Справа № 703/4830/25 р.
3/703/2015/25
30 вересня 2025 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Крива Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, які надійшли від відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт: № НОМЕР_1 , посвідчення водія: НОМЕР_2 від 22.05.2020, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст.124 КУпАП, -
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397670 від 20.07.2025, ОСОБА_1 , 20 липня 2025 року о 21 год. 30 хв., в м. Сміла по вул. Героїв Холодноярців, керувала транспортним засобом ВАЗ, н.з. НОМЕР_4 , в стані алкогольного сп'яніння, оглядна стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому порядку з застосуванням спеціального приладу Драгер, результат -1,58 проміле, чим порушила п.2.9А Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397685 від 20.07.2025, ОСОБА_1 , 20 липня 2025 року о 21 год. 30 хв., в м. Сміла по вул. Героїв Холодноярців, керувала транспортним засобом ВАЗ, н.з. НОМЕР_5 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечну швидкість руху швидкість руху, щоб постійно контролювати рух ТЗ. Здійснила заїзд на бордюр виїхавши за межі проїзної частини внаслідок чого ТЗ отримав механічні пошкодження та завдано матеріальну шкоду, чим порушила п. 2.3 «б», п. 12.1 Правил дорожнього руху, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність. Окрім цього пояснила, що свою вину не визнає та з цього приводу повідомила наступне. 20.07.2025, в темну пору доби, приблизно о 22 год.. вона разом з чоловіком ОСОБА_2 їхали в автомобілі ВАЗ-2121, н.з. НОМЕР_5 по вул. Героїв Холодноярців в м. Сміла в напрямку вул. Ткаченка. За кермом автомобіля був її чоловік ОСОБА_3 , вона свою чергу перебувала з права на пасажирському сидінні автомобіля. Під час руху зустрічний габаритний автомобіль засліпив їх світлом фар, через що чоловік різко смикнув кермо автомобіля вправо, натискаючи на гальма, що призвело до удару колесами правої і лівої частини автомобіля об бордюр проїзної частини дороги та пошкодження автомобіля. Через цю дорожню ситуацію та значний стрес, між нею та чоловіком виникла сварка, вході якої чоловік вийшов із автомобіля і пішов в невідомому напрямку, залишивши її в автомобілі. Через деякий час до автомобіля під'їхали працівники поліції для з'ясування обставин справи. Перебуваючи у стресовому стані та переживаючи за чоловіка, вона повідомила працівникам поліції хибну інформацію, що за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння перебувала вона. Хоча на даний час, вона категорично стверджує, що вищезазначеним автомобілем під час ДТП, керував саме її чоловік - ОСОБА_3 . На підтвердження її пояснень свідчать і показання свідка, які містяться на відеозапису приєднаному до матеріалів справи. На підставі чого просить, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Суд, враховуючи позицію ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи, дані відеозапису, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і беззаперечних доказах.
Щодо інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд дійшов такого висновку.
Згідно п.2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає три окремих склади адміністративного правопорушення, а саме: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів; 3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, або у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом. Обов'язковою ознакою правопорушення є саме факт керування транспортним засобом водієм.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397670 від 20.07.2025, « ОСОБА_1 , 20 липня 2025 року о 21 год. 30 хв., в м. Сміла по вул. Героїв Холодноярців, керувала транспортним засобом ВАЗ, н.з. НОМЕР_4 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому порядку з застосуванням спеціального приладу Драгар, результат -1,58 проміле, чим порушила п.2.9А Правил дорожнього руху»
Як визначено пунктом 1.10 ПДР, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право Керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортний засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що керування транспортним засобом це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до рішення КАС ВС № 404/4467/16-а від 20.02.2019 само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу,
Знаходження особи за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані) не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Верховний Суд в постанові від 14 травня 2020 року у справі №240/12/17, вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суддя звертає увагу, що транспортний засіб автомобіль ВАЗ, н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 , 20 липня 2025 року працівниками поліції не зупинявся, жодних доказів тому, що ОСОБА_4 , керувала транспортним засобом у цей день та була причетна до дорожньо-транспортної пригоди - не надано.
В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Також суддя звертає увагу, що в своїх письмових поясненнях ОСОБА_5 від 20.07.2025 спростовує обставини, які зазначені в протоколі про адміністративні правопорушення.
Також, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано компакт-диск з відеозаписами, які здійснені виключно на нагрудну камеру працівника поліції.
Як вбачається з вищевказаних відеозаписів, які наявні в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, відсутня фіксація транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також на початку відеозапису працівник поліції повідомляє, що водій транспортного засобу втік. Окрім цього на відеозаписі присутня невстановлена особа, яка усно повідомляє, що чоловік, який керував транспортним засобом втік з місця події, у наслідок конфліктної ситуації, яка виникла між ними. Слід зауважити, що під час встановлення обставин події поліцейським, ОСОБА_1 надає суперечливі пояснення, оскільки остання повідомила, що колеса «постріляли» унаслідок того, що її чоловік в'їхав у бордюр та в подальшому зник з місця події. На декілька уточнюючих запитань, ОСОБА_5 повідомила, що автомобілем керувала вона. При цьому з відео вбачається, що під час встановлення обставин справи, у поліцейських виникали сумніви щодо керування ВАЗ -2121, саме ОСОБА_1 .
Таким чином, до матеріалів справи не надано жодного доказу, щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 20 липня 2025 року о 21 год. 30 хв., окрім її пояснень.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (її. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), заява № 16437/04), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v, Turkey), заява № 25657/94).
Згідно цієї правової позиції «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, оскільки обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08,02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст.62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Проте, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня сукупність належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, оскільки воно не знайшло свого об'єктивного підтвердження.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33-35,40-1, ч.1 ст.130, ст.124, ст.247, ст.ст.279,283-285 КУпАП, суддя,-
постановила:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130, ст.124 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Черкаський районний суд Черкаської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Ю.В.Крива