Справа № 703/4927/25
2/703/1737/25
24 вересня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Биченка І.Я.
за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в 1997 році він придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Однією з продавців вказаної квартири є ОСОБА_2 .
У червні 2025 року позивач звернувся до державного реєстратора м. Сміла для проведення державної реєстрації майна. Однак під час реєстрації було виявлено, що із січня 1997 року на вказану квартиру ухвалою Смілянського міського суду від 28 січня 1997 року накладено арешт, а саме щодо обмеження права ОСОБА_2
24 травня 2007 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою як реєстратором зареєстровано обтяження за №5010733 на належне йому майно на підставі ухвали б/н Смілянського міськрайонного суду.
Наявність вказаного обтяження позивач розцінює як безпідставне втручання у приватну власність, яке порушує його право на мирне володіння майном.
Оскільки в інший спосіб він позбавлений можливості захистити своє право, тому вимушений звернутись до суду з наведеним позовом.
Ухвалою від 11 серпня 2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву в якій розгляд справи просив проводити без його участі, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які відповідають правовідносинам, врегульованим нормами ЦК України щодо права власності.
Як встановлено з договору купівлі-продажу, посвідченого 21 травня 1997 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Таран Г.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1297, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24 червня 2025 року, 24 травня 2007 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою зареєстровано за реєстраційним номером обтяження 5010733 архівний номер 566968CHERKASY1, архівна дата 04.02.1999, дата виникнення: 28.01.1997, № реєстра 17114-182, внутр. №2С01В62523F0502F6A50. Підстава обтяження: ухвала, б/н, Смілянський міський суд. Об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 . Власник: ОСОБА_2 .
Згідно довідки Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 липня 2025 року №1.50/126/2025 видати копію ухвали суду про накладення арешту неможливо, оскільки матеріали цивільної справи №2-48/1997 за позовом Смілянського міжрайонного прокурора до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, були знищені по збігу терміну їх зберігання.
Відповідно до довідки Черкаського обласного державного нотаріального архіву №890/01-24 від 25.08.2025 розшук ухвали Смілянського міського суду від 18 січня 1997 року на підставі якої Першою черкаською державною нотаріальною конторою 24 травня 2007 року було зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_1 , здійснювався по архіву Смілянської державної нотаріальної контори за датою виникнення та архівною датою. У справах «Документи по накладенню і зняттю заборон відчуження» Смілянської державної нотаріальної контори за 1997 та 1999 роки, визначена ухвала відсутня.
Нормою статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.
Норами ч.1,2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.
Будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності майном.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Загальний стандарт «справедливого балансу» - це стандарт захисту від втручання в право власності в рамках ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачений в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції». Втручання в право власності повинно бути визначене в чітко встановленому правовому джерелі в внутрішньодержавній правовій системі. В прецедентному праві Європейського Суду оцінюються всі випадки втручання в право власності під єдиним принципом справедливого балансу.
Втручання повинно відповідати вимогам законності. Вимоги законності виходять з принципу «верховенства права» - одного із основоположних принципів демократичного суспільства, який міститься у всіх статтях Конвенції.
В обох контекстах слід приймати до уваги досягнення справедливого балансу між конкуруючими інтересами.
Недотримання принципу пропорційності (співмірності) буде порушенням ст. 1 Першого Протоколу щодо права особи на мирне володіння своїм майном.
Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що встановити обґрунтованість накладення заборони на квартиру АДРЕСА_1 не можливо, час, що пройшов з часу накладення заборони, а також відсутність майнових претензій до власника будинку свідчать про втрату актуальності існування такого обтяження.
Тобто, в даному випадку вимоги «справедливого балансу» щодо втручання в право власності особи не дотримані, адже тривалий час право власності власника нерухомого майна офіційно обмежено, але будь-яких підстав до такого обмеження не існує.
Суд зазначає, що утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив понесені судові витрати залишити за ним, відтак відсутні підстави для їх розподілу.
На підставі наведеного, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна задоволити повністю.
Зняти арешт із квартири АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження, яке було внесено до державного реєстру обтяжень Першою черкаською державною нотаріальною конторою 24 травня 2007 року за №5010733, архівний номер 566968CHERKASY1, архівна дата 04.02.1999, дата виникнення: 28.01.1997, № реєстра 17114-182, внутр. №2С01В62523F0502F6A50.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: І.Я. Биченко