 у справі №420/18012/24 (набрало законної сили 19.11.2024), відповідач 19.12.2024 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2016 по 09.02.2022 в сумі 274895,81грн. /а.с.10/
При вирішенні справи, суд першої інстанції виходив з того, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Враховуючи, що судове рішення у справі №420/18012/24 про виплату позивачу належних сум індексації набрало законної сили 19.11.2024, при цьому відповідні суми нараховані відповідачем 18.12.2024, тобто в межах місячного строку, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на отримання компенсації у відповідності до положень Закону України №2050-ІІІ.
Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції та зазначає, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 умовою для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тому, нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у визначений Законом України №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України №2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.09.2025 у справі №420/16557/24, від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, від 31.07.2024 у справі №480/1704/19, від 21.08.2024 у справі №200/63/23.
На підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням відповідачем строку виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/18012/24) по 19.12.2024 (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/18012/24).
Щодо здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Згідно пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
На підставі наведеного, нарахування та виплата позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.12.2024 має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №420/18012/24.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №420/18012/24 за період з 01 січня 2016 року по 19 грудня 2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв