Справа № 710/811/25
2/703/1550/25
30 вересня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
06.06.2025 ТОВ «Він Фінанс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Шполянського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №280148. Відповідно до індивідуальної частини договору, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу позику у сумі 4000,00 грн строком на 30 днів.
ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору про надання фінансового кредиту та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 4000,00 грн, а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати процентів та неустойки, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.
Право вимоги за вказаним договором відступлене на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за договором факторингу №1 від 12.04.2018.
На виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 про те, що на умовах зазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №280148 від 26.09.2018 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
Загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 16640,00 грн, а саме: сума основного боргу 4000,00 грн; сума боргу за процентами 2160,00 грн; сума боргу за пенею та штрафами 10080,00 грн.
Також, позивач вказує, що у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу на суму боргу нараховано інфляційні втрати та 3% річних, при цьому 3% річних складають 1498,97 грн, інфляційні втрати 3638,58 грн, що разом становить 21777,55 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Шполянського районного суду від 12.06.2025 справу передано на розгляд до Смілянського міськрайонного суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.09.2025 постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання із розгляду справи призначене на 30.09.2025.
Позивач представника для участі в судовому розгляді не направив, про дату та час судових засідань повідомлений належним чином, із використанням засобів ЄСІТС, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без його присутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, із письмовими заявами по суті справи, клопотаннями про відкладення судового розгляду або ж його проведення без її присутності, не зверталася. Про дату та час судового розгляду повідомлялася шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 187 ЦПК України.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, суд ухвалює проводити розгляд справи в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
24.08.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №280148. Відповідно до індивідуальної частини договору, ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу позику у сумі 4000,00 грн строком на 30 днів. Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом 0,9% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (328,50% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту. Сукупна вартість кредиту складає 127,00% від суми кредиту (у процентному виразі) або 5080,00 грн (у грошовому виразі та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 27,00% від суми кредиту (у процентному виразі) або 1080,00 грн (у грошовому виразі). Кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на картковий рахунок клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.
Договір про надання фінансового кредиту №280148 від 24.08.2018 укладений в електронні формі відповідно до Закону України «Про електрону комерцію».
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст. 1, 2 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
ТОВ «Авентус Україна» виконало умови договору про надання фінансового кредиту та перерахувало на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 4000,00 грн, а відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати процентів, неустойки, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 16640,00 грн, а саме: сума основного боргу 4000,00 грн; сума боргу за процентами 2160,00 грн; сума боргу за пенею та штрафами 10080,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
18.02.2019 укладено додаткову угоду №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №280148 від 24.08.2018 перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
Також, позивач нарахував у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу інфляційні втрати та 3% річних у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, відтак у відповідача наявна заборгованість у сумі 21777,55 грн, що включає заборгованість за кредитним договором 16640,00 грн, сума 3% річних 1498,97 грн, сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань 3638,58 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З картки обліку кредитного договору вбачається і це не заперечувалося позивачем, що 23.09.2018 та 24.10.2018 відповідачка заплатила суму нарахованих процентів, що відповідно до п. 1.6 кредитного договору має наслідком його пролонгацію на початкових умовах та без укладення додаткової угоди. Відтак відповідачка вчинила дії щодо продовження строку кредитування, відповідні проценти за період із 25.08.2018 до 23.11.2018 нараховані відповідно до умов укладеного договору.
Сума штрафу нарахована відповідно до порядку, погодженого сторонами в п. 4.4.2-4.4.3 договору. Хоча позивач не виокремлює вказану суму, викладаючи позовні вимоги, однак вона включена останнім до загального розміру нарахованої заборгованості. Розрахунок пені відповідає умовам, погодженим сторонами в п. 4.4.1 договору, відповідач не скористалася правом заперечувати проти позовних вимог, зокрема в цій частині.
Крім того, наведений розрахунок втрат від інфляції та 3% річних є арифметично вірним та не був спростований відповідачкою.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору належним чином не виконувала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено не виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).
Так, у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», за п. 2.1.3 якого адвокатське бюро представляє інтереси клієнта, зокрема в судах загальної юрисдикції під час розгляду правових спорів, детальний опис робіт (наданих послуг) щодо стягнення кредитної заборгованості, включає підготовку позовної заяви із додатками про стягнення кредитної заборгованості, загальна вартість 5000,00 грн, а також додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 22.03.2024, предметом якої є представництво та захист інтересів клієнта в справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Аналізуючи докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об'єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх вартості, суд дійшов висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», заборгованість за кредитним договором №280148 від 24.08.2018, що складає суму основного боргу - 4000,00 грн, заборгованість за процентами - 2160,00 грн, штраф - 400,00 грн, пеню - 10080,00 грн, втрати від інфляції - 3638,58 грн, три проценти річних - 1498,97 грн, а також 2422,40 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 26699 (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн 95 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене 30.09.2025.
Суддя: І.В.Овсієнко